01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 16/203
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Ігнатова Н.О. (дов. № Н-01/548 від 24.02.2010р.),
від відповідача - Миленко К.І. (дов. від 27.05.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Донецька залізниця"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2010
у справі № 16/203 ( )
за позовом Державне підприємство "Донецька залізниця"
до Приватне підприємство "ПромУкрМетал"
про стягнення 58045,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2010 року у справі № 16/203 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2010р. скасувати та задовольнити позовні вимоги з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 129 Конституції України, ст. 2 Закону України “Про судоустрій”, ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доказів на підтвердження зважування залізницею другого вагона: заявка на переважування іншого вагону, розпорядження начальника станції Маріуполь-Сортувальний.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця”.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інтонації без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач зазначив, що залізницею було зважено лише один вагон зі складу поїзда, що є порушенням п. 12 Правил видачі вантажів.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за накладною № 33586491 відповідач відправив зі станції Тетіїв Південно-Західної залізниці, напіввагон № 67700427 з вантажем: брухт чорних металів, для доставки на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний ДП “Донецької залізниці” на адресу одержувача - Металургійний комбінат ім.Ілліча.
При прибутті поїзда № 3601 на станцію Маріуполь-Сортувальний ДП “Донецької залізниці”, за заявкою вантажоотримувача було здійснено переважування вагону № 67700427, про що 28 серпня 2009 р. ст. Маріуполь-Сортувальний складено комерційний акт БН 698993/242.
У комерційному акті встановлено, що при переважуванні вагону № 67700427 виявлено різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем в накладній, а саме: маса вантажу за накладною №33586491 складає: брутто - 93 350 кг., нетто - 68 150 кг., тара - 23 200, при зважуванні: маса брутто - 88500 кг., нетто - 65300 кг., тара - 23200 кг, що на 2850 кг менше ніж зазначено в документі.
Відповідно до п. 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Статтею 24 Статуту залізниць України, встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 5.5. Правила оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту) Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Стаття 118 Статуту залізниць передбачає за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
27.01.2010р. позивач направив відповідачу претензію про сплату нарахованого згідно ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць штрафу у розмірі 58045,00 грн.
У відповіді на претензію відповідач заперечив нарахування штрафу, вказавши, що залізниця не мала права переважувати лише один вагон зі складу поїзда згідно п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644.
Відповідно до абз. 4 п. 12 Правил видачі вантажів (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевозяться навалом та насипом і прибули без ознак утрати. Кількість перевірених вагонів не повинна перевищувати 10% від тих, що прибули одним поїздом, але - не менше двох вагонів.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів встановлено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
На підтвердження дотримання п. 12 Правил видачі вантажів позивачем було надано заявку на видачу з перевіркою вантажів ВАТ “Металургійний комбінат ім.Ілліча” вагону № 67733386, що прибув у складі поїзда № 3601, розпорядження начальника станції Маріуполь-Сортувальний “Про результати перевірки стану безпеки руху” від 08.12.2009р.
Згідно зазначеного розпорядження були виявленні порушення р. 43 Інструкції по веденню станційної звітності в частині оформлення запису в книзі обліку контрольних зважувань та перевірки маси вантажів у вагонах форми ГУ-78.
До апеляційної скарги позивачем також доданий Протокол розбору за результатами перевірки стану безпеки руху без номера та дати, яким установлено, що факт переважування вагону № 67733386 у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки маси вантажів у вагонах форми ГУ-78 не записаний.
Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів відзначає, що надані позивачем документи (заявка на видачу з перевіркою вантажів ВАТ “Металургійний комбінат ім.Ілліча” вагону № 67733386, що прибув у складі поїзда № 3601, розпорядження начальника станції Маріуполь-Сортувальний “Про результати перевірки стану безпеки руху” від 08.12.2009р., Протокол розбору за результатами перевірки стану безпеки руху) не можуть бути належними та беззаперечними доказами на підтвердження переважування двох вагонів у складі поїзда № 3601, який прибув на станцію Маріуполь-Сортувальний 28.08.2009р., як того вимагають Правила видачі вантажів, оскільки вони складені представниками самого позивача та через тривалий проміжок часу з моменту виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи, що зі складу поїзда № 3601 був переважений лише один вагон, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено п. 12 Правил видачі вантажів.
Разом з тим, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штраф, який просить стягнути позивач з відповідача, є видом господарсько-правової відповідальності. Для застосування такого заходу відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарська відповідальність не настає.
Колегія суддів відзначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння відповідачем збитків в результаті неправильного зазначення маси вантажу у вантажній накладній, а отже відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а відсутність зазначених елементів правопорушення виключає застосування господарсько-правової відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення ним ст. 37 Статуту залізниць та п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів та вимог, на які він посилається в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2010р. у справі № 16/203 - без змін.
Матеріали справи № 16/203 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді