01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 8/111
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача Косинський В.М.,
від відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2010
у справі № 8/111 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»
про стягнення 524 436,81 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» (позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (відповідач) 437 410,16 грн. боргу за товар, поставлений на підставі договору купівлі-продажу № 41/ЧН-П-2009 від 16.03.2009 по видаткових накладних №ЧТРН-00151 від 03.04.2009, №ЧТРН-00152 від 03.04.2009, 44 711,71 грн. пені, нарахованої за період 15.09.2009 по 15.03.2010, 31 493,53 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.09.2009 по 12.07.2010 та 10 821,41 грн. процентів річних за період з 15.09.2009 по 12.07.2010 за неналежне виконання зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2010 у справі № 8/111 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» 437410,16 грн. боргу, 44711,71 грн. пені, 30505,35 грн. інфляційних нарахувань, 10821,41 грн. процентів річних, 5234,49 грн. державного мита та 235,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Підставами для скасування рішення відповідач вважає неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування та порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 28.09.2010.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.10.2010.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судові засідання представник відповідача двічі не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
16 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу №41/ЧН-П-2009 (а.с. 12-14).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує насіння ячменю, засоби захисту рослин, мінеральні добрива (далі - товар), перелік, кількість і ціна якого зазначені в Специфікації та/або накладній на товар, яка являється невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна сума договору (сума до оплати) визначатиметься виходячи із фактичної кількості поставленого товару, зазначеного в Специфікації до даного договору та/або накладній на товар.
У пункті 3 договору визначено строки і порядок поставки. Так, згідно із п. 3.1 договору продавець зобов'язувався поставити товар протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання Специфікації до договору та/або накладної.
Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
За видатковими накладними №ЧТРН-00151 від 03.04.2009 та №ЧТРН-00152 від 03.04.2009 (а.с. 15-16) позивач передав відповідачеві товар, а саме насіння ячменю Ксанаду та насіння ячменю Пасадена 1реп. на загальну суму 437410,16 грн.
Отримання відповідачем товару по видатковим накладним №ЧТРН-00151 від 03.04.2009 та №ЧТРН-00152 від 03.04.2009 підтверджується відбитком печатки відповідача на накладних, а також підписом на вищевказаних накладних особи, повноваження якої підтверджуються виданою довіреністю №77 від 03.04.2009 (а.с.17-18) на ім'я Петренко С.М.
Відповідно до п.п. 2.2.1 договору покупець проводить оплату товару до 15 вересня 2009 р. в порядку, передбаченому даним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, в тому числі, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару в строк до 15.09.2009 не виконав, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 437410,16 грн. основного боргу.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 7.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п.п. 2.2.1 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
В силу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, позивач нарахував пеню в розмірі 44711,71 грн. за період з 15.09.2009 по 15.03.2010.
Оскільки розрахунок суми пені відповідає фактичним обставинам справи, обчислений з урахуванням умов договору та із застосуванням облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нарахована пеня, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив також вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 44711,71 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України з простроченої суми у розмірі 437410,16 грн. нарахував 31 493,53 грн. інфляційних втрат за період з 15.09.2009 по 12.07.2010 та 10 821,41 грн. 3 % річних за період з 15.09.2009 по 12.07.2010.
Враховуючи те, що позивач при обчисленні розміру інфляційних нарахувань допустив арифметичну помилку, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період 15.09.2009 по 12.07.2010 саме у сумі 30505,35 грн. та 3 % річних за період з 15.09.2009 по 12.07.2010 у розмірі 10 821,41 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В порушення ст. 33 ГПК України відповідач належними і допустимими доказами не спростував обставин, які покладені в основу рішення та не довів відсутності заборгованості перед позивачем.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2010 у справі № 8/111 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2010 у справі № 8/111 - без змін.
2. Матеріали справи № 8/111 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді