01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 46/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Чорний А.М. (дов. № 21/179 від 10.07.2010р.),
від відповідача - Чемерис О.І. (дов. № 09/02/10 від 04.02.2010р.),
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "АКБ "Київ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2010
у справі № 46/85 ( )
за позовом Публічне акціонерне товариство "АКБ "Київ"
до ВАТ "Страхове товариство "Гарантія"
третя особа Національний банк України
про розірвання договору та стягнення страхового платежу
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. у справі № 46/85 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме п.1 ст. 20, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про страхування ”, ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 997 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ”.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством “Страхове товариство “Гарантія” (Страховик) та Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний банк “Київ” (Страхувальник) був укладений Договір страхування № 6К-31-305/09 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе обов'язок здійснювати страховий захист предмету страхування.
Предметом страхування за змістом Договору страхування виступає майно, а саме: земельна ділянка за адресою: с.м.т. Козин, яке належить на праві власності позивачу.
Відповідно до пункту 3 Договору страхування вигодонабувачем за цим Договором виступає Національний банк України. Вартість майна дорівнює 1 546 000,00 грн. (пункт 5 Договору страхування). Страховий платіж дорівнює 1 546,00 грн. (пункт 13 Договору страхування).
На виконання умов Договору страхування позивачем було сплачено страховий платіж відповідачу в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 226144 від 26.05.2009 та рахунком № 21/05/09 від 21.05.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги позивач вважає, що відповідачем в супереч вимог п. 18.1. договору та п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування”, якими передбачено обов'язок останнього ознайомити страхувальника з умовами та Правилами страхування не здійснив цього, що є на його думку, підставою вважати неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором. Відтак, неналежне виконання страховиком взятих на себе зобов'язань, а саме п. 18.1 договору є підставою для розірвання договору та стягнення коштів.
Відповідно до п. 18.1. договору та п.1 ч.1 ст. 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та Правилами страхування.
Пунктом 4 ст. 997 ЦК України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат. Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.
Відповідне положення закріплено в п. 23.2.1. договору, а саме у разі дострокового припинення дії договору страхування, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу, а також фактичних виплат страхових відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
Відповідно до частин 1-3 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Керуючись вказаними положеннями Договору страхування та чинного законодавства, позивач надіслав на адресу відповідача лист від 23.10.2009 р. за № 5-06/5213, у якому пропонував достроково розірвати Договір страхування. У вказаному листі також ставилася вимога про повернення сплачених страхових платежів в повному обсязі. До цього ж листа для підписання додавалась відповідна угода про розірвання Договору страхування.
На вищезазначений лист позивача відповідачем була направлена відповідь № 2517-1/09 від 23.11.2009 р., отримана позивачем 30.11.2009 р., у якій останній не погодився з причинами розірвання Договору страхування, зазначивши про те, що Банк був ознайомлений з Правилами страхування, а отже страховиком був виконаний обов'язок, передбачений підпунктом “а” пункту 18.1 Договору страхування. Крім того, відповідач зазначив, що ні договором, ні законом не передбачено обов'язку страховика надавати відповідну копію Правил страхування, проте ним на прохання позивача електронною поштою були направлені примірники Правил страхування.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на першому аркуші Договору страхування, над підписом уповноваженої особи страхувальника міститься відповідний напис “З умовами та Правилами страхування ознайомлений”.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підпис уповноваженої особи страхувальника на договорі під відповідним написом свідчить про виконання відповідачем обов'язку про ознайомлення з умовами та правилами страхування.
Окрім того, як вбачається з листа №1132-С/09 від 21.05.2009р. відповідні Правила страхування були надіслані і на адресу Вигодонабувача.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем не доведено обставин на які він посилається як на підставу свої вимог, оскільки останнім не доведено наявність неналежного виконання страховиком взятих на себе зобов'язань, в свою чергу відповідачем надано належні докази на підтвердження ознайомлення страхувальника - позивача з Правилами страхування, а тому відсутні підстави для розірвання Договору страхування.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу, що Договором страхування не визначено строк ознайомлення страхувальника з умовами та правилами страхування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010р. у справі № 46/85 - без змін.
Матеріали справи № 46/85 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді