01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 22/167
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Вакан"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2010
у справі № 22/167 ( .....)
за позовом ТОВ "Елан"
до ТОВ "Вакан"
про стягнення заборгованності та штрафних санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю „Елан” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан” (далі - відповідач) заборгованості за договором підряду №02/03 від 02.03.2007р. у розмірі 60 361, 79 грн. (з яких: 36 340, 40 грн. - основний борг, 2 674,70 грн. - пеня, 18 279,19 грн. - інфляційні втрати, 3 067,50 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи це тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, в задоволенні позову просив відмовити. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що не підписував Актів виконаних робіт, на які посилається позивач в своєму позові як на підставу проведення розрахунків, та не приймав виконані позивачем роботи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2010р. у справі №22/167 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 36 340,40 грн. основного боргу, 2 674,70 грн. пені, 18 279,19 грн. інфляційних втрат, 3 067,50 грн. 3% річних, 604,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010р. у справі №22/167 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Суліма В.В.
Представники сторін у судове засідання 06.10.2010р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
02.03.2007р. між відповідачем, як генпідрядником, та позивачем, як субпідрядником, було укладено договір №02/03 (далі - Договір).
У відповідності до умов Договору (п.1) генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався виконати комплекс електромонтажних робіт на об'єкті: Багатоповерхові гаражі в частині надбудови адміністративно-офісного блоку над підземно-надземними автостоянками по вул. Академіка Заболотного 158 у Голосіївському районі міста Києва. Зміст та об'єм робіт визначається проектно-кошторисною документацією та підтверджується Актом виконаних робіт.
Генпідрядник, зокрема, зобов'язався прийняти від субпідрядника по Акту Здачі-приймання та оплатити роботи згідно Акту виконаних робіт (п.п.2.2.3 Договору).
Згідно з п.3 Договору вартість робіт складає 204 354,00 грн. На протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору, генпідрядник виконує авансування робіт в розмірі вартості матеріалів по Договору в сумі 168 736 грн. (в т.ч. ПДВ).Остаточний розрахунок за виконані роботи генпідрядник виконує згідно Акту виконаних робіт в 7-денний строк після його підписання та здачі робіт у відповідності з діючими нормами та правилами.
В п.9.1 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що він належним чином виконував свої договірні зобов'язання, зокрема, в квітні-травні 2007 року виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 196 340,40 грн., про що сторонами було складено та підписано акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за квітень 2007р. на суму 78 364, 80 грн., за травень 2007р. на суму 117 975, 60 грн., та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за квітень, травень 2007р.
Натомість, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт, перерахувавши позивачу лише 160 000 грн., як передплату за Договором (банківська виписка за 07.03.2007р. наявна в матеріалах справи).
Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, зазначаючи про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
Відповідач, не погоджуючись і з рішенням суду першої інстанції, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезгадане судове рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, обґрунтовуючи це наступним:
- судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно того, що відповідач не приймав виконані позивачем роботи у спірний період та не підписував Актів виконаних робіт;
- оскільки підписи на Актах, про які зазначає позивач у своїй позовній заяві, були вчинені не відповідачем (його повноважними представниками), відповідач звертався до суду з клопотанням про застосування ст. 90 Господарського процесуального кодексу України та направлення відповідного повідомлення до правоохоронних органів з приводу фальсифікації (підроблення) Актів, однак суд першої інстанції відмовив в задоволенні цього клопотання;
- місцевий господарський суд повинен був на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначити судову експертизу Актів виконаних підрядних робіт з метою встановлення, чи є ці Акти доказами виконання зобов'язань;
- оскільки матеріали справи не містять належних доказів прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт за квітень, травень 2007 року, підстави для проведення розрахунків між сторонами за вказаний період відсутні;
- судом було порушено норми як процесуального права, зокрема, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, так і матеріального права, а саме ст. ст. 526, 853, 875, 877, 882, 884 Цивільного кодексу України.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ст. 838 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).
В ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач виконав, а відповідач прийняв роботи у квітні, травні 2007 року на загальну суму 196 340,40 грн., про що сторонами було складено відповідні Акти виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за квітень 2007р. на суму 78 364, 80 грн., за травень 2007р. на суму 117 975, 60 грн., та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за квітень, травень 2007р.
Посилання відповідача на те, що він не приймав виконання робіт за вищевказаними Актами, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його відмови від прийняття виконаних позивачем робіт у спірному періоді або звернення до позивача із претензіями (зауваженнями) щодо якості робіт, виявлених недоліків та відмови позивача від їх усунення. Докази звернення відповідача до позивача або правоохоронних органів щодо фальсифікації (підроблення) підписів та відбитків печатки підприємства на Актах за квітень, травень 2007 року також відсутні.
Тобто, зазначаючи про фальсифікацію документів за 2007 рік, відповідач не надав доказів будь-якого реагування з цього приводу, хоча з дати складання Актів пройшло більше ніж три роки. До того ж, лише твердження відповідача про фальсифікацію (підроблення) Актів, не можуть вважатись безумовними доказами наявності таких порушень і підставою для застосування ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.
З цих же підстав необґрунтованим є твердження відповідача про необхідність призначення судової експертизи Актів виконаних підрядних робіт.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та Акти виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за квітень, травень 2007р. є належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним Договором і підставою для виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Відносно посилання відповідача на те, що в Договорі сторонами погоджена вартість робіт у розмірі 204 354 грн., тоді як позивачем фактично виконані роботи на відповідно до Актів за квітень, травень 2007 року лише на суму 196 340,40 грн., що свідчить про неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача з приводу порушення останнім обсягів виконання підрядних робіт.
Окрім того, сам відповідач повинен був перерахувати позивачу авансовий платіж у сумі 168 736 грн., однак з наявної в матеріалах справи банківської виписки за 07.03.2007р. вбачається сплата відповідачем лише 160 000,00 грн., що в свою чергу свідчить про узгодження між сторонами відповідної ціни (вартості) підрядних робіт.
Щодо посилання відповідача на неподання позивачем проектно-кошторисної документації, необхідно зазначити наступне.
Насамперед, неподання проектно-кошторисної документації не свідчить про неналежне виконання робіт по Договору, оскільки належних доказів виявлення таких порушень при виконанні та прийнятті робіт згідно з Актами за квітень, травень 2007р. відповідач суду не надав.
Умовами Договору не встановлений обов'язок позивача, як підрядника, зберігати таку проектно-кошторисну документацію, надавати її на вимогу відповідача тощо. До того ж, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що по закінченні підрядних робіт технічна та приймально-здавальна документація не була йому передана. Зважаючи на те, що в Договорі відсутні положення, які б чітко регламентували порядок оформлення передачі вищезгаданої документації, в даному випадку приймально-здавальною документацією є акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за квітень 2007р., травень 2007р. та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), отримання яких відповідачем підтверджується підписами представника та відбитком печатки товариства на Актах та довідках. При цьому, посилання відповідача на відсутність доказів дотримання позивачем умов Договору у відповідності з викладеними у ньому вимогами щодо передачі по закінченні робіт технічної документації, ненадання доказів письмового повідомлення про готовність предмету Договору до здачі та ін. не є підставою для звільнення відповідача від оплати виконаних позивачем робіт.
Таким чином, приймаючи до уваги передплату відповідача у сумі 160 000 грн., заборгованість відповідача з оплати вартості виконаних позивачем у квітні, травні 2007 року підрядних робіт становить 36 340,40 грн. У встановлені сторонами порядку та строки розрахунок за Договором проведений не був.
Належних та допустимих доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав, що свідчить про неналежне виконання ним своїх грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 36 340,40 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.5.4 Договору при затримці оплати за виконані роботи генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Окрім того, в ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних також є правомірним.
В ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010р. у справі №22/167 - без змін.
2. Матеріали справи №22/167 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
14.10.10 (відправлено)