01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 05-5-25/9762
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Чорної Л.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Бублік А.О.
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибфлот"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010
у справі № 05-5-25/9762 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибфлот"
до ВАТ "Агрокомбанк"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 165709,41 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 05-5-25/9762 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Агрокомбанк» 165709,41 грн. на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду.
Дана ухвала мотивована тим, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, оскільки відсутні докази, що підтверджують позов та відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва 17.08.2010 року у справі № 05-5-25/9762 товариство з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
В апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що ухвала суду винесена з неповнім з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильнім застосуванням норм процесуального права і містить висновки, невідповідні обставинам справи.
Позовною вимогою є стягнення заборгованості в сумі 165709,41 грн. Це випливає із змісту позовної заяви і зазначено в абз. 1 ухвали суду від 17.08.2010 року у справі № 05-5-25/9762. Сума стягнення фактично є заборгованістю відповідача по недоплаті відсотків. і розрахованих станом на 30.02.2010 року з урахуванням раніше отриманих сум.
Обставини, на яких засновані позовні вимоги і обґрунтований розрахунок суми стягнення у розмірі 165 709,41 грн. містяться в позовній заяві. Виходячи з цієї суми стягнення, сплачено державне мито у встановленому розмірі 1% від суми позову, а саме 1657.09 грн. Документ про і оплату держмита мається в доданих матеріалах до апеляційного скарги. Сума 702793,50 грн. помилково визначена судом як сума стягнення, на яку не надано розрахунок відповідно до п. 5 ст. 54 ГПКУ. Фактично ж дана сума є сумою раніше отриманого вексельного боргу, стягненого рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2008 року. На розрахунковий рахунок ТОВ «Рибфлот» надійшла сума стягненого вексельного боргу 702793,50 грн. з урахуванням судових та інших витрат тобто в більшому загальному розмірі - 711236,06 грн. Розшифровка отриманих сум вказана в абз. 1 позовної заяви і міститься в рішенні суду м. Києва від 08.04.2008 року і постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 року, які є в матеріалах, доданих до апеляційного скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року товариству з обмеженою відповідальністю «Рибфлот» відновлено строк для подачі апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 05.10.2010 року.
05.10.2010 року представником позивача заявлено клопотання про технічне фіксування судового процесу.
В судовому засіданні 05.10.2010 року представник позивача відкликав подане клопотання про технічну фіксацію.
В судове засідання 05.10.2010 року представник відповідача не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що ухвала від 07.09.2010 року відправлена відповідачу за поштовою адресою вказаною в позовній заяві та в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника останнього за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 05-5-25/9762 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Агрокомбанк» 165709,41 грн. на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суду не погоджується з наступних підстав.
Ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в статтях 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Отже, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду витребувати від сторін необхідні докази та обов'язок сторони надавати їх. Тобто, суд не може повернути позовну заяву з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.
Згідно п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Аналогічна позиція викладена в ч. 3 п. 2.1, ч. 3 п. 3.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів.
Згідно п. 3.3 роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» Вищий господарський суд України зазначив, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до ч. 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується до державного бюджету України в порядку і розмірі, передбаченому законодавством України.
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 абз.3 п.п. 3.3 п.3 у вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 ГПК України слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, відправлення відповідачеві копії позовної заяви та поданих до неї документів.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви був доданий оригінал платіжного доручення від 07.06.2010 року № 21 та оригінал платіжного доручення від 07.16.2010 року № 22 про сплату держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згадані доручення скріплені печаткою установи банку та підписами посадових осіб.
Отже, суд першої інстанції, маючи сумніви щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України, міг витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України і не повертати позовні матеріали.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пунктів 3, 4, частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 05-5-25/9762 скасувати.
2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути господарському суду м. Києва для розгляду позовної заяви по суті.
Головуючий суддя
Судді Чорна Л.В.
06.10.10 (відправлено)