01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 55/51
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сисов В.С. - представник за дов. № 2 від 15.06.2010 року
від відповідача - Дубовик І.А. - представник за дов. б/н від 08.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Скорпіо"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2010
у справі № 55/51 ( .....)
за позовом ЗАТ "Мережа книжкових супермаркетів "Буква"
до ТОВ "Скорпіо"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 163 595, 06 грн
Суть рішення і апеляційної скарги:
У червні 2010 року ЗАТ «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Скорпіо» про стягнення 114 837,42 грн. основного боргу, 17 710,84 грн. пені, 13 054,06 грн. інфляційних нарахувань, 2 377,20 грн. 3 % річних, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2010 року у справі № 55/51 (суддя - Ягічева Н.І.) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо» на користь Закритого акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» 114 837,42 грн. основного боргу, 17 710,84 грн. пені, 13 054,06 грн. інфляційних нарахувань, 2 377,20 грн. 3 % річних.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Скорпіо» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не правильно визначено загальну суму заборгованості відповідача за договором поставки. Крім того, в порушення ст. 77 ГПК України, господарський суд міста Києва прийняв рішення за відсутності представника відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 року у справі № 55/51 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2010 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 року № 01-23/1/3 «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку з виробничою необхідністю були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 55/51 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Кропивної Л.В., Ропій Л.М.
15.09.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України розгляд справи № 55/51 відкладено на 11.10.2010 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2010 року № 01-23/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку з виробничою необхідністю були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 55/51 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Кропивна Л.В., Поляк О.І.
У судове засідання, призначене на 11.10.2010 року, з'явилися представники сторін.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.10.2009 року між ТОВ «Скорпіо» (покупець) та ЗАТ «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» (постачальник) було укладено договір поставки № 25/10/091 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю для подальшої реалізації дитячі іграшки (товар), номенклатура та кількість яких визначається у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати товар у порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору датою отримання товару від постачальника є дата фактичного одержання товару, зазначена у накладній.
У п. 5.1 договору передбачено, що вартість товарів, що зазначаються у накладних, має бути такою ж як у відповідних замовленнях. Покупець зобов'язується реалізовувати товар третім особам виключно за цінами, встановленими постачальником.
Згідно п. 5.2 договору покупець здійснюватиме оплату за товар постачальнику протягом 7 календарних днів від дати надсилання та складання звіту, але остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару по накладній.
В разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.05.2010 року (п. 9.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 229 552,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 50893 від 02.11.2009 року на суму 140 870,88 грн., № 50893 від 02.11.2009 року на суму 4 557,84 грн., № 50576 від 13.11.2009 року на суму 32 514,05 грн., № 50890 від 24.11.2009 року на суму 51 609,60 грн.
Як вбачається з банківських виписок № 24 від 15.01.2010 року, № 33 від 22.01.2010 року, № 43 від 26.01.2010 року, № 52 від 28.01.2010 року, № 61 від 02.02.2010 року, № 130 від 19.02.2010 року, № 25 від 02.03.2010 року, № 175 від 09.03.2010 року, № 235 від 26.03.2010 року, № 282 від 19.04.2010 року, № 40 від 19.05.2010 року, 326 від 03.06.2010 року, № 102 від 21.06.2010 року, поставлений товар відповідач оплатив частково в сумі 9 700,00 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач повернув товар на загальну суму 105 014,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №№ 99, 98, 97, 96, 95, 94, 93 від 29.03.2010 року.
Докази повернення чи оплати поставленого товару на суму 114 837,42 грн. в матеріалах справи відсутні.
Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 114 837,42 грн. заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
В силу ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір № 25/10/091 від 25.10.2009 року за своєю правовою природою є договором поставки.
Ст. 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з п. 5.2 договору покупець здійснює оплату за товар постачальнику протягом 7 календарних днів від дати надсилання та складання звіту, але остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару по накладній.
Так, наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару загальною сумою 229 552,37 грн.
Як уже зазначалось, за поставлений товар відповідач розрахувався лише частково - у сумі 9 700,00 грн. та повернув товар на суму 105 014,95 грн.
Докази сплати заборгованості в розмір 114 837,42 грн. до суду першої інстанції відповідачем надані не були.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 114 837,42 грн. основного боргу.
Крім того, місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача стягнуто 13 054,06 грн. інфляційних нарахувань, 2 377,20 грн. 3 % річних, 17 710,84 грн. пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як уже зазначалось, у п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок розміру пені, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.
Щодо посилання апелянта на те, що господарський суд, прийнявши рішення за відсутності повноважного представника останнього, колегія суддів зазначає, що закріплене ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу є правом суду, а тому якщо наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи, суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2010 року розгляд даної справи відкладався, зокрема, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.
До того ж, вказаною ухвалою господарського суду міста Києва було зобов'язано відповідача, зокрема, надати суду докази сплати оспорюваної суми, що останнім виконано не було.
Отже, колегія суддів в силу ст. 101 ГПК України не приймає до уваги банківські виписки від 02.07.2010 року, 05.07.2010 року, 08.07.2010 року, 20.07.2010 року, як докази оплати відповідачем заборгованості за договором поставки, оскільки останнім не обґрунтована неможливість подання їх до суду першої інстанції, а також банківські виписки від 26.07.2010 року, 03.08.2010 року та 10.08.2010 року, датовані після прийняття рішення судом першої інстанції, загальною сумою 4 410,00 грн., а відтак не вбачає правових підстав для скасування рішення, зазначаючи при цьому, що дане питання має вирішуватись на стадії виконання рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2010 року у справі № 55/51 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо» залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2010 року у справі № 55/51 залишити без змін.
3.Матеріали справи № 55/51 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді