01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 36/448
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - Кабова Ю.В. - представник за дов. № 2513 від 01.07.2010р.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьоїособи 2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Олександрійське відділення № 3070
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2010
у справі № 36/448 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до ВАТ "Державний ощадний банк України"
третя особа позивача
третя особа відповідача СПД - фізична особа ОСОБА_3
СПД - фізична особа ОСОБА_4
про стягнення 19234,51 грн.
ОСОБА_1 (далі - позивач) у листопаді 2009 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 3104,20 грн. орендної плати, 2847,72 грн. пені, 13282,59 грн. неустойки, 193,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 припинено провадження у справі №36/448, на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 у справі №36/448-скасовано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. у справі № 36/448 позов задоволено частково, стягнути з відповідача на користь позивача 10604,20грн. заборгованості за договором оренди нежилого приміщення від 15.07.2007р., 106,04 грн. державного мита та 130,10 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із згаданим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. у справі № 36/448 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. у справі № 27/160, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, 05.10.2010р. позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. № 36/448 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 15.07.2007р. між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”(орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення (далі договір 1), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору 1 є зобов'язання орендодавця як власника передати, а орендаря прийняти в оренду частину нежилого приміщення - площею 1,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, для установки та обслуговування наружного банкомату.
Відповідно до п. 3.1 договору 1 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка встановлюється за домовленістю сторін (за договірною ціною). В період початку дії даного договору до 31 січня 2008 -300 грн. на місяць. З 01 лютого 2008 року -500 грн. на місяць.
Згідно п. 3.5 договору 1 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця згідно наданих орендодавцем рахунків.
Відповідно до п.6.5 договору 1 дострокове розірвання договору може бути в наступних випадках: використанні приміщення не за призначенням, передбаченим даним договором; при погіршенні в результаті дій орендатора технічних чи санітарних умов приміщення; в разі порушення орендатором термінів сплати більш ніж на 1 місяць; при порушенні правил громадського порядку.
Згідно п.7.3 договору 1 договір не втрачає чинності у разі зміни реквізитів сторін, їх установчих документів, а також власника, організаційно-правової форми тощо. Про зазначені зміни сторони зобов'язані протягом 15 днів повідомити одна одну.
08.12.2008 р. між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу торговельного комплексу та земельної ділянки (далі договір 2).
Відповідно до умов даного договору (п. 1) продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв в цілому торговельний комплекс нежитловою площею 798,7 кв.м. та земельну ділянку площею 590,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і сплачує за них обґрунтовану грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до п. 10 договору 2 право власності на торгівельний комплекс у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору у державному реєстрі право чинів, на придбану земельну ділянку - після одержання державного акта на право приватної власності на землю та його державної реєстрації.
Так, матеріали справи містить витяг з державного реєстру право чинів (аркуш справи 12) в якому зареєстровано договір 2 та зазначений предмет правочину, а саме - не житлова будівля, торговельний комплекс не житловою площею 798,70 м.кв., адреса: АДРЕСА_1; земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.
Як зазначає позивач, останнім 12.02.2008р. на адресу відповідача був направлений лист за №26-1 (аркуш справи 13), в якому повідомлено останнього про зміну власника майна та прохання направити свого представника для укладення договору найму приміщення.
22.04.2008р. позивач повторно направив відповідачу лист з повідомленням про зміну власника майна та необхідністю укласти договір найму приміщення. Відповідачем на даний лист було надано відповідь № 984 від 23.04.2008р., відповідно до якої позивача повідомлялось, що відповідно до п.7.3 договору 1, предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 1,00 кв.м. за адресою: пр. Леніна, 100-а для установки банкомату, договір 1 не втрачає чинності у разі зміни реквізитів сторін, їх установчих документів, а також зміни власника, організаційно-правової форми тощо. Про зазначені зміни сторони зобов'язані протягом 15 днів повідомити одна одну. Тому даний договір не потребує переукладення. Про підтвердження зміни власника відповідач просив надати банку договір купівлі-продажу об'єкту за адресою: АДРЕСА_1.
За участю позивача, СПД ОСОБА_5 та фізичної особи ОСОБА_6 були складені акти обстеження нежитлового приміщення торгівельно-центру “ОРІОН” №1-АО від 04.04.2008р., №2-АО від 06.05.2008р. та №3-АО від 05.07.2008р., відповідно до яких було зафіксовано роботу банкомату “Ощадбанку”.
Як правильно встановлено судом першої інстанції позивач листом від 01.08.2008р. №113 повідомив відповідача про розірвання Договору оренди та звільнення приміщення, в зв'язку з тим, що відповідач ухилявся від виконання обов'язку по оплаті орендної плати.
Так, спірне приміщення було передано позивачу лише 23.09.2009 р. згідно акту приймання-передачі (аркуш справи 25).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи в період існування спірного договору 2 попереднім власником ОСОБА_3 відповідачу виставлялися рахунки відповідно до п.3.5 договору 1, які відповідачем сплачувались, що підтверджується рахунками та платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи).
Рахунки для сплати орендної плати відповідно до п.3.5 договору 1 ОСОБА_1. не виставлялись.
Позивачем копію договору купівлі-продажу на виконання листа № 984 від 23.04.2008р., було надано відповідачу 22.07.2008р.
10.09.2010р відповідачем було отримано повторно повідомлення від позивача про розірвання договору та вимогу звільнити приміщення, на яке 11.09.2008р. була надана відповідь про те, що всі питання про розірвання договору оренди та сплату орендної плати може бути вирішено після з'ясування питання про належного власника даного приміщення.
В лютому 2009 від ОСОБА_1 після чергових переговорів надійшла письмова пропозиція про укладення договору оренди та надіслано проект договору. Розглянувши пропозицію та проект договору оренди, відповідачем було повідомлено позивача про невідповідність проекту договору вимогам типового договору, затвердженого Правлінням ВАТ “Ощадбанк”, та повідомлено позивача про дію старого договору 1 до 01.07.2010р.
Після отримання від позивача підтверджуючих документів про зміну власника приміщення, відповідачем було припинено сплату за оренду попередньому власнику ОСОБА_3
З огляду на викладене, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що позивач є належним власником майна яке орендувалось відповідачем. Заборгованість відповідача перед позивачем виникла за період з лютого 2008 року по вересень 2009 року.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, відповідач фактично користувався орендованим приміщенням до 23.09.2009р., що підтверджується актом приймання-передачі, то з відповідача підлягає стягнення орендна плата за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року в розмірі 10604,20 грн., яка складається з 362,40 грн. - за лютий 2008 року, 500,00 грн. х 19 місяців (з березня по липень 2008р., з серпня 2008 по вересень 2009 рік. та 241,80 грн. за серпень 2008 рік).
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки за фактичне користування приміщенням в розмірі 13282,59 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Позивачем направлялось відповідачу повідомлення про розірвання договору та звільнення приміщення.
Відповідно до п. 6.5 договору 1 дострокове розірвання договору може бути в наступних випадках: використанні приміщення не за призначенням, передбаченим даним договором; при погіршенні в результаті дій орендатора технічних чи санітарних умов приміщення; в разі порушення орендатором термінів сплати більш ніж на 1 місяць; при порушенні правил громадського порядку.
Як вбачається з аналізу листів позивача на адрес відповідача, останнім не вимагалось від відповідача повернення орендованого приміщення
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи підставою направлення відповідачу листа з повідомленням про дострокове розірвання договору та необхідність звільнити приміщення стало порушення відповідачем зобов'язань по сплаті за оренду згідно договору 1.
Разом з тим, як вбачається з умов договору (п.3.5 договору) орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 05 числа місяця згідно наданих орендодавцем рахунків.
Проте, як вбачається з матеріалів справи в останніх відсутні докази того, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки за спірний період.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення було предметом судового спору у справі №2-2763/2008, яка розглядалась Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки для його обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 від 08.02.2008р.
В рамках даної справи були вжиті заходи забезпечення позову (копія ухвали наявна в матеріалах справи).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки договір оренди не припинив свою дію у спірний період, у позивача у відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України були відсутні права вимагати сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за період з лютого 2008 року по вересень 2009 року.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів орендатор сплачує пеню в розмірі 0,5% суми несплаченої суми але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки платежу.
Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що зважаючи на те, що відповідачем не було пропущено строку сплати суми основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення пені також не підлягають задоволенню.
Також, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що ОСОБА_1 умисно не виставляв банку рахунки про сплату орендної плати та не надав інформації про відповідні рахунки, на які ця плата має сплачуватись, з огляду на те, що матеріали справи містять численні листи позивача до відповідача про надання представника для укладення договору найму приміщення, а відповідач в свою чергу повинен був здійснювати орендну плату відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору 1.
Інші доводи наведені Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. у справі № 36/448 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 36/448 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді