01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 42/220
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: Марковська В.В., дов.від 31.12.09 № Д07/2009/12/31-13,
відповідача: Мотрончук Д.П., дов.від 08.09.10 № 110/905-1940,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс”
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010
у справі № 42/220 ( )
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового забов'язання, ціна позову 90 336,75 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” (далі - відповідач) про стягнення боргу за спожиту теплову енергію за прострочення виконання останнім грошового зобов'язання, а також про відшкодування інфляційної складової боргу, 3% річних, витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.10 провадження у справі в частині вимог про стягнення 52799,78 грн. боргу припинено; в іншій частині позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 4174,27 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 728,79 грн. - 3% річних з простроченої суми, 577,03 грн. витрат по сплаті державного мита, 150,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачеві теплової енергії за договором, а також оплати останнім спожитої теплової енергії у повному розмірі, в т.ч. частково до часу звернення, а частково - після звернення позивача до суду з позовом.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі, оскільки визначені у рішенні суми не підтверджені документально і не відповідають дійсності. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що при прийнятті рішення судом не враховано та не надано правової оцінки правовідносинам, які врегульовані спірним договором від 19.11.09 № 8594032 “На постачання теплової енергії”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.10 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 06.10.10.
В судовому засіданні 06.10.10 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник позивача їх заперечував.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
19.11.09 відповідач звернувся до позивача зі звертанням-дорученням про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, вул. Кадетський гай, 6 від індивідуального теплового пункту КП “Житло-сервіс”.
Того ж дня між позивачем (за текстом договору “постачальник”) та відповідачем (за текстом договору “споживач”) укладено договір № 8594032 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено положеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (далі - Закон).
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Вироблення та виконання житлово-комунальних послуг регламентуються стандартами, нормативами, нормами і правилами, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.
Згідно з п.1 ст.16 Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до положень ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В п.п.1.1, 1.2 договору сторонами передбачено, що постачальник зобов'язаний виробити та поставити теплову енергію споживачеві для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору. При виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені договором, сторони зобов'язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
В подальшому в п.2.2.1 договору конкретизовано, що постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1. А споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, визначених в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, визначених в додатку 2 (п.2.3.1 договору).
На підставі пп.5 частини 3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 2.3.5 договору на відповідача покладено обов'язки забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасного щомісячного надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі даних облікових карток за грудень 2009 року - квітень 2010 року (арк.20-22), довідки про надходження коштів за спожиту від АК “Київенерго” теплоенергію КП “Житло-сервіс” (арк.41), даними по обігу грошових коштів по ЖЕК-4011 з грудня 2009р. по травень 2010р. (арк.46-51), платіжного доручення від 19.07.10 № 1402 (арк.54) підтверджується факт постачання позивачем відповідачеві в зазначений період теплової енергії за договором вартістю 164951,50 грн., а також оплати останнім спожитої теплової енергії у повному розмірі, у т.ч. 32633,91 грн. до часу звернення та 52799,78 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом.
На цій підставі правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в сумі 32633,91 грн. боргу, так як відповідачем ця сума сплачена до моменту звернення позивача до суду, та припинення провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 52799,78 грн., оскільки предмет спору в цій частині відсутній на підставі перерахування відповідачем коштів після звернення позивача до суду з указаним позовом.
Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то така можливість надана позивачеві відповідно до ст.625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи доведено прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті за договором, то висновок місцевого господарського суду про стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних є правильним та таким, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що перше нарахування мешканцям житлового будинку № 6 по вул. Кадетський гай у м. Києві за спожиту теплову енергію здійснювалося лише у січні 2010 року з наступних підстав.
Відповідно до наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.09 № 213 (арк.62) житловий будинок № 6 по вул. Кадетський гай у м. Києві ще на початку грудня 2009 року відповідачем прийнято на обслуговування в зв'язку з закінченням і введенням його в експлуатацію.
Що стосується посилань відповідача на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, то колегія суддів звертає його увагу на рішення Конституційного Суду України в справі “про досудове врегулювання спорів”.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 “У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)” зазначив, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення у даній справі прийнято відповідно до чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.10 у справі № 42/220 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 42/220 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)