01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 4/266
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явилися
від відповідача -не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємтво "Віват"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010
у справі № 4/266 ( .....)
за позовом Приватне підприємтво "Віват"
до ТОВ "Ласка Лізинг"
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору поруки недійсним
Суть рішення та апеляційної скарги:
У травні 2010 Приватне підприємство “Віват” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки №1506/07/2008-П/СПД від 21.07.2008.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2010 у справі № 4/266 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не наведено доказів порушення будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2010 у справі №4/266 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, апелянт зазначив, що договір поруки укладено на забезпечення виконання за договором фінансового лізингу №1506/07/2008 від 21.07.2008, відповідно до п. 9.1.1 якого порука за цим договором не передбачена.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 у даній справі апеляційну скаргу Приватного підприємства “Віват” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2010.
Розгляд справи відкладався на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, через нез'явлення представників сторін.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 №01-23/1/1 розгляд апеляційної скарги у справі №4/266 доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Коротун О.М., суддів - Кондратової І.Д., Поляк О.І., якою було розглянуто справу спочатку та прийнято дану постанову.
В судове засідання 04.10.2010 представники сторін вдруге не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення від 18.09.2010 №0102512514763, №0102512514925, №0102512514763. Заяв, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від сторін не надходило.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання 04.10.2010 не визнавалася обов'язковою, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами та за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час і місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд,-
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, 21.07.2008 між Приватним підприємством “Віват” (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” (далі - відповідач - 1) було укладено договір фінансового лізингу №1506/07/2008 (далі - договір), згідно умов якого відповідач - 1 зобов'язався передати, а позивач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - вантажний автомобіль самосвал КАМАЗ 6520-06006 (дві одиниці), та здійснювати лізингові платежі.
Згідно з п.п. 9.1.1 договору, поручительство за договором не передбачене.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
21.07.2008 між відповідачем - 1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач - 2) було укладено договір поруки №1506/07/2008-П/СПД (далі - договір поруки).
Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки відповідач - 2 приймає на себе обов'язок відповідати перед відповідачем - 1 за виконання позивачем його зобов'язань за договором з урахуванням змін до договору, які можуть бути прийняті після вступу договору в силу, в порядку, об'ємах та на умовах, передбачених договором поруки.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності підстав для відмови у позовних вимогах про визнання договору поруки недійсним, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В цій частині посилання апелянта про невідповідність спірного договору умовам іншого договору не приймається судом апеляційної інстанції, як необґрунтоване.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно із частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладені договору поруки сторонами було дотримано всіх істотних умов даного договору.
Забезпечення кредитного зобов'язання порукою є правом кредитора, у тому числі щодо реалізації права на вимогу через правовідносини з поруки (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №22/455-26/287).
Позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не доведено належними доказами порушення будь-яких його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням відповідачами договору поруки, стороною якого він не є.
Крім того, матеріали справи містять копію додаткової угоди №1 до договору поруки, відповідно до п. 1 якого сторони договору поруки досягли згоди розірвати договір поруки №1506/07/2008-П/СПД від 21.07.2008 з дати підписання даної додаткової угоди.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, як безпідставні.
З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Віват” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2010 у справі №4/266 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя
Судді
07.10.10 (відправлено)