01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 9/130
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Чорної Л.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Загарія К.М.
відповідача - Хоптинець А.Б., Блінков П.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "ЗФОн Нетворкс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010
у справі № 9/130 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"
до Приватне підприємство "ЗФОн Нетворкс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 36481,30 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства “ЗФон Нетворкс” (далі по тексту - відповідач) про стягнення 36481,30 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг № 18539 від 22.07.2009 року, з яких 33497,37 грн. основного боргу, 1275,58 грн. пені, 1521,13 грн. інфляційних втрат, 187,22 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.07.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства “ЗФон Нетворкс” (01001, вул. Панаса Мирного, 11; код ЄДРПОУ 36385860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27а; 02098, м. Київ, вул. Шумського, 1А; код ЄДРПОУ 34726705) 33497 (тридцять три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 37 коп. основного боргу, 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 58 коп. пені, 1521 (одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 22 коп. 3% річних, 364 (триста шістдесят чотири) грн. 81 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 08.07.2010 року ПП “ЗФон Нетворкс” подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розглянувши справу без участі представників Відповідача суд фактично лишив його (Відповідача) можливості скористатися своїми правами обумовленими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та як слід належним чином захистити свої права під час розгляду справи надати докази на підтвердження своєї правової позиції тощо.
Також, дослідивши наявні в справі матеріали господарський суд прийшов до хибного висновку, щодо наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем, а як слід і неправильно застосував положення Пункту 10 Правил надання телекомунікаційних послуг до взаємовідносин Відповідача та Позивача.
Окрім цього, Позивачем не виконані роботи по підключенню обладнання Відповідача до цифрового потоку Е1 і як слід не могли бути надані телекомунікаційні послуги з пілотним номером 220 20 90.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.
Представником позивача подано пояснення, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 16.09.2010 року оголошено перерву до 05.10.2010 року.
29.09.2010 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло заперечення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Між позивачем та відповідачем 22.07.2009 року був укладений договір № 18539 про надання телекомунікаційних послуг за яким позивач надає телекомунікаційні послуги, обрані відповідачем згідно Додатку №1, а відповідач зобов'язується сплачувати надані йому послуги згідно тарифів Відповідача. Для отримання відповідачем телекомунікаційних послуг, останньому передається у користування абонентські лінії та телефонні номери 5697030, 5697190, 5697191, 5697192, 5697193, 5697194, 5697195, 5697196, 5697197, 5697198, 697199, що встановлюються за адресою: вул. Леонтовича, 9.
Відповідно до п. 3.2.11. цього договору відповідач зобов'язався своєчасно оплатити рахунок за надані телекомунікаційні послуги відповідно до п. 4. даного договору. У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, відповідач зобов'язався звернутись до служби розрахунків позивача для отримання інформації про належну до сплати суму.
Згідно з п. 4.1. послуги, які надаються позивачем оплачуються за тарифами згідно додатку №2. Відповідач сплачує телекомунікаційні послуги за спільно погодженою системою оплати за поданням рахунків (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 4.4. зазначеного договору відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги: до 20-го числа поточного місяця, що настає після розрахункового періоду.
Пунктом 10 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, визначено наступні умови надання телекомунікаційних послуг Оператором:
1) укладення договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером і споживачем ;
2) та/або оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Частиною 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачені форми правочину та способи волевиявлення - правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України, юридичній, особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору № 18539 про надання телекомунікаційних послуг сторонами було погоджено, що позивач надає відповідачеві у користування абонентські лінії та телефонні номери 5697030, 5697190, 5697191, 5697192, 5697193, 5697194, 5697195, 5697196, 5697197, 5697198, 697199, що встановлюються за адресою: вул. Леонтовича, 9 (що визначено додатком № 1 по договору)
19 листопада 2009 року Позивачем, за замовленням Відповідача, було виставлено рахунок № 50158 від 19.11.2009 року на передачу в користування двох абонентських ліній, з номерами телефону 220-20-90, 220-20-91 та підключення потоку Е1 однієї абонентської лінії на загальну суму 1281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 00 коп. (рахунок додано до матеріали справи ).
Відповідачем рахунок № 50158 від 19.11.2009 року сплачено, згідно банківської виписки від 02.12.2009 pоку, з наступним призначенням платежу : “оплата за передачу двох абонентських ліній згідно рахунку № 50158 від 19.11.2009 року” (витяг з банківської виписки від 02.12.2009 р. додано до матеріалів справи ).
Позивачем видано, виписаний на відповідача оригінал рахунку на підключення № 50158 від 19.11.2009 року та видано податкову накладну № 75637 від 02.12.2009 року на суму 1281,00 грн. (копія податкової накладної в матеріалах справи).
Таким чином, на підставі оплаченої відповідачем послуги та виданих відповідно бухгалтерських документів, що засвідчують укладення усного правочину, технічними спеціалістами Позивача 28 грудня 2009 року виконано підключення телефонної лінії 220-20-90 до потоку Е1.
Факт користування відповідачем послугою зв'язку, що надавалась Позивачем, підтверджено доданою до рахунків за січень 2010 pоку, лютий 2010 pоку, березень 2010 року деталізацією місцевих та міжміських і міжнародних розмов.
Як вбачається з матеріалів справи, виставлений позивачем рахунок № 5164765 від 02.02.2010 року за отримані відповідачем телекомунікаційні послуги в січні 2010 року на суму 32849,05 грн., строк сплати якого встановлений до 20.02.2010 року, не сплачений Рахунок № 5254452 від 02.03.2010 року за послуги в лютому 2010 року на суму 33225,47 грн., строк сплати якого встановлений до 20.03.2010 року, сплачений частково в розмірі 376,42 грн. платежем від 12.03.2010 року Рахунок № 5314288 від 02.04.2010 року за послуги в березні 2010 року на суму 33173,37 грн., строк сплати якого встановлений до 20.04.2010 року, Відповідачем не сплачений. Копії зазначених рахунків наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим відповідачу надіслано претензію № 165 від 02.03.2010 pоку, в якій позивач запропонував в добровільному порядку сплатити отримані послуги за лютий 2010 року згідно рахунку № 5254452 від 02.03.2010 року в розмірі 33225,47 грн.
Таким чином, станом на 01.05.2010 року згідно рахунку № 5314288 від 02.04.2010 року наростаючим підсумком сформувалась заборгованість за Договором № 18539 від 22.07.2009 року в розмірі 33 497 (тридцять три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 37 коп., проте, відповідач вчасно не оплатив надані послуги у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення 33497,37 грн. основного боргу.
Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, у разі несплати за отримані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (до 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, відповідач на вимогу позивача має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, тобто сплата пені за прострочення оплати телекомунікаційних послуг встановлена законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матріалів справи, між ТОВ “Телесистеми України” та Дніпровською районною податковою інспекцією проведено звірку податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за грудень 2009 року. ПП «ЗФон Нетворкс» отримано оригінали всіх необхідних документів, податкову накладну № 75637 від 02.12.2009 року на передачу в користування абонентських ліній та підключення потоку Е1 та відображено дану податкову накладну в податковому обліку.
Згідно Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку має право відносити до податкового кредиту лише ті послуги, які призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, перевіривши правильність та законність розрахунку про нарахування 1275,58 грн. пені за період з 21.02.2010 року по 30.04.2010 року, 1521,13 грн. інфляційних втрат за січень 2010 року, лютий 2010 року та березень 2010 року, 187,22 грн. 3% річних за період з 21.02.2010 року по 30.04.2010 року, вважає що останній обґрунтовано та цілком правомірно задоволений судом першої інстанції.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі № 9/130 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 9/130 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді Чорна Л.В.
06.10.10 (відправлено)