01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.09.2010 № 20/209
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивач - ОСОБА_1 - НОМЕР_1, виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.02.2002 року
від позивача -ОСОБА_2 - довіреність № 939 від 10.06.2010 року
від відповідача -Розовенко В.В. - довіреність № 3 від 05.05.2010 року
від третьої особи - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2010
у справі № 20/209 ( .....)
за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_1
до Приватне акціонерне товариство "АТП "Атлант"
третя особа позивача ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"
про відшкодування збитків у розмірі 148902,33 грн.
В судовому засіданні 21.09.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „АТП „Атлант” про відшкодування збитків у розмірі 148 902, 33 грн., завданих порушенням умов Договору купівлі-продажу № 1752610250 від 16.05.2007 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на факт передачі автомобіля та напівпричепу покупцю за Договором купівлі-продажу 26.06.2007 року та 27.06.2007 року, що підтверджується видатковими накладними та довідками-рахунками (у зв'язку з тим, що позивач 25.06.2007 року для належного оформлення документів не з'явився). Таким чином, на його думку, відповідачем належним чином виконано умови Договору купівлі-продажу №1752610250 від 16.05.2007 року щодо поставки транспортних засобів. Крім того, можливість односторонньої відмови позивача (Лізингоодержувача) від Договору купівлі-продажу не передбачена умовами договору. Також у відзиві відповідач зазначив про необґрунтованість заявлених позивачем до стягнення збитків.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі ТОВ „Науково - виробничий центр провідних технологій „Україна -ХХІ століття”, з яким позивачем було укладено договір № 3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2007 року.
Зазначене клопотання було відхилено, оскільки відповідачем не доведено, що рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки ТОВ „Науково - виробничий центр провідних технологій „Україна -ХХІ століття” щодо однієї із сторін.
Третя особа у письмових поясненнях визнала факт одержання транспортних засобів від відповідача. Зазначила, що у зв'язку з відмовою позивача від договору, транспортні засоби йому передані не були, та у подальшому були передані ВАТ „АТП „Атлант” та ТОВ „Колдобокс”.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 20/209 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2010 року у справі № 20/209, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дав не вірну оцінку доказам у справі, застосував норми права, що не підлягали застосуванню, оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що про передання товару частинами 26.06.2007 року та 27.06.2007 року відповідач позивача та третю особу не повідомляв. Лише листом від 09.07.2007 року № 226 відповідач повідомив позивача про те, що грошові кошти за поставлений товар (кінцевий розрахунок) були зараховані на поточний рахунок Продавця в другій половині 25.06.2007 року, внаслідок чого товар не міг бути виданий в цей день.
На думку апелянта, твердження відповідача про його неявку та неявку третьої особи 25.06.2007 року для приймання транспортних засобів спростовується тим, що із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС 109467 вбачається здійснення митного оформлення напівпричіпу ізотермічного Wielton 27.06.2007 року, про що свідчить наявний на ньому запис „ВМД № 100000007/7098234 від 27.06.2007 р., ДОВ.РАХ. № ЄГП 261556 від 27.06.2007 р.”
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідач, не маючи належним чином оформлених документів на напівпричіп ізотермічний Wielton, не міг поставити транспортні засоби 25.06.2010 року, а тому відповідач порушив визначений п.п. 3.4, 3.5 Договору порядок приймання - передачі транспортних засобів.
Крім цього позивач зазначає про те, що суд не надав належної оцінки договору купівлі-продажу автомобіля № 30/08/07 від 03.08.2007 року та договору купівлі-продажу автомобіля № 10/09/07 від 03.09.2007 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.09.2010 року.
Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року змінено склад колегії суддів.
21.09.2010 року відповідачем до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 20/209 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 20/209, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2010 року у справі № 34/223 залишити без змін.
Представники третьої особи в судове засідання 21.09.2010 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників третьої особи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2007 року між ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” (Лізингодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) укладено Договори оренди (фінансового лізингу) № 718-05/07 та № 719-05/07 (далі - Договори фінансового лізингу).
Відповідно до умов зазначених Договорів фінансового лізингу Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікаціях (додатки до Договорів), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Предмети лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах даних договорів.
Згідно Специфікацій до Договорів фінансового лізингу предметами лізингу є сідловий тягач Мерседес-Бенц Axor C 1840 LS 4х2/3600 2007 р.в. ціною 544 730,36 грн. з ПДВ та напівпричіп рефрижератор Wielton NS 34 СТ 2007 р.в. ціною 348 072, 29 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 1.2 Договорів фінансового лізингу строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіках платежів (додатки до Договорів), та не може бути менше одного року.
При цьому, Лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав Предмети лізингу та продавця (постачальника) Предметів лізингу ВАТ АТП „Атлант”(п. 2.1 Договорів фінансового лізингу).
Відповідно до п. 2.3 Договорів фінансового лізингу місце передачі Предметів лізингу Лізингоодержувачу визначається у Договорі купівлі-продажу Предметів лізингу.
Договір купівлі-продажу укладається Лізингодавцем та/або набирає чинності після сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно Графіків (п. 2.2 Договорів фінансового лізингу).
Матеріали справи містять докази сплати Лізингоодержувачем 74 835, 48 грн. авансових лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 719-05/07 та 117 116, 95 грн. за договором фінансового лізингу № 718-05/07.
Як вбачається із п. 2.4 Договорів фінансового лізингу відповідальність за ризики, пов'язані з вибором Продавця, ціною Предметів лізингу, невиконанням або неналежним виконанням Продавцем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу та невідповідністю Предметів лізингу цілям його використання, а також, будь-які втрати, упущену вигоду, збитки, що виникають у Лізингоодержувача або третіх осіб, несе Лізингоодержувач.
16.05.2007 року між позивачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач), відповідачем - Приватним акціонерним товариством „АТП „Атлант” (Продавець) та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (Покупець) було укладено тристоронній Договір купівлі-продажу № 1752610250 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого Продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність Покупця (третьої особи), Покупець оплатити, а Лізингоодержувач (Позивач) прийняти транспортні засоби Мерседес-Бенц Аксор 1840 (2007 р.в.) в кількості 1 одиниця та напівпричіп ізотермічний Wielton в кількості 1 одиниця.
Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу придбання Транспортних засобів на умовах цього Договору здійснюється Покупцем для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу відповідно до 2-х Договорів лізингу від 16.05.2007 року №L718-05/07 та № L719-05/07, які укладені між Лізингоодержувачем та Покупцем.
Як вбачається із п. 1.4 Договору купівлі-продажу Лізингоодержувач має право пред'являти безпосередньо Продавцю вимоги щодо якості та комплектності, строкам виконання обов'язку передати Транспортні засоби та інші вимоги, визначені чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу визначений порядок оплати Транспортних засобів покупцем.
Відповідно до п. 2.4 Договору купівлі-продажу зобов'язання Покупця щодо оплати Транспортних засобів, зазначені в п. 2.2 цього Договору виникає за умови набрання чинності зобов'язаннями Покупця (Лізингодавця за Договором лізингу) за Договором лізингу, про що Покупець зобов'язаний негайно повідомити Продавця. У випадку, якщо зобов'язання Покупця набули чинності після настання строку/строків оплати Транспортних засобів (п. 2.2 Договору), строк/строки оплати Транспортних засобів обліковуються з дня набрання чинності зобов'язань Покупця за договором лізингу.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами спору, що останній платіж надійшов на рахунок продавця від покупця 25.06.2007 року
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору купівлі-продажу Продавець зобов'язаний поставити Транспортні засоби протягом 30 банківських днів з моменту виконання пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 цього Договору, але не пізніше 25.06.2007 року (далі - Строк поставки).
Поставка транспортних засобів здійснюється на умовах DDP на склад продавця, за адресою: 04128, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 137 А (далі -Місце поставки).
Продавець не пізніше трьох календарних днів до дати передачі Транспортних засобів Лізингоодержувачу зобов'язується письмово повідомити Покупця та Лізингоодержувача про таку дату шляхом направлення повідомлення за допомогою факсимільного зв'язку за вказаними у цьому Договорі реквізитами (п. 3.3 Договору купівлі-продажу).
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2010 року відповідач направив на адресу Лізингодавця (третьої особи) простим листом повідомлення про готовність до передачі транспортних засобів 25.06.2007 року. У повідомленні відповідач просив третю особу направити уповноваженого представника для одержання транспортних засобів та здійснити їх оплату.
У письмових поясненнях третьої особи не міститься заперечень проти факту одержання даного листа.
У відповідності до видаткових накладних від 26.06.2007 року № РНА-000114 та від 27.06.2007 року № РНА-000116 уповноваженим представником третьої особи на підставі довіреності серії ЯНШ № 563321 від 25.06.2007 року одержано автомобіль Мерседес-Бенц Axor C 1840 LS вартістю 540 173, 00 грн. та напівпричіп рефрижератор Wielton NS 34 СТ вартістю 345 160, 00грн.
Факт одержання транспортних засобів підтверджується також довідками-рахунками із підписами уповноваженої особи Лізингодавця.
У довіреності серії ЯНШ № 563321 від 25.06.2007 року зазначено підставу для одержання матеріальних цінностей - Договір купівлі-продажу № 1752610250.
Відповідно до п.п. 3.4, 3.5, 3.6 Договору купівлі-продажу передбачено наступне:
- Лізингоодержувач зобов'язується здійснити всі дії по прийманню Транспортних засобів та підписати Акт приймання-передачі відповідно до п. 3.6 Договору в день одержання Транспортних засобів на підставі накладних продавця у разі відсутності претензій щодо якості, комплектності, кількості.
- датою поставки за цим Договором є дата підписання Продавцем, Покупцем і Лізингоодержувачем Акту приймання-передачі Транспортних засобів без будь-яких претензій Покупця та/або Лізингоодержувача по якості, кількості та комплектності Транспортних засобів. При наявності зазначених вище претензій датою поставки буде дата усунення недоліків Транспортного засобу.
- передача Транспортних засобів Лізингоодержувачу здійснюється в Місці поставки шляхом підписання Продавцем, Покупцем і Лізингоодержувачем Акту приймання-передачі Транспортних засобів за формою Додатка №2 до цього Договору, за умови повного розрахунку за поставлені Транспортні засоби відповідно до п. 2.1 та з урахуванням п. 2.2.3 цього Договору.
Як вбачається із п. 3.7 Договору купівлі-продажу з моменту підписання зазначеного в п. 3.6 цього Договору Акту приймання-передачі без недоліків (Акту усунення недоліків Транспортних засобів, у випадку їх виявлення та усунення) право власності на Транспортні засоби переходить до Покупця, а право тимчасового володіння та користування Транспортними засобами переходить до Лізингоодержувача.
Як вказує позивач у позовній заяві, у визначені договором строки, відповідач транспортні засоби не поставив, у зв'язку з чим позивач втратив інтерес до виконання зазначеного зобов'язання відповідачем. Відповідно, позивач просить суд стягнути з відповідача 148 902, 83 грн. завданих позивачу збитків, порушенням умов Договору купівлі-продажу №1752610250, які обґрунтовує наступним.
21.05.2007 року між позивачем (Перевізник) та ТОВ „Науково-виробничий центр провідних технологій „Україна століття” (Замовник), укладено Договір № 3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого Замовник доручає і надає для перевезення вантажі, а Перевізник зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України.
Перевезення здійснюється автомобілем марки Мерседес-Бенц Аксор 1840 та напівпричепом ізотермічним Wielton (п. 1.4 Договору перевезення).
При цьому, відповідно до п. 3.1.1 Договору перевезення перевізник (позивач) зобов'язався подати для завантаження і перевезення вантажу автомобіль не пізніше 26.06.2007 року.
Оскільки відповідач вчасно не поставив транспортні засоби позивачу, позивач не зміг своєчасно приступити до надання послуг з перевезення вантажів.
03.07.2007 року між позивачем та ТОВ „Науково-виробничий центр провідних технологій „Україна століття” було підписано Додаткову угоду про розірвання Договору №3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2007 року, відповідно до умов якої, у зв'язку із неподанням для завантаження і перевезення вантажу автомобіля марки Мерседес-Бенц Аксор 1840 із напівпричепом ізотермічним Wielton, що є невиконанням перевізником умов п.п. 1.4 та 3.1.1 Договору № 3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом, на підставі чого замовником заявлено вимогу щодо його дострокового розірвання, сторони дійшли згоди розірвати договір. З моменту набрання чинності цією Угодою зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із договору.
Також, 06.08.2007 року між ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”(Лізингодавцем) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Лізингоодержувачем) укладено Угоду про припинення Договору фінансового лізингу №718-05/07 від 16.05.2007 року, відповідно до якої, враховуючи, що Лізингоодержувачем було заявлено бажання достроково припинити Договір фінансового лізингу №718-05/07 від 16.05.2007 року у зв'язку з простроченням продавцем строків поставки транспортних засобів, що є предметом вказаного договору, внаслідок чого виконання зобов'язання втратило для Лізингоодержувача інтерес, сторони прийшли до згоди припинити дію договору з 07.08.2007року.
При цьому, у п. 2 Угоди про припинення Договору фінансового лізингу сторони домовились, що з дня набрання чинності цієї угоди у Лізингодавця та Лізингоодержувача виникають наступні зобов'язання:
- у Лізингодавця виникають зобов'язання перед Лізингоодержувачем щодо повернення сплаченого останнім авансу вартості Предмета лізингу в сумі 108 946, 00 грн. При цьому, Адміністративна комісія в розмірі 8 170, 95 грн. згідно п. 6.3 Договору фінансового лізингу № 718-05/07 від 16.05.2007 року не підлягає поверненню Лізингоодержувачу;
- у Лізингоодержувача виникають зобов'язання перед Лізингодавцем щодо відшкодування завданих припиненням договору збитків в сумі 54017грн. (різниця вартості придбання Предмета лізингу та його подальшої реалізації), фактично понесених витрат в сумі 6 579, 92 грн. та нарахованої на підставі ч. 2 п. 4.6 Договору комісії в сумі 8 542, 65грн., всього 69 139, 57 грн. (зазначені кошти зараховані Лізингоодержувачем в рахунок визначених угодою зобов'язань Лізингодавця перед Лізингоодержувачем).
05.09.2007 року між ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”(Лізингодавцем) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (як Лізингоодержувачем) укладено Угоду про припинення Договору фінансового лізингу № 719-05/07 від 16.05.2007 року, відповідно до якої, враховуючи, що Лізингоодержувачем було заявлено бажання достроково припинити Договір фінансового лізингу № 719-05/07 від 16.05.2007 року у зв'язку з простроченням продавцем строків поставки транспортних засобів, що є предметом вказаного договору, внаслідок чого виконання зобов'язання втратило для Лізингоодержувача інтерес, сторони прийшли до згоди припинити дію договору з 05.09.2007року.
При цьому, у п. 2 Угоди про припинення Договору фінансового лізингу сторони домовились, що з дня набрання чинності цієї угоди у Лізингодавця та Лізингоодержувача виникають наступні зобов'язання:
- у Лізингодавця виникають зобов'язання перед Лізингоодержувачем щодо повернення сплаченого останнім авансу вартості Предмета лізингу в сумі 69 614, 40 грн. При цьому, Адміністративна комісія в розмірі 5 221, 08 грн. згідно п. 6.3 Договору фінансового лізингу №719-05/07 від 16.05.2007 року не підлягає поверненню Лізингоодержувачу;
- у Лізингоодержувача виникають зобов'язання перед Лізингодавцем щодо відшкодування завданих припиненням договору збитків в сумі 51 774, 00 грн. (різниця вартості придбання Предмета лізингу та його подальшої реалізації), фактично понесених витрат в сумі 3 761, 56 грн. та нарахованої на підставі ч. 2 п. 4.6 Договору комісії в сумі 10 835, 17 грн., всього 66 370, 73 грн. (зазначені кошти зараховані Лізингоодержувачем в рахунок визначених угодою зобов'язань Лізингодавця перед Лізингоодержувачем).
За наведених обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 148 902, 33 грн. (13 392, 03 грн. - адміністративної комісії, яка не повертається Лізингоодержувачу згідно з угодами про припинення договорів фінансового лізингу, 69 139, 57 грн. - понесених позивачем витрат, у зв'язку з достроковим припиненням Договору фінансового лізингу №718-05/07 від 16.05.2007 року, 66 370, 73 грн. - понесених позивачем витрат у зв'язку з достроковим припиненням Договору фінансового лізингу № 719-05/07 від 16.05.2007 року).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). Аналогічна позиція викладена в п. 1 роз'яснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди”.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
- вини боржника.
Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов'язання.
Так, умовами Договору купівлі-продажу № 1752610250 від 16.05.2007 року дійсно встановлено кінцевий строк поставки транспортних засобів відповідачем - 25.06.2007 року.
Однією з умов поставки є виконання п. 2.2.1 Договору купівлі-продажу, а саме, здійснення 10% оплати від загальної вартості транспортних засобів.
Проте, як вбачається із п. 3.2 зазначеного Договору купівлі-продажу поставка Транспортних засобів здійснюється на умовах DDP на склад продавця, тобто відповідача.
У свою чергу безпосередньо передача транспортних засобів Лізингоодержувачу здійснюється в місці поставки, шляхом підписання тристороннього акту приймання-передачі після повного розрахунку за поставлені транспортні засоби відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу та з урахуванням п. 2.2.3 цього Договору.
Таким чином, Договором купівлі-продажу встановлено граничний строк, до якого товар повинен бути поставлений продавцем у місце поставки (на склад продавця), проте, не встановлено граничного строку підписання сторонами тристороннього акту приймання-передачі транспортних засобів, тобто строку безпосередньої передачі транспортних засобів Лізингоодержувачу, оскільки такий строк залежить від здійснення повної оплати транспортних засобів покупцем та від вчинення Лізингоодержувачем активних дій по прийманню транспортних засобів та підписання акта приймання-передачі (п. 3.4 Договору купівлі-продажу).
При цьому, відповідно до п. 8.2 Договору купівлі-продажу даний Договір діє до повного виконання сторонами умов договору.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Строк безпосередньої передачі транспортних засобів Лізингоодержувачу договором купівлі-продажу не визначений.
Відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо безпосередньої передачі транспортних засобів позивачу виник після направлення позивачем претензії №1/07 від 02.07.2007 року, яку суд оцінює як вимогу у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
У відповідь (лист вих.№ 226 від 09.07.2007 року) на зазначену вимогу, відповідач просив позивача прийняти товар та підписати відповідні документи, що передбачено п. 3.4 Договору. При цьому зазначаючи, що зобов'язання щодо безпосередньої поставки товару у місце поставки відповідачем виконані.
Натомість, листами від 09.07.2007 року №2/07 та від 20.07.2007 року №3/07, позивач звернувся до відповідача із заявами про розірвання договору купівлі-продажу (на яку одержав лист - відмову відповідача від 13.07.2007р.) та про відмову від договору купівлі-продажу і повернення суми основного боргу на рахунок третьої особи (листом від 25.07.2007р. відповідач відмовився від повернення грошових коштів та просив позивача прийняти товар і підписати відповідні документи).
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено прострочення виконання зобов'язання зі сторони відповідача щодо передачі товару позивачу, оскільки договір купівлі-продажу розмежовує поняття поставки товару продавцем у місце поставки (на склад продавця) та безпосередньої передачі товару Лізингоодержувачу у місці поставки за актом приймання-передачі.
При цьому, як вбачається із позовної заяви, причиною спору є не строк здійснення поставки товару відповідачем у місце поставки (на склад продавця), а строк передачі товару Лізингоодержувачу. Натомість, саме від вчинення активних дій Лізингоодержувачем по прийманню транспортних засобів у місці поставки та підписання акту приймання-передачі залежить одержання товару позивачем.
Доказів того, що після отримання відповіді відповідача від 09.07.2007 року про прийняття товару та підписання відповідних документів (на вимогу позивача від 02.07.2007 року), позивач вчинив дії по прийманню транспортних засобів, матеріали справи не містять.
Тобто, у даному випадку має місце прострочення саме позивача, як Лізингоодержувача, а не відповідача, як Продавця.
При цьому місцевим господарським судом вірно враховано те, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 1752610250 транспортні засоби були одержані Лізингодавцем, що не заперечується останнім та підтверджується видатковими накладними від 26.06.2007 року № РНА-000114 та від 27.06.2007 року № РНА-000116, які підписані уповноваженим представником третьої особи на підставі довіреності серії ЯНШ № 563321 від 25.06.2007 року.
Факт одержання транспортних засобів підтверджується також довідками-рахунками із підписами уповноваженої особи Лізингодавця. На вимогу ухвали суду Лізингодавець не надав письмових пояснень щодо підстав нездійснення передачі одержаних транспортних засобів позивачу по справі, як Лізингоодержувачу.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що оскільки сторони договору купівлі-продажу не досягли згоди щодо розірвання договору за взаємною згодою сторін та спір про розірвання договору не був переданий на вирішення суду заінтересованою стороною (ст. 188 Господарського кодексу України), відповідно зазначений договір купівлі-продажу не є розірваним.
Щодо відмови позивача від договору купівлі-продажу, то необхідно зазначити наступне.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів порушення умов договору відповідачем, відповідно, підстави для відмови від Договору купівлі-продажу відсутні.
Крім того, право на відмову від виконання договору, згідно з п. 5.1 Договору купівлі-продажу надано лише Покупцю (третій особі), у випадку, якщо затримка в поставці транспортних засобів складе більше 30 календарних днів.
Що стосується позивача, то йому, як Лізингоодержувачу за Договором купівлі-продажу, не надано право на відмову від Договору купівлі-продажу.
Доказів того, що затримка в поставці транспортних засобів на склад продавця склала більше 30 календарних днів, матеріали справи не містять. Відповідно, вимога третьої особи від 09.07.2007 року, адресовану позивачу, про розірвання Договору купівлі-продажу, вірно оцінена місцевим господарським судом як неправомірна.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що не вбачається вчинення відповідачем протиправної дії або бездіяльності при виконанні умов Договору купівлі-продажу, заподіяння збитків позивачу в результаті такої дії чи бездіяльності; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками позивачу; вини відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків.
Що стосується Договору № 3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом, який укладений 21.05.2007 року між позивачем (Перевізником) та ТОВ „Науково-виробничий центр провідних технологій „Україна століття”(Замовником), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1.4 вказаного Договору передбачено, що перевезення здійснюється автомобілем марки Мерседес-Бенц Аксор 1840 та напівпричепом ізотермічним Wielton.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи Договір №3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2007 року із визначеним строком подачі автомобіля для завантаження і перевезення (не пізніше 26.06.2007 року), при цьому, не маючи транспортного засобу для здійснення перевезення у наявності на момент укладення договору, та поставивши у пряму залежність виконання умов договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від виконання умов договорів купівлі-продажу та фінансового лізингу, позивач діяв виключно на власний ризик, розраховуючи отримати транспортні засоби від відповідача у певний строк, який не був визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно, посилання позивача на Договір №3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом (та його розірвання за згодою сторін), в обґрунтування підстав для укладення угод про припинення договорів фінансового лізингу, є безпідставним.
Щодо укладених між позивачем і третьою особою угод про припинення договорів фінансового лізингу, суд додатково зазначає наступне.
Укладення вказаних угод позивач та третя особа обґрунтували простроченням продавцем (відповідачем по справі) строків поставки транспортних засобів (внаслідок чого виконання зобов'язання втратило інтерес для Лізингоодержувача), що як встановлено судом, не мало місця.
Крім того, у вказаних угодах визначені зобов'язання, які, зокрема, виникають у Лізингоодержувача перед Лізингодавцем із зазначених угод: відшкодування, завданих припиненням договорів збитків, фактично понесених витрат та нарахованої комісії. Проте, проаналізувавши умови ст. 6 договорів фінансового лізингу ст. 10 Загальних умов фінансового лізингу, суд встановив, що сторони при укладенні договорів фінансового лізингу не передбачили жодних санкцій, у тому числі, відшкодування збитків, у випадку припинення договорів фінансового лізингу за ініціативою Лізингоодержувача. Суд враховує, що фактично 26.06.2007 року та 27.06.2007 року транспортні засоби були одержані Лізингодавцем, проте, причини, за яких такі транспортні засобу не були передані у подальшому Лізингоодержувачу, на вимогу ухвали суду Лізингодавцем (третьою особою) не повідомлені.
При цьому, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Прийняття позивачем на себе за угодами про припинення договорів фінансового лізингу виконання тих зобов'язань (відшкодування збитків та санкцій), які не були передбачені у договорах фінансового лізингу є правом позивача, проте, такі витрати позивача не повинні відшкодовуватись за рахунок відповідача як понесені позивачем збитки.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 20/209 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вірно покладені судом першої інстанції на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 20/209 залишити без змін.
2.Матеріали справи № 20/209 повернути до Господарського суду м. Києва.
3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді