01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 8/143/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Слісаренко Л.Л.- юрист
від відповідача1: Ведмідь Н.Г. - економіст
від відповідача 2: не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010
у справі № 8/143/16 ( .....)
за позовом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой"
Приватне автотранспортне підприємство "Інтрансавтострой"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 371637,05 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. по справі № 8/143/16 позов задоволено частково, з відповідачів підлягає солідарному стягненню на користь позивача 314033, 98 грн. боргу по відсотках, 55417, 74 грн. боргу по сплаті комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, 3694, 52 грн. держмита, 234,61 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач-1, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він звертався до ЧОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» (вих. № 221 від 03.08.2009 р.) і просив вказати розрахунковий рахунок, на який можна перерахувати борг по тілу кредиту в сумі 1999574,21 грн. та отримав відповідь вих. № 12-11/3459 від 03.08.2009 року, в якій зазначено рахунок для перерахування коштів на погашення кредиту № 2067307. Однак, зазначений рахунок не відповідає позичковому рахунку № 206221253 вказаному в кредитному договорі № 010/12/189 від 28.03.2005 року.
Апелянт зазначає, що йому незрозуміло оплату за яке обслуговування кредитної лінії в розмірі 3% річних вимагає ЧОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», якщо він сам вказує на завершення своїх зобов'язань по наданню кредиту в рамках кредитної лінії 29.12.2005 року і всі надходження по сплаті кредиту і відсотків обліковує на рахунку, який не відповідає позичковому рахунку вказаному в кредитному Договорі.
Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з метою погашення стягнутої заборгованості ним було запропоновано позивачу наступне :
- листом від 21.06.2007 р. № 98 було запропоновано ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укласти мирову угоду на умовах повного погашення заборгованості до кінця липня 2007 р., однак від її укладення позивач відмовився.
- листом від 20.06.2008 р. № 92 було запропоновано позивачу погашення заборгованості замість апелянта ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтрансагро», однак відповідь не була отримана.
- всю заборгованість ТОВ «Інтрансавтострой» перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» готові були викупити у позивача ділові партнери апелянта, що було запропоновано позивачу листом від 03.09.2008 р. № 126, однак відповідь на лист отримано не було.
- листом від 31.07.2009 р. № 220 позивачу було запропоновано погашення заборгованості апелянта Компанією «SigmaBleyzer», однак позивач від зустрічі відмовився, письмової відповіді на листа не надав.
- восени 2008 р. апелянтом було засіяно 1130 га озимого ріпаку, однак в липні - серпні 2009 р. з вини позивача ми не змогли зібрати ріпак на площі 240 га., що детально викладено у листі ТОВ „Інтрансавтострой" від 20.08.2009 р. № 255. Апелянт не зміг продати зазначений ріпак та розрахуватися з банком.
На все належне ТОВ „Інтрансавтострой" майно та грошові кошти на всіх рахунках органами державної виконавчої служби накладено арешт.
Апелянт вважає, що ним неодноразово пропонувалось ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" прийняти належне виконання, але позивач від цього відмовився, що звільняє апелянта від сплати процентів за користування кредитом.
В судове засідання представник відповідача-2 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представника позивача та відповідача-1, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача-2.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, колегія встановила наступне.
28 березня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитор за договором), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Інтрансавтострой" (позичальник за договором), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой», було укладено кредитний договір №010/12/189, за умовами якого кредитор в рамках Генеральної кредитної угоди за №010/12/135 від 29.12.04р. відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 2000000 (два мільйона) грн. строком до 29 грудня 2005 року із сплатою 17% (сімнадцять) відсотків річних.
Відповідно до п.6.1. кредитного договору в Додатку №1 до цього договору кредитором та позичальником визначено графік погашення кредиту, згідно якого останній платіж мав бути проведений в грудні 2005р.
28.03.2005 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, яка є невід'ємною його частиною, відповідно до умов якої сторони встановили комісію за розрахункове-касове обслуговування кредитної лінії в розмірі 3%, а також узгодили, що комісія сплачується позичальником щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора 35704223 не пізніше останнього робочого дня місяця 3% річних від суми заборгованості за кредитом.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
28.03.2005 року в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", який в подальшому іменується як "Кредитор", та Приватним автотранспортним підприємством "Інтрансавтострой" (відповідач-2 у справі), який в подальшому іменується як "Поручитель", укладений договір поруки №010/12/189, відповідно до умов якого сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - Приватного виробничо-комерційного підприємства "Інтрансавтострой", які виникають з умов кредитного договору №010/12/189 від 28.03.05р. та всіх додаткових угод до нього, в повному обсязі цих зобов'язань.
Відповідно до п.1,2, 2.1. ,3.1. договору поруки відповідальність поручителя та боржника є солідарною. При цьому умовами договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя саме в тому ж обсязі, що і відповідальність боржника, в тому числі по заборгованості за кредитом, по відсотках, що не суперечить частині 2 статті 554 Цивільного кодексу України, а також по зобов'язаннях, які виникли на підставі додаткової
угоди до кредитного договору, зокрема, щодо сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної лінії.
Факт надання позивачем кредиту, порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором №010/12/189 від 28.03.2005р. в частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів встановлено рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.08.06р. у справі №2-21/06, яке набрало законної сили з 02.10.06р.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по відсотках та комісії за розрахункове-касове обслуговування, яка виникла у період з 30.07.08р. по 28.06.10р., тобто після настання строку повернення кредиту.
Враховуючи, що п.3.2. кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно, колегія приходить до висновку про правомірність нарахування відсотків після закінчення строку повернення кредиту.
Частини 1 і 2 статті 554 даного Кодексу передбачають, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно ст.. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем-1 на день звернення позивача з даним позовом кредиту в повному обсязі не повернув, а тому позивач скористався своїм правом звернення з вимогою виконати зобов»язання до обох солідарних боржників.
При перевірці правильності здіснення розрахунку заборгованості, заявленої до стягнення позивачем в межах даної справи, місцевим судом правильно встановлено, що згідно з рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.11.08р. по справі №2-821/2008, яке набрало законної сили з 26.05.2010р., з відповідачів стягнуто борг по відсотках та комісії за період з 30.01.07р. по 30.07.2008р. При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача-1 станом на 30.07.08р., який наданий суду позивачем, день 30 липня 2008р. було враховано при нарахуванні відсотків та комісії. Таким чином, позивачем при нарахуванні відсотків за користування кредитом та комісії за розрахунково-касове обслуговування за період з 30.07.08р. по 28.06.10р. неправомірно включено день - 30.07.08р.
Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 314033грн.98коп.- відсотки за користування кредитом, які нараховані та підлягали сплаті за період з 01.08.08р. по 28.06.10р. та 55417,74 грн. - сума комісії за розрахункове касове обслуговування кредитної лінії за період з 01.08.08р. по 28.06.10р.
Колегія не приймає до уваги твердження відповідача-1, що кредитний договір №010/12/189 від 28.03.05р. розірваний за рішенням Господарського суду Чернігівської області № 2-21/06, оскільки відповідачем-1 не надав суду належних та допустимих доказів розірвання цього договору або в судовому порядку, або за згодою сторін.
Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 28.03.05р. до кредитного договору, позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної лінії. При цьому, в угоді відсутні будь-які приписи щодо закінчення сплати цієї комісії після настання строку повернення кредиту. Відповідно до п.1.37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касовим обслуговуванням визнаються послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Щодо обліку заборгованості за кредитною лінією (кредитом) по кредитному договору на іншому рахунку на дату подання позовної заяви, а не на рахунку №206221253, що зазначений в п. 5.1 кредитного договору, то відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу III "Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України ", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 р. N435 (далі - Постанова № 435) "банк відображає в бухгалтерському обліку суму заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником (боржником) у визначений договором строк, наступного робочого дня такою проводкою: дебет; рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами; кредит; рахунки для обліку наданих кредитів. "
Така операція була здійснена 04.01.2006 р. і заборгованість з рахунку № 206221253 у зв'язку з закінченням строку дії кредитної лінії 29.12.2005 р. була перенесена на рахунок № 20670243 (зведений кредитовий меморіальний ордер N 1 від 04/01/2006).
Відповідно п. 1.2 глави 1 розділу III Постанови № 425 у зв'язку з визнання заборгованості сумнівною відповідно (у разі прийняття банком рішення про визнання заборгованості за кредитною операцією сумнівною здійснюється така бухгалтерська проводка: Дебет - рахунки для обліку сумнівної заборгованості за наданими кредитами; Кредит - рахунки для обліку наданих кредитів, рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами) заборгованість було перенесено 27.12.2007 р. на рахунок №2096855 (зведений кредитовий меморіальний ордер N 1 від 27/12/2007).
У зв'язку з набуттям чинності з 01.01.2009 року "Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України " та відповідно до п. 6 листа Національного Банку України від 15.09.2008 p. N 12-111/1122-12400, яким передбачено, що "за кредитами, вкладами (депозитами) та сумнівну заборгованість за нарахованими доходами банк відображає в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками з обліку простроченої заборгованості" 23.01.2009 p., заборгованість за кредитним договором було перенесено на рахунок № 2067305 ,на якому вона обліковується на сьогоднішній день (зведений кредитовий меморіальний ордер N 1 від 23/01/2009).
Таким чином, твердження апелянта про неправомірність нарахування комісії за РКО у зв'язку із здійсненням операцій на інших рахунках, не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи, що кредитні кошти, отримані як кредитна лінія, на момент розгляду справи не повернуто, на підставі умов кредитного договору та в силу норм Цивільного кодексу України позивач продовжує нараховувати та обліковувати відсотки за користування кредитом, здійснюються операції по перенесення нарахованих відсотків з рахунку поточних відсотків та рахунок прострочених відсотків, колегія приходить до висновку, що позивач продовжує здійснювати розрахунково-касове обслуговування кредитної лінії.
У зв'язку з вищенаведеним заперечення відповідача-1, що сплата комісії за розрахунково-касове обслуговування має припинитися з настанням строку дії кредитної лінії, тобто 29.12.2005р., судом до уваги не приймається.
Колегія приходить до висновку, що позивач правомірно нараховує комісію за розрахункове-касове обслуговування кредитної лінії до повного повернення кредиту.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом не надано суду жодного доказу, який би підтверджував виконання ним зобов'язань відповідно до умов договору, від прийняття якого відмовився позивач. Главою 48 ЦК України визначені способи та порядок виконання зобов'язання, серед яких відсутній такий спосіб, як направлення листів з віртуальними пропозиціями.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. по справі № 8/143/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010 р. у справі № 8/143/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 8/143/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
08.10.10 (відправлено)