01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 20/148-9/84
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Бєляєв К.М. (дог. від 20.04.2010р.),
від відповідача - Земницький Д.П. (дов. від 05.08.2010р.),
від третьої особи-1 - Бударін І.М. (дов. № 1028/9/13-09 від 02.10.2009р.),
від третьої особи-2 - Бударін І.М. (дов. № 351/9/26-10 від 16.06.2010р.),
від прокуратури - Морозов В.Ю. (посв. № 137 від 21.07.2009р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратура міста Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2010
у справі № 20/148-9/84 ( )
за позовом ТОВ "Річі Фільмс"
до Державне підприємство "Українська студія хронікально-документального кіно"
третя особа 1. Міністерство культури та туризму України
2. Державна служба кінематографії (Держкіно)
про стягнення 676914,12 грн.
за участю Прокуратури міста Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю “Річі Філмс” звернулось до суду з позовом до Державного підприємства “Українська студія хронікально-документального кіно про стягнення 676914,12 грн., з яких 604497,19 грн. основного боргу та 72393,47 грн. пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 4 від 11.07.2007 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2009р. позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 року Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що господарським судом порушено норми процесуального права в частині прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Крім того, судом першої інстанції не досліджені обставини справи щодо фактичного виконання позивачем послуг, а також не з'ясовано чи є ТОВ “Річі Фільмс” виконавцем державного замовлення в розумінні чинних на час спірних відносин Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 “Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти” та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 “Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”; зобов'язано з урахуванням встановленого та відповідно до пункту 1 статті 83 ГПК України надати належну оцінку заяві ДП “Українська студія хронікально-документальних фільмів” про визнання недійсним Договору № 4 від 11.07.2007 року в контексті зазначених законодавчих актів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.05.2010 р. у справі № 20/148-9/84 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства “Українська студія хронікально-документальних фільмів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Річі Фільмс” 604497,19 грн. основного боргу, 72393,47 грн. пені, 6768,91 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2010р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. прийнято до провадження апеляційне подання Заступника прокурора міста Києва.
Позивачем надано відзив, у якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційне подання - без задоволення.
Ухвалою від 26.08.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 17.09.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 20/148-9/84 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г.
У відзиві на апеляційне подання ТОВ “Річі Фільмс” заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідачем на виконання вимог апеляційного господарського суду надані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 4 від 11.07.2007р. суперечить Закону України Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
Третя особа-2 у своїх письмових поясненнях зазначила, що відповідач є госпрозрахунковим підприємством і його утримання не здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до програми створення та розповсюдження фільмі відповідач виконує роботи та надає послуги згідно з державними контрактами, укладеними відповідно до процедури закупівлі робіт та послуг у одного виконавця.
Ухвалою від 21.09.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 04.10.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 20/148-9/84 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши представників сторін, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2007 ДП “Українська студія хронікально-документальних фільмів” (замовник) та ТОВ “Річі Фільмс” (виконавець) уклали Договір № 4 (далі - Договір), за умовами якого виконавець взяв зобов'язання надати послуги по створенню відеопродукції з використанням технічних засобів виконавця (ТЖК, обладнання студію, транспортні засоби, відеомонтажні комплекси, світло, інші необхідні технічні засоби), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
У підпункті 6.1 Договору сторони погодили, що він діє безстроково.
Строк та порядок надання/виконання певних послуг/робіт та “інші умови” узгоджуються сторонами додатково (підпункт 1.2 пункту 1 Договору).
За змістом підпункту 2.1 пункту 2 Договору ціну договору складає вартість окремих послуг/робіт, яка письмово погоджується сторонами.
Оплата послуг/робіт здійснюється протягом трьох днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ “Річі Фільмс” (підпункти 2.2, 2.3 пункту 2 Договору).
Підпунктом 4.2 пункту 4 Договору передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами приймання-передачі ТОВ “Річі Фільмс” виконало/надано роботи/послуги за Договором на суму 604 497,19 грн.
На підтвердження виконання/надання позивачем робіт/послуг до матеріалів справи залучено результати таких робіт/послуг на оптичних дисках DVD у цифровому форматі.
Відповідно до заявок відповідача та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) позивачем було виконано/надано роботи/послуги зі створення наступних фільмів: художній кінофільм “Пісня Галагана”, відеофільм “Жінки Мирослава”, “Голодомор 1933. Свідчить Антоніна Іванівна Москалевська”, “Долі. Марія Власівна Балас”, “Долі. Валентина Гаврилівна Кулинич”, “Долі. Євдокія Михайлівна Дубініна”, “Польові випробування української вдачі”, “Камбоджієць з Березані”, “Хронікер на хвилях хроніки і “Укркінохроніки”, “Голодомор 1933. Свідчить Єдокія Павлівна Бегун”, “Голодомор 1933. Свідчить Антон Самійлович Захарченко”, “Голодомор 1933. свідчить Броніслава Йосипівна Кулаковська”, “Голодомор 1933. Свідчить Антоніна Лаврентіївна Матвієнко”, “Голодомор 1933. Свідчить Ядвіга Фаустинівна Попель”, “Жінки Мирослава”, “Долі. Петро Максимович Кравчук”, “Голодомор 1933. Свідчить Михайло Данилович Набок”, “Голодомор 1933. Свідчить Ганна Іванівна Тесля”, “Голодомор 1933. Свідчить Ганна Спиридоиівна Гречко”, “Голодомор 1933. Свідчить Михтодь Іванович Волинець”, “Голодомор 1933. Свідчить Клавдія Василівна Ступалова-Козир”, “Голодомор 1933. Свідчить Марія Василівна Носач”, “Голодомор 1933. Відкриття Меморіалу пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років”, “Долі. Марія Микитівна Виноградова”.
Зазначені фільми відповідач зобов'язався створити за укладеними між Державною службою кінематографії (замовник) та Державним підприємством “Українська студія хронікально-документального кіно” (виконавець) договорами на виробництво та розповсюдження фільму на умовах державного замовлення (залучені до матеріалів справи за ініціативою апеляційного господарського суду).
Договори на виробництво та розповсюдження фільмів на умовах державного замовлення є однотипними та відрізняються лише предметом та ціною.
З матеріалів справи вбачається, що предметами договорів на виробництво та розповсюдження фільмів на умовах державного замовлення є створення фільмів, які бути предметом виконання робіт (надання послуг) зі створення відеопродукції за Договором № 4 від 11.07.2007р.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1252 “Про затвердження Тимчасового положення про мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди за фільми, що створюються за державним замовленням на кіностудіях України”, виконавець державного замовлення - суб'єкт кінематографії, який узяв на себе відповідальність за створення фільму за державним замовленням відповідно до умов укладеного державного контракту.
Статтею 1 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” визначено, що:
державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом
державні кошти - кошти Державного бюджету України, інших бюджетів та цільових фондів, кошти підприємств, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг;
договір про закупівлю - письмова угода між замовником та учасником-переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.
Таким чином, фактично позивач виконував роботи та надавав послуги зі створення фільмів, які закупались за державним замовленням, тобто був фактичним виконавцем державного замовлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (був чинний на час виникнення спірних відносин) забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 3 статті 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” передбачені випадки у яких не застосовуються процедури, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень.
Позивачем виконувались/надавались роботи/послуги, вартість яких перевищила, визначені зазначеною вище нормою, межі.
Необхідно зазначити, що третя особа-2 частково оплатила зазначені вище фільми як розпорядник державних коштів за бюджетною програмою “Створення та розповсюдження національних фільмів”, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів відповідачу на підставі відповідних актів виконаних робіт.
Таким чином, колегія суддів вважає, що укладений між позивачем та відповідачем Договір № 4 від 11.07.2007р. укладений всупереч вимогам Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, без застосування процедури закупівлі, що передбачена зазначеним Законом.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України установлено, що судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
На думку колегії суддів, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Статтею 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 4 від 11.07.2007р. суперечить вимогам Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України відповідно до ч. 1 ст. 215 Кодексу.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
За таких обставин, колегія суддів відзначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням недійсного договору № 4 від 11.07.2007р., задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права в частині ігнорування вказівок Вищого господарського суду, які є обов'язковими під час нового розгляду справи, не дослідив укладений між сторонами договір та правовідносини, що виникли з нього, що призвело до безпідставного висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняття помилкового рішення про їх задоволення, що визнається апеляційною колегією беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 24.06.2010р. підлягає скасуванню та в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційне подання Заступника прокурора міста Києва задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2010р. у справі № 20/148-9/84 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити повністю.
5. Визнати недійсним Договір № 4 від 11.07.2007р., що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю “Річі Фільмс” та Державним підприємством “Українська студія хронікально-документальних фільмів”.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Річі Фільмс” (03151, м. Київ, вул. Волинська, 53, код ЄДРПОУ 34579126) в доход Державного бюджету України 3384 грн. (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 45 коп. державного мита.
7. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 20/148-9/84 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді