01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.09.2010 № 52/219
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача : Маяковська В.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: Федорчук Т.М. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2010
у справі № 52/219 ( )
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Поліклініки №2 Дарницького району м.Києва
про стягнення 26623,57 грн.
В квітні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 22 188,35 - боргу за спожиту активну електроенергію, 2 132,53 - пені, 1 861,05 грн. - інфляційної складової боргу, 441,64 грн. - 3% річних на підставі ст.ст.526, 625, 692 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним договором №10, о/р 33-09010 на користування електричною енергією від 01.08.2003р. щодо своєчасної та повної оплати за використану електричну енергію.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2010р. у справі №52/219 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Поліклініки №2 Дарницького району м.Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 1 861,05 грн. інфляційної складової боргу, 441,64 грн. 3% річних, 50,00 грн. пені, 134,23 грн. державного мита та 142,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 14 988,35 грн.
В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.42, 43, 47, 32, 38, 43, 77, 81, 84 ГПК України та ст.125 Конституції України.
Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений Договір №10, о/р 33-09010 на користування електричною енергією, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався постачати електричну енергію у відповідності до умов цього Договору, а відповідач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором (далі - Договір).
Відповідно до п. 13 Договору, останній укладається на термін до 31 грудня 2002 року, набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.
У матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення Договору сторонами.
Відповідно до п. 4.1 Договору споживач зобов'язується оплачувати використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами Договору.
Згідно із п.5 додатку № 2.6 до Договору, споживач щомісяця 20 числа зобов'язується направляти уповноваженого представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, споживач надає підписані акт приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.
Відповідно до п.13 додатку № 2.6 до Договору споживач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює оплату 100% від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період.
Додатком № 5 до Договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачем затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконував, внаслідок чого за період з 01.04.2009 по 01.04.2010 виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка станом на 01.01.2010 складала 22 188,35 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 22 188,35 грн. основного боргу слід відмовити, оскільки останнім було сплачено вищезазначену суму до звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом (позовну заяву було подано 28.04.2010). Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22 188,35 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем було сплачено заборгованість за спожиту електроенергію після порушення провадження у справі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим господарським судом правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 1861,05 грн. та 3% річних в розмірі 441,64 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.6).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної і реактивної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення з відповідача 2 132,53 грн. пені можуть бути зменшені на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України з наступних підстав.
Згідно статті 233 ГПК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У розумінні статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до пункту 3 статті 83 ГПК України господарських суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як зазначено у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафних санкцій зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є бюджетною неприбутковою організацією, яка повністю фінансується з Державного бюджету України.
Відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 456/1117 “Про реформування галузі охорони здоров'я, які належать до територіальної громади м. Києва, здійснюється з місцевого бюджету через Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення КМДА. Медична галузь у м. Києві фінансується через розпорядників коштів, зокрема:
- ГУОЗ та МЗ м. Києва - головний розпорядник коштів;
- Територіальні медичні об'єднання -розпорядники бюджетних коштів 2 рівня (як розпорядники коштів з мережею лікувально-профілактичних закладів медичного району);
- Лікувально-профілактичні заклади -розпорядники бюджетних коштів 3 рівня.
Відповідач є медичним закладом, який фінансується з міського бюджету та є розпорядником бюджетних коштів 3 рівня, тобто виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України.
З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання, стану виконання відповідачем цього зобов'язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо зменшення розміру суми пені до 50,00 грн., у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України. В частині стягнення 2 881,06 грн. пені - відмовити.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2010 року у справі №52/219 залишити без змін.
3. Матеріали справи №52/219 направити до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
30.09.10 (відправлено)