01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 52/244
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Марковська В.В.;
відповідача - Дорошенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2010
у справі № 52/244 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"
про стягнення 76 560,39 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі - позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» (далі - відповідач) про стягнення 68956,66 грн. основного боргу, 3 210,40 грн. інфляційної складової боргу, 560,85 грн. 3% річних, 3 832,48 грн. пені, а загалом 76 560,39 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 6900330 від 01.11.2002.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 52/244.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2010 провадження у справі № 52/244 в частині стягнення основного боргу в розмірі 68956,66 грн. припинено, в іншій частині вимог позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3210,40 грн. інфляційної складової боргу, 560,85 грн. - 3% річних та 50,00 грн. пені.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2010 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, наслідком чого є безпідставне зменшення суми пені що була заявлена до стягення. .
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 52/244.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) 01.11.2002 укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 812007 (далі - Договір) відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - товар) на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується щомісяця своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Договір набуває чинності з дня його підписання, діє до 31 грудня 2009 року (п.8.1 договору) та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір на час звернення до суду та вирішення спору по суті є чинним, оскільки доказів його припинення в установленому порядку суду не було надано.
Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору (п. 5.3 Договору).
Згідно додатку № 3 до Договору розрахунки на відпущену теплову енергію Відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.
Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).
Відповідно до п. 4 додатку № 4 до Договору відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 15 числа поточного місяця.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору в період з 01.12.2009 по 01.04.2010 позивач передав, а відповідач отримав теплову енергію у гарячій воді, за яку останній у визначений Договором та додатками до нього строк оплату не здійснив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 68956,66 грн., що відповідачем не заперечується.
Разом з тим, після порушення провадження у даній справі, відповідач сплатив позивачу суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 403 від 02.06.2010 на суму 68956,66 грн.
Враховуючи платіж здійснений відповідачем на час вирішення спору по суті, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України щодо стягнення з відповідача 68956,66 грн. боргу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за отриману теплову енергію останній розрахувався з порушенням строків встановлених додатком №4 до Договору.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України), зокрема сплата неустойки.
Згідно з п. 7. додатку № 4 до договору № 690330 від 01.11.2009, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 3210,40 грн. інфляційної складової боргу, 560,85 грн. - 3% річних та пені, зменшивши розмір останньої до 50,00 грн. відповідно до ст. 83 ГПК України.
Щодо зменшення судом першої інстанції розміру пені, що підлягає стягненню, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов'язання, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд виходячи з фінансового стану відповідача та стану його дебіторської заборгованості та причин її виникнення, враховуючи, що борг сплачено на час вирішення спору по суті, об'єктивно оцінив, що даний випадок є винятковим, прострочення виконання не є значним, негативні наслідки порушення зобов'язання відсутні, та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 50 грн.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2010 у справі № 52/244 - без змін.
2. Матеріали справи № 52/244 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді