01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 20/68
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: Семеній Ю.М., представник, довіреність б/н від 13.05.2010;
від відповідача 1: Жухевич О.В., Самусь К.О., представники, довіреність б/н від 19.10.2010;
від відповідача 2: Саламов О.В., представник, довіреність № 16-08/15 від 11.01.2010;
розглянувши апеляційну скаргу Торгівельно-виробничої корпорації „Ольвія”
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2010
у справі № 20/68 ( )
за позовом Торгівельно-виробничої корпорації „Ольвія”;
до 1) Відкритого акціонерного товариства Концерн „Калина”;
2) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України;
про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 82863 на знак для товарів і послуг "32" (комбін.)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у справі № 20/68 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Торгівельно-виробничої корпорації „Ольвія” до Відкритого акціонерного товариства Концерн „Калина”, Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 82863 на знак для товарів і послуг „32” (комбін.)
Не погодившись з рішенням суду, Торгівельно-виробнича корпорація „Ольвія” (далі - ТВК „Ольвія”) подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що судом не досліджені розходження між висновками експертиз № 43/08 та № 12463.
Також, заявник зазначає, що місцевим господарським судом порушено вимоги ч. 6 ст. 42 ГПК України, оскільки в оскарженому рішенні не наведено підстав, з яких суд відхилив висновок експертизи № 43/08.
Представник Відкритого акціонерного товариства Концерн „Калина” (далі - ВАТ Концерн „Калина”) у відзиві на апеляційну скаргу ТВК „Ольвія” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ТВК „Ольвія” - без задоволення.
У своєму відзиві товариство посилається на те, що позивач відмовився оплатити проведення комісійної судової експертизи та не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог; судом першої інстанції мотивовано відхилено висновок № 43/08, оскільки викликає сумнів у його правильності; висновок №12463 є обґрунтованим та належним доказом у даній справі.
Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України відзив на апеляційну скаргу ТВК „Ольвія” не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, проте в засіданні суду представник департаменту проти доводів апеляційної скарги ТВК „Ольвія” заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ТВК „Ольвія” - без задоволення.
09.07.2010 через канцелярію суду від представника ТВК „Ольвія” надійшло клопотання про проведення повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
Клопотання мотивоване тим, що у справі призначалась судова експертиза, за результатами якої надійшов висновок від 20.10.2008 № 43/08 (Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності) та призначалась повторна судова експертиза, за результатами якої надіслано висновок від 17.09.2009 № 12463 (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз).
Оскільки висновки судових експертиз суперечать один одному, позивач просить призначити у справі повторну судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності із зазначенням тих же питань, що були предметом дослідження двох попередніх експертиз, висновки яких є протилежними.
Представник ВАТ Концерн „Калина” в засіданні суду 12.07.2010 проти вищевказаного клопотання ТВК „Ольвія” заперечував, проте в поданій в судовому засіданні заяві від 12.07.2010 б/н висловив побажання, що в разі призначення у справі ще однієї судової експертизи, доручити її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться в м. Києві по вул. Смоленській, 6.
Представник Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України також заперечував проти заявленого позивачем клопотання, але в разі його задоволення просив доручити проведення експертизи науково-дослідному інституту інтелектуальної власності АПН України, що знаходиться в м. Києві по вул. Боженко, 11.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 зупинено апеляційне провадження у справі та призначено повторну судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності АПН України (м. Київ, вул. Боженка, 11).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 поновлено апеляційне провадження у справі № 20/68, оскільки 01.09.2010 на адресу суду від Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності АПН України надійшов висновок судових експертів від 26.08.2010 № 660. Розгляд апеляційної скарги ТВК „Ольвія” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у даній справі призначено на 04.10.2010.
В засіданні суду 04.10.2010 представником позивача подано пояснення відносно висновку судової експертизи від 26.08.2010 № 660, в якому зазначив, що погоджується з висновками, викладеними у зазначеному документі Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності АПН України.
Представником ВАТ Концерн „Калина” 04.10.2010 в судовому засіданні подано клопотання про призначення повторної судової експертизи, оскільки вважає, що висновок судової експертизи від 26.08.2010 № 660 складений в результаті призначення судової експертизи з порушенням судом ст. ст. 4-2, 4-3, 41 ГПК України, ст. ст. 4, 7 Закону України „Про судову експертизу”, а також, що зазначений висновок є необґрунтованим, суперечливим та таким, що викликає сумніви у його правильності.
Пояснення щодо непогодження з висновком судової експертизи від 26.08.2010 № 660 мотивоване тим, що в ухвалі суду від 12.07.2010 про призначення експертизи не зазначено осіб, яким доручення проведення експертизи, а експерти, яким доручено проведення спірної експертизи не відповідають вимогам, встановленим Законом України „Про судову експертизу”.
З приводу зазначено, колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 3.3 „Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, 3.3. у постанові (ухвалі) про призначення експертизи вказуються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу; назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави призначення експертизи; прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Пунктом 4.1 вищевказаної Інструкції передбачено, що керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і доручає відповідному структурному підрозділу установи організувати проведення експертизи.
При цьому він може безпосередньо призначити експерта та встановити строк виконання експертизи відповідно до вимог цієї Інструкції або передати вирішення цих питань заступнику керівника установи чи керівникові підрозділу. Якщо в установі не проводяться певні види експертиз та відсутні фахівці з певної галузі спеціальних знань, керівник установи повідомляє про це орган (особу), що призначив експертизу, та повертає матеріали справи без виконання.
Як вбачається із висновку Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності АПН України від 26.08.2010 № 660, проведення експертизи доручено експертам Дорошенку О.Ф. (свідоцтво Міністерства юстиції України № 933 безстрокове, стаж роботи в галузі інтелектуальної власності з 1997 року, стаж судово-експертної роботи з 2001 року) та Щук іній К.А. (свідоцтво Міністерства юстиції України від 04.04.2008 № 1230, дійсне до 04.04.2011, стаж експертної роботи з 2003 року, стаж роботи у сфері інтелектуальної власності з 2005 року). Про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 КК України експертів попереджено. (аркуш 3 висновку).
Також, ВАТ Концерн „Калина” зазначає, що апеляційною інстанцією надано перевагу позивачеві щодо збирання додаткових доказів і, як наслідок, порушено права всіх інших учасників процесу на дотримання судом принципів змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Представник позивача проти клопотання відповідача 1 заперечує. Представник відповідача 2 підтримує клопотання та не погоджується з висновками експертів, викладеними у висновку судових експертів від 26.08.2010 № 660.
Клопотання представника ВАТ Концерн „Калина” про призначення у справі повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
У п. 9.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 № 02-5/424 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” зазначено, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручити іншому експерту (експертам).
Також, наведені в клопотанні обставини не свідчать про те, що висновок судових експертів від 26.08.2010 № 660 є необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, а також викликає сумніви у його правильності.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач є власником свідоцтва України № 37412 на словесний знак для товарів і послуг „32 норма” для товарів та послуг 03, 05, 42 класів МКТП. Заявку № 2001106441 на зазначений знак позивач подав 16.10.2001. Дата реєстрації даного знака для товарів і послуг є 16.02.2004.
Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України зареєстровано кольоровий комбінований знак для товарів і послуг „32” для товарів 03 класу МКТП. Відповідачем 2 видано відповідачу 1 свідоцтво України № 82863.
Заявку № m200611402 на реєстрацію знаку „32” до відповідача 2 відповідачем 1 подано 01.08.2006, тобто, пізніше, ніж подано заявку позивачем (16.10.2001). Дата реєстрації даного знака для товарів і послуг є 25.09.2007.
Причиною спору в даній справі стало питання про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 82863 „32”, виданого ВАТ Концерн „Калина” Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з підстав невідповідності оскаржуваного позначення умовам надання правової охорони.
Частиною 1 статті 494 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Відповідно до ст. 499 ЦК України права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законодавством.
Пунктом 3 Постанови Верховної Ради України „Про введення в дію Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено, що відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.
На дату подання заявки на спірну торговельну марку (01.08.2006) був чинним Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” з останніми змінами від 22.05.2003.
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Пунктом 2 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено, що згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які, зокрема, є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг.
Оскільки для з'ясування питання чи є комбінований знак „32” за свідоцтвом України від 25.09.2007 № 82863 схожим зі знаком „32 норма” за свідоцтвом України від 16.02.2004 №37412 настільки, що їх можна сплутати або ввести в оману щодо особи, яка надає послуги або виробляє товари з використанням цього знака, необхідні спеціальні знання, Господарським судом міста Києва було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.
Із висновку від 20.10.2008 № 43/08 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності вбачається, що комбінований знак для товарів і послуг „32” (свідоцтво України від 25.09.2007 № 82863) є схожим зі знаком для товарів і послуг „32 норма” (свідоцтво України від 16.02.2004 № 37412) настільки, що їх можна сплутати або ввести в оману щодо особи, яка надає послуги або виробляє товари з використанням цього знака.
Зазначений експертний висновок викликав у суду першої інстанції сумнів у його правильності і керуючись ч. 4 ст. 42 ГПК України суд призначив повторну судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності. На вирішення експерта було поставлене питання: чи є комбінований знак „32” за свідоцтвом України від 25.09.2007 № 82863 схожим зі знаком „32 норма” за свідоцтвом України від 16.02.2004 №37412 настільки, що їх можна сплутати або ввести в оману щодо особи, яка надає послуги або виробляє товари з використанням цього знака?
З висновку від 17.09.2009 № 12463 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності вбачається, що комбінований знак для товарів і послуг „32” (свідоцтво України від 25.09.2007 № 82863) не схожий зі знаком для товарів і послуг „32 норма” (свідоцтво України від 16.02.2004 № 37412) настільки, що їх можна сплутати або ввести в оману щодо особи, яка надає послуги або виробляє товари з використанням цього знака.
Оскільки експерти на підставі одних і тих самих матеріалів прийшли до протилежних висновків, у справі було призначено комісійну судову експертизу, проте вартість цієї експертизи позивачем не була оплачена, відповідачі теж відмовились сплатити вартість її проведення, а тому комісійна судова експертиза у справі проведена не була.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні надав перевагу висновку експертизи від 17.09.2009 № 12463, зазначивши при цьому, що оскільки експерти на підставі одних і тих самих матеріалів прийшли до протилежних висновків, а також те, що висновок комісійної судової експертизи, який міг підтвердити висновок первинної судової експертизи (від 20.10.2008 № 43/08), що викликав сумнів у його правильності у матеріалах справи відсутній (у зв'язку з її не оплатою позивачем), тому суд оцінив висновок повторної судової експертизи від 17.09.2009 № 12463 як належний доказ у справі № 20/68.
Відповідно до ч. 6 ст. 42 ГПК України у разі відхилення господарським судом висновку судового експерта це повинно бути вмотивовано у рішенні.
Суд не обґрунтував належним чином, чому саме він надає перевагу висновкам експертів, викладених у повторній експертизі і не бере до уваги висновки експертів, викладені у первинній експертизі у даній справі.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У п. 45 рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 №04-5/1107 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності” зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), господарському суду необхідно призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Господарські суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на власний розсуд.
З метою всебічного, повного, об'єктивного та всебічного перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції у даній справі, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 призначено повторну судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, доручивши її проведення Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності АПН України (м. Київ, вул. Боженка, 11). На вирішення експертизи поставлено таке питання: Чи є комбінований знак для товарів і послуг „32” (свідоцтво України № 82863 від 25.09.2007) схожим зі знаком для товарів і послуг „32 норма” (свідоцтво України №37412 від 16.02.2004) настільки, що їх можна сплутати або ввести в оману щодо особи, яка надає послуги або виробляє товари з використанням цього знака?
На адресу суду 01.09.2010 надійшов висновок від 26.08.2010 № 660 повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності де зазначено, що: 1) знак для товарів і послуг „32 норма” за свідоцтвом України № 37412 та знак для товарів і послуг „32” за свідоцтвом України № 82863 є схожими настільки, що їх можна сплутати; 2) знак для товарів і послуг „32” за свідоцтвом України № 82863 не є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги. Однак, внаслідок використання на ринку схожих позначень „32 норма” та „32” за свідоцтвами України №№ 37412, 82863 (які споживач може сплутати) не виключається імовірність введення споживача в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги.
Як вбачається із висновку від 26.08.2010 № 660 експерти виходили з того, що для встановлення, чи є комбінований знак для товарів і послуг „32” (свідоцтво України від 25.09.2007 № 82863) схожим зі знаком для товарів і послуг „32 норма” (свідоцтво України від 16.02.2004 № 37412) настільки, що їх можна сплутати, треба враховувати, що відповідно до п. 4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 „позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів”.
Експерти, порівнюючи позначення „32” та „32 норма” досліджували їх на предмет схожості їх словесних елементів та дійшли висновку, що знак для товарів і послуг „32 норма” за свідоцтвом України № 37412 та знак для товарів і послуг „32” за свідоцтвом України №82863 є схожими за фонетичними ознаками, не зважаючи на різницю окремих елементів. Крім того, знаки для товарів і послуг „32” та „32 норма” є схожими за семантичними ознаками.
Отже, незважаючи на окрему різницю елементів, які не мають вирішального значення при сприйнятті позначень споживачем, знак для товарів і послуг „32 норма” за свідоцтвом України № 37412 та знак для товарів і послуг „32” за свідоцтвом України № 82863 є схожими настільки, що їх можна сплутати.
При аналізі смислового значення знака для товарів і послуг „32” встановлено, що він не містить вказівки на будь-якого відомого на ринку виробника товарів чи особи, яка надає послуги. Цифри „32” при використанні на такому товарів як зубна паста будуть сприйматись як кількість зубів у дорослої людини, а тому експерти дійшли висновку, що знак для товарів і послуг „32” за свідоцтвом України № 82863 не є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги. Однак, внаслідок використання на ринку схожих позначень „32 норма” та „32” за свідоцтвами України №№ 37412, 82863 (які споживач може сплутати) не виключається імовірність введення споживача в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги.
Дійшовши такого висновку, експерти виходили з того, що для встановлення чи є позначення оманливим або таким, що вводить в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги, необхідно проводити дослідження семантики позначення відносно товарів і послуг, для яких він зареєстрований, та заявника, вказаного у заявці або виданому свідоцтві.
Відповідно до пп. „а” п. 1 ст. 19 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Відповідно до п. ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи матеріали справи, висновок від 26.08.2010 № 660 повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності положення, п. 3 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та беручи до уваги п. 45 рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 №04-5/1107 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності”, а також те, що відповідачем 1 та відповідачем 2 не надано доказів, які б спростовували висновки експертизи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТВК „Ольвія” про визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.09.2007 № 82863 на знак для товарів і послуг „32” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки знак для товарів і послуг „32 норма” за свідоцтвом України № 37412 та знак для товарів і послуг „32” за свідоцтвом України № 82863 є схожими настільки, що їх можна сплутати, а тому знак № 82863 не відповідає умовам надання правової охорони.
Окрім того, враховуючи те, що п. 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 № 10 встановлено, що у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково і такі відомості відповідно до п. 1.3 даного Положення Держдепартамент повинен опублікувати в офіційному бюлетені „Промислова власність”, то позовні вимоги позивача щодо здійснення публікації в офіційному бюлетені „Промислова власність” про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг в частині визнання недійсним свідоцтва України № 82863 на знак для товарів і послуг також підлягають задоволенню.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у справі № 20/68 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТВК „Ольвія” задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ВАТ Концерн „Калина”.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Торгівельно-виробничої корпорації „Ольвія” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у справі № 20/68 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у справі № 20/68 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Визнати свідоцтво України від 25.09.2007 № 82863 на знак для товарів і послуг „32” недійсним повністю.
5. Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (03680 МСП, м. Київ-35, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 30552110) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання свідоцтва України від 25.09.2007 № 82863 на знак для товарів і послуг „32” недійсним повністю та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені „Промислова власність”.
6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Концерн „Калина” (620138, Російська Федерація, м. Єкатеринбург , вул. Комсомольська, б.80) на користь Торгівельно-виробничої корпорації „Ольвія” (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 45, код ЄДРПОУ 24611731) 85,00 грн. витрат, пов'язаних з відшкодуванням державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Концерн „Калина” (620138, Російська Федерація, м. Єкатеринбург , вул. Комсомольська, б.80) на користь Торгівельно-виробничої корпорації „Ольвія” (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 45, код ЄДРПОУ 24611731) 42,50 грн. витрат, пов'язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.
8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 4, 5, 6, 7 зазначеної постанови суду.
9. Матеріали справи № 20/68 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді