01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.09.2010 № 20/172
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Христюк І.А. - юрист
від відповідача: не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ДІ АЙ ВАЙ ГЛОБАЛ ЮКРЕЙН"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2010
у справі № 20/172 ( .....)
за позовом ТОВ "Тарлев"
до ТОВ "ДІ АЙ ВАЙ ГЛОБАЛ ЮКРЕЙН"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 6423,02 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2010р. по справі № 20/172 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 754, 48 грн. основного боргу, 339, 36 грн. пені, 49, 66 грн. - 3% річних, 264, 71 грн. збитків від інфляції, 101, 76 грн. витрат по сплаті державного мита та 235, 45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не було виконано п. 4.3. та 5.1 договору належним чином, у зв»язку з чим відповідач позивачем зобов»язання по поставці товару не було виконано належним чином, а тому відмовлено у оплаті поставленого товару та запропоновано забрати поставлений товар. Частина товару була повернута 09.07.2010р., іншу частину позивач відмовився забирати та безпідставно вимагає оплату товару.
В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 08344871 від 23.07.2010, про причини неявки суд не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представника позивача, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне:
02.10.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 206/10-09 РР.
Відповідно до п. 1.1 укладеного договору позивач (постачальник) зобов'язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (далі товар) у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.
Відповідно до п.2.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Мінімальна вартість замовлення визначається в пункті 2 Угоди про Умови - 5 000, 00 грн. з ПДВ.
Пунктом 6.2. договору постачальник зобов'язався передати покупцеві у пункт поставки разом із товаром документи на товар, а саме: супровідні документи, видаткову накладну та (або) товарно-транспортну накладну, податкову накладну, рахунок.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про Умови, і відраховується або з дня виконання постачальником зобов'язання з поставки товару (в п.3 Угоди про Умови - з дня поставки) або з дня продажу покупцем товару споживачу (в п.З Угоди про Умови - з дня продажу).
Сторонами договору встановлено строк платежу за поставлений товар 45 - днів з дня поставки товару (п.3 Угоди про Умови).
Розділом 14 договору сторони передбачили умови та порядок повернення товару покупцем.
На виконання своїх договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9510,55грн., що підтверджується видатковою накладною №Т-00003328 від 17.11.2009р., яка підписана уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплена печатками юридичних осіб.
Згідно розділу 14 договору відповідач повернув позивачу товар на суму 2556, 07грн., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 14204 від 09.02.2010р.
Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме здійснив часткову оплату одержаного товару загалом в сумі 1200, 00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 754, 48 грн., що підтверджується підписаним сторонами договору актом звірки розрахунків від 31.12.2009р.
Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5 754, 48 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов»язання пеню у розмірі 352,28 грн., 51,55 - 3% річних, 264, 71 грн. збитків від інфляції.
Відповідно до п.15.4 укладеного договору у випадку порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем невірно розраховано період прострочення оплати товару, який враховуючи п.3 Угоди про Умови починається з 05.01.2010р.
Згідно розрахунку місцевого суду, з яким колегія повністю погоджується, з відповідача на користь позивача за прострочення оплати товару з 05.01.2010р. по 19.04.2010р. підлягає стягненню 339, 36 грн. пені.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у розмірі 51, 55 грн. та 264, 71 грн. збитків від інфляції.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Місцевим судом правильно встановлено, що позивачем при розрахунку 3% річних допущено помилку, оскільки 3 % річних за період з 05.02.2010 по 19.04.2010р. складає суму 49, 66 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вимога позивач пор стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 264,71 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до умов передачі та прийняття товару розділ 6 договору № 206/10-09 РР передбачено, що при виявленні недоліків товару або виявленні невідповідності товару документам на товар, покупець має право відмовитись від прийняття товару, або прийняти товар, склавши акт про недоліки товару (додаток № 6), що підписується представниками сторін.
Апелянтом не надано в підтвердження своїх доводів будь-яких доказів, що підтверджують недоліки поставленого позивачем товару, або його невідповідність супровідним документам.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а апелянт не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн» на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2010р.
по справі № 20/172 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2010 року у справі № 20/172 залишити без змін.
Матеріали справи № 20/172 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.10.10 (відправлено)