01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 13/346
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
Представники сторін:
позивача: Назарець О.С., довіреність б/н від 26.04.2010;
відповідача: Саєнко Ю.М., довіреність б/н від 22.04.2010;
розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010
у справі № 13/346 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Союз"
до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення заборгованності 36 279,42 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс - Союз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 36279,42 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 у справі № 13/346 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фірми “Т.М.М.” - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс - Союз” 36208,00 грн. основного боргу, 71, 42 грн. 3% річних, 362,79 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що судом не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 04.10.2010 об 11:00.
На виконання вимог ухвали суду від 17.09.2010 представником позивача в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи було надано відзив, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю - без задоволення.
Також представником позивача в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи було надано належним чином засвідчену копію ліцензії серія АВ № 353159, копію листа від 06.07.2009 вих. № 506/07-д.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу, на підставі усної домовленості, будівельні матеріали (далі -товар) на загальну суму 36208,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс - Союз» передало товар відповідачу, а той його прийняв на підставі видаткових накладних: № РН-0002247 від 11.09.2008, № РН-0002284 від 15.09.2008, № РН-0002457 від 30.09.2008, № РН-0002474 від 30.09.2008, № РН-0002734 від 30.10.2008 через представника відповідача на підставі довіреностей ЯПД № 419910 від 01.09.2008, ЯПИ № 356384 від 01.10.08.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами: № 12 від 16.02.2009, № 63 від 07.12.2009, № 18 від 18.05.2010, № 22 від 31.05.2010 (з доказами вручення 04.06.10), сплатити заборгованість за поставлений товар, проте відповідач лише одноразово звернувся до позивача з листом від 06.07.2009 вих. № 506/07-д в якому визнавав заборгованість.
Отже, передача позивачем будівельних матеріалів, визначених в видаткових накладних, що зазначені вище та прийняття їх уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей, що містяться в матеріалах справи, може розцінюватися як вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс - Союз» та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю договору купівлі-продажу.
Господарським судом міста Києва було встановлено суму заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 36208,00 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва відповідачем не було надано заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Посилання апелянта на неправомірність укладеного між сторонами усного договору спростовується матеріалами справи з яких вбачається, що позивач передав товар, а відповідач його прийняв. Тобто сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, що свідчить про його укладення та виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Предметом договору, укладеного між позивачем та відповідачем, є будівельні матеріали в асортименті, визначеному в видаткових накладних, ціна визначена в тих самих накладних.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З вище викладеного вбачається наявність між сторонами цивільно-правових відносин, які виникли між сторонами на підставі усної домовленості.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є юридичними особами, а у відповідності з п. 1 ст. 208 ЦК України, зазначена вище угода між ними повинна була укладатись у письмовій формі.
Але відповідно до п. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми при укладенні угоди не може бути наслідком її недійсності, крім передбачених законом випадків. Такі випадки можуть мати місце в тому разі, коли укладена між сторонами угода вимагає нотаріального або прирівняного до нього посвідчення.
Таким чином, укладена між сторонами угода з недодержанням письмової форми не відноситься до угод, що потребують нотаріального або прирівняного до нього посвідчення посвідчення.
Крім того, згідно п. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Дане твердження підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2006 року № 20/192 «Про повернення продукції за договором про надання послуг».
Твердження відповідача про те що суд першої інстанції не дослідив і не встановив, що довіреності, які видані відповідачем на отримання товару не надають повноважень на отримання автотранспортних послуг є помилковим, так як за домовленістю сторін позивач зобов'язувався передати будівельні матеріали відповідачеві, що в свою чергу включало їх доставку, а представник відповідача зобов'язувався отримати даний товар на підставі виписаних на нього довіреностей.
Відповідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Крім того, відповідач не оскаржує сам факт отримання товару і не заперечує його прийняття.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, Господарським судом міста Києва правомірно стягнено з відповідача пеню в розмірі 71,42 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 у справі № 13/346 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю - без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/346 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
06.10.10 (відправлено)