01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 32/184
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Міг-95"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2010
у справі № 32/184 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Два "Я" - Універсал"
до ТОВ "Міг-95"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суть рішення і апеляційної скарги:
У квітні 2010 року Приватне підприємство «Два «Я» - Універсал» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-95» про стягнення 36 234,53 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 114,64 грн. 3 % річних, 919,27 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року (дата підписання - 12.07.2010 року) у справі № 32/184 (суддя - Хрипун О.О.)позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-95» на користь Приватного підприємства «Два «Я» - Універсал» 36 234,53 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 114,64 грн. 3 % річних, 919,27 грн. пені, 372,68 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині нарахування пені, ТОВ «МІГ-95» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду міста Києва в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 919,27 грн. пені змінити.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом неправильно визначено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки постановою НБУ від 10.08.2009 року № 468 облікова ставка НБУ встановлена в розмірі 10,25 %, а не 12%, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 785,33 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 року у справі № 32/184 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2010 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 року № 01-23/1/3 «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку з виробничою необхідністю були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 32/184 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Кропивної Л.В., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 року у справі № 32/184 розгляд справи відкладено на п. 1. ч. 1 ст. 77 ГПК України на 11.10.2010 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2010 року № 01-23/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку з виробничою необхідністю були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 32/184 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Кропивної Л.В., Поляк О.І.
У судове засідання 11.10.2010 року представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.03.2007 року між ПП «Два «Я» - Універсал» (лізингодавець) та ТОВ «МІГ-95» (лізингоодержувач) було укладено договір № 293/0307 оперативного лізингу (далі - договір), згідно п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: гусеничний екскаватор NEW HOLLAND SK 250-LC.
Пунктом 1.3 договору закріплено, що об'єктом лізингу є майно, яке лізингодавець придбає на замовлення лізингоодержувача для наступної передачі йому в користування. Назва цього майна, вартість, тип, модель інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо вказані у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Обєкт лізингу перебуває в заставі на період дії договору лізингу. Заставодержателем екскаватора виступає банк, кредитними ресурсами якого користується лізингодавець. Застава припиняється з виконанням договору лізингу.
Лізингоодержувач самостійно здійснює вибір об'єкту лізингу, його характеристик і ознак, перерахованих у п. 1.2 договору, вибір постачальника. Зазначене лізингоодержувач передає лізингодавцю в письмовій формі у виді заявки, яка з моменту передачі лізингодавцю стає його невід'ємною частиною (п. 2.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору на підставі вищезазначеної заявки лізингодавець купує об'єкт лізингу. Уповноважена особа лізингоодержувача приймає участь в купівлі, вивчає технічний стан майна, його відповідність замовленню.
Відповідно до п. 2. 4 договору лізингодавець повинен передати об'єкт лізингу лізингоодержувачу протягом 10 банківських днів з моменту одержання майна від постачальника.
У п. 2.6 договору зазначено, що передача здійснюється за актом прийому-передачі, який підписують уповноважені представники сторін.
З моменту передачі підписаного примірника акта лізингодавцю, лізингоодержувач може почати використання майна і несе всю відповідальність і ризики, пов'язані з ним, в тому числі перед третіми особами і за нанесення шкоди майну (п. 2.7 договору0.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі.
Лізингові платежі включають:
- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу,
- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно,
- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізинга (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 4.3 договору розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у графіку платежів, викладеному в додатку № 3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною.
В силу п. 6.2 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
У п. 3.2 договору сторони погодили, що термін дії договору - з моменту проплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно додатку № 3 до договору до 30.03.2012 року.
На виконання умов договору позивачем 13.06.2007 року було передано відповідачу гусеничний екскаватор NEW HOLLAND SK 250-LC у кількості 1 шт., вартістю 875 087,92 грн., що підтверджується актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками.
Проте, в порушення умов договору, відповідач прострочив виплату лізингових платежів, у зв'язку з чим станом на 23.03.2010 року заборгованість останнього перед позивачем склала 36 234,53 грн.
Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів, встановлених в додатку № 3 до договору (графік сплати лізингових платежів) з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до договору від 23.07.2008 року, за сумами, які складають заявлену до стягнення заборгованість, настав, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 234,53 грн. заборгованості підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір № 293/0307 від 21.03.2007 року за своєю правовою природою є договором лізингу.
В силу ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно ст. 762 вказаного Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з розрахунку суми боргу, наявного в матеріалах справи, він виконаний відповідно умов договору та додатку № 3 до нього з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до договору від 23.07.2008 року, та становить: до 15.01.2010 року - 14 203,80 грн., до 15.02.2010 року - 11 058,18 грн., до 15.03.2010 року - 10 972,55 грн., загальною сумою 36 234,53 грн. заборгованості.
Однак докази сплати вказаної суми боргу в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 36 234,53 грн. заборгованості за лізинговими платежами.
Крім того, господарським судом міста Києва задоволено позов в частині стягнення з ТОВ «МІГ-95» 114,64 грн. 3 % річних та 919,27 грн. пені.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 114,64 грн. 3 % річних за період з 15.01.2010 року по 23.03.2010 року.
Згідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.2 договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення термінів сплати лізингових платежів - пеня в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.
Здійснивши розрахунок розміру пені за період, заявлений позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 785,20 грн., що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за цей же період, яка становить 10,25 %.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати лізингових платежів за період, заявлений позивачем, підлягала задоволенню, однак не в сумі, обчисленій виходячи з подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 12 %.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині нарахування суми пені підлягає зміні, а апеляційна скарга - задоволенню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-95» задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року у справі № 32/184 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-95» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 18-А, код 22960829) на користь приватного підприємства «Два «Я» - Універсал» (79057, м. Львів, вул. Коновальця, б. 103, к. 604, код 34857651) 36 234 (тридцять шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 53 коп. заборгованості, 114 (сто чотирнадцять) грн. 64 коп. 3 % річних, 785 (сімсот вісімдесят п'ять) 20 коп. пені, 371 (триста сімдесят одну) грн. 34 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 15 коп. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити».
3. Стягнути з приватного підприємства «Два «Я» - Універсал» (79057, м. Львів, вул. Коновальця, б. 103, к. 604, код 34857651) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-95» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 18-А, код 22960829) 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 35 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 32/184 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді