01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 19/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Масловський І.А. - представник за дов. б/н від 31.05.2010;
від відповідача - Бачурна Н.О. - представник за дов. №1126 від 01.10.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Чернігівський автозавод"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2010
у справі № 19/78 ( .....)
за позовом ТОВ "Торгова Компанія Євростиль"
до ЗАТ "Чернігівський автозавод"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 8 351,19 грн.
Суть рішення та апеляційної скарги:
У травні 2010 Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія Євростиль” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Чернігівський автозавод” про стягнення 8351,19 грн.
В суді першої інстанції, в судовому засіданні 01.07.2010, в якому було прийнято оскаржуване рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія Євростиль” уточнило свої позовні вимоги та просило стягнути з Закритого акціонерного товариства “Чернігівський автозавод” 8349,98 грн. Дане уточнення було прийнято судом першої інстанції та розглянуто по суті.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.07.2010 у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Чернігівський автозавод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія Євростиль” 8349,98 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами було укладено усний договір поставки, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство “Чернігівський автозавод” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з первинною апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 01.07.2010 у справі №19/78 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванню всіх обставин справи та неправильному застосуванню норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2010 у справі №19/78 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.10.2010.
Відповідачем 01.10.2010 через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 04.10.2010 з'явилися представники сторін.
В судовому засіданні 04.10.2010 представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні 04.10.2010 представник позивача просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд,-
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія Євростиль” (далі - позивач) було поставлено Закритому акціонерному товариству “Чернігівський автозавод” товар за видатковими накладними №РН-0000003 від 07.04.2006 на суму 5931,17 грн., №РН-0000041 від 29.01.2007 на суму 2282,23 грн., №РН-0000603 від 06.11.2007 на суму 7214,64 грн. та №РН-0000098 від 28.02.2008 на суму 8455,10 грн., який прийняв відповідач.
Також позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури по зазначеним видатковим накладним, а саме: рахунки фактури №СФ-0000005 від 07.04.2006 на суму 5931,17 грн.; №СФ-0000053 від 29.01.2007 на суму 2282,23 грн.; №СФ-0000671 від 05.11.2007 на суму 7241,64 грн.; №СФ-0000119 від 28.02.2008 на суму 8455,10 грн.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Пунктом 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Між сторонами у справі в силу ст. 11 ЦК України виникли певні права та обов'язки. Позивач поставляв відповідачу товар на підставі видаткових накладних, виставляв рахунки, а відповідач їх оплачував.
Ст.ст. 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь -якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також, ст. 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами було укладено усний договір поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків. передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 8349,98 грн., яка обліковується за наступними видатковими накладними: №РН-0000003 від 07.04.2006; №РН-0000041 від 29.01.2007; №РН-0000603 від 06.11.2007 та №РН-0000098 від 28.02.2008, з огляду на наступне.
Як вбачається з остаточних (уточнених) позовних вимог позивача (а.с. 117), які розглянуті судом першої інстанції по суті, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка обліковується за видатковими накладними №РН-0000003 від 07.04.2006, №РН-0000041 від 29.01.2007, №РН-0000603 від 06.11.2007 та №РН-0000098 від 28.02.2008.
Матеріали справи містять копію видаткової накладної №РН-0000003 від 07.04.2006 на суму 5931,17 грн. (а.с. 8), в якій зазначено, що умовою продажу є попередня оплата.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, при умові попередньої оплати, з точки зору виконання, зобов'язання сторін є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку.
Тобто, право позивача вимагати від відповідача виконання зобов'язання за видатковою накладною №РН-0000003 від 07.04.2006 (в тому числі і звернення до останнього з претензією, вимогою, позовом) виникло у позивача з цієї дати.
Матеріали справи містять копію претензії позивача №29 від 01.04.2010, яку було надіслано на адресу відповідача 07.04.2010 та отримано останнім 12.04.2010, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції та фіскальний чек від 07.04.2010 №5079 (а.с. 12).
В зазначеній претензії позивач просив відповідача погасити заборгованість за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар в сумі 8351,19 грн., за рахунками №5 від 07.04.2006 та №179 від 20.03.2008.
Київським апеляційним господарським судом встановлено, що рахунок №5 від 07.04.2006 виставлявся на підставі видаткової накладної №РН-0000003 від 07.04.2006 на суму 5931,17 грн., а рахунок №179 від 20.03.2008 - на підставі видаткової накладної №РН-0000144 від 20.03.2008 на суму 8280,64 грн.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Матеріали справи містять заяву відповідача №584/1 від 15.06.2010 (а.с. 99) про застосування позовної давності до вимог позивача в частині стягнення оплати по видатковій накладній №РН-0000003 від 07.04.2006.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності по вимозі про стягнення з відповідача заборгованості за видатковою накладною №РН-0000003 від 07.04.2006, оскільки претензію (вимогу) пред'явлено через чотири роки після моменту, з якого у позивача виникло таке право.
Доводи позивача, що строк позовної давності за видатковою накладною №РН-0000003 від 07.04.2006 переривався, у зв'язку з підписанням сторонами 01.03.2010 акту звірки взаєморозрахунків №44, яким, на його думку, відповідач визнав борг, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки даний акт підписано сторонами після спливу строку позовної давності по стягненню заборгованості за видатковою накладною №РН-0000003 від 07.04.2006, а тому переривання строку позовної давності після його спливу є неможливим, що не було враховано судом першої інстанції.
В цій частині Київським апеляційним господарським судом приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування до вимог, в цій частині, строку позовної давності.
Крім того, в зазначеному акті не вказано, за якими саме видатковими накладними здійснювалася сторонами звірка взаєморозрахунків, що не дає суду підстав вважати, що даний акт стосується саме видаткової накладної №РН-0000003 від 07.04.2006, оскільки матеріали справи (зокрема, позовна заява) свідчать, що позивачем здійснювалися неодноразові поставки відповідачу товарів за різними видатковими накладними.
Тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за видатковою накладною №РН-0000003 від 07.04.2006 підлягають залишенню без задоволення.
Як вже зазначалося, позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за видатковими накладними №РН-0000041 від 29.01.2007, №РН-0000603 від 06.11.2007 та №РН-0000098 від 28.02.2008.
Київським апеляційним господарським судом встановлено, що умовою продажу за зазначеними накладними є безготівковий розрахунок, тобто строк оплати сторонами не встановлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за видатковими накладними №РН-0000041 від 29.01.2007, №РН-0000603 від 06.11.2007 та №РН-0000098 від 28.02.2008. Факт звернення з такою вимогою також не доведено сторонами ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати позивачу за поставлений товар по видатковим накладним №РН-0000041 від 29.01.2007, №РН-0000603 від 06.11.2007 та №РН-0000098 від 28.02.2008, як на момент винесення оскаржуваного рішення так і на момент перегляду справи в апеляційному порядку, не настав.
В цій частині Київським апеляційним господарським судом приймаються доводи апеляційної скарги, щодо відсутності доказів пред'явлення позивачем відповідачу відповідної вимоги, тоді як заборгованість за цими накладними не увійшла до суми заявленої претензії, оскільки рахунки, за якими заявлялася заборгованість, були виставлені за іншими видатковими накладними, а саме: №РН-0000003 від 07.04.2006 на суму 5931,17 грн. та №РН-0000144 від 20.03.2008 на суму 8280,64 грн.
Заява позивача про уточнення позовних вимог, подана до суду першої інстанції 01.07.2010, не розглядається судом апеляційної інстанції, як вимога позивача про виконання відповідачем свого обов'язку за зазначеними накладними, оскільки вона подана в день прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (без надіслання її копії іншій стороні у справі), всупереч ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи та встановленим у постанові.
Таким чином, рішення господарського суду Чернігівської області від 01.07.2010 у справі №19/78 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги та відмовою у задоволенні позову, судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Чернігівський автозавод” - задовольнити.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 01.07.2010 у справі №19/78 - скасувати з прийняттям нового рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія Євростиль” у позові.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія Євростиль” (02660, м. Київ, вул. Мілютенка, 28 кв. 11, р/р 26001050216400 в Публічному акціонерному товаристві “Укрсиббанк”, м. Київ, МФО 380184, код 33883612) на користь Закритого акціонерного товариства “Чернігівський автозавод” (14007, м. Чернігів, пр.-кт Миру, 312, р/р 2600600015503 в ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 353649, код 32601556) 51,00 грн. (п'ятдесят одну грн. 00 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя
Судді
07.10.10 (відправлено)