01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.09.2010 № 41/209
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Хоптинець А.Б.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2010 (підписане 30.07.2010)
у справі № 41/209 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс"
до Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР"
про стягнення 65889,05 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс" (позивач) звернулось до Господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" (відповідач) заборгованості за поставку товару в сумі 65 889,05 грн., а також витрати за сплату державного мита, інформаційно-технічного забезпечення та оплати послуг адвоката в сумі 6 800,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження по справі в частині стягнення з ВАТ "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" основного боргу в розмірі 300,00 грн. на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України. Стягнуто з ВАТ "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" на користь ТОВ "Цембудресурс" 65 589,05 грн. - основного боргу, 3 400,00 грн. - витрат на послуги адвоката, 658,89 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення від 09.07.2010 і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на оплату адвоката. Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено в повному обсязі всіх обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 30.09.2010 у складі колегії: головуючий суддя - Моторний О.А.., судді: Попікова О.В., Кондратова І.Д.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 20.09.2010, у зв'язку з виходом з відпустки суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В., які входять до постійно діючого складу колегії: Моторний О.А. (головуючий), Кошіль В.В., Шапран В.В., замість суддів Попікової О.В. та Кондратової І.Д. залучено до розгляду справи № 41/209 суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В.
Відповідач в судове засідання 30.09.2010 повноважних представників не направив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, неявка представника відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Позивач в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" - без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту -ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2008 між ТОВ "Цембудресурс" (продавець) та ВАТ "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 023 (далі -договір) (а.с. 11), за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне володіння, користування) покупця цемент, у подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна товару, що постачається за цим Договором, вказана у рахунках -фактурах продавця з урахуванням залізничного тарифу і включає в себе ПДВ.
Згідно з п. 5.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується відвантажити товар до станції покупця: Київ-Петрівка ПЗЗ, код станції 320609, код вантажоодержувача 3009, - протягом 5-ти банківських днів, з дати надходження заявки покупця на відвантаження товару.
Відповідно до п. 5.3 договору датою відвантаження товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення товару на залізничній накладній. Дата календарного штемпеля в пункті призначення на залізничній накладній вважається датою надходження товару.
Згідно видаткових накладних № Ц-0818 від 27.06.2008, № Ц-0873 від 11.07.2008 та довіреностей на отримання товарно -матеріальних цінностей серія НБВ № 728214 від 31.07.2008, серія НБВ № 728145 від 30.06.2008 позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товару на загальну суму 263 155,00 грн. (а.с. 12-13).
У відповідності до п. 4.1 договору покупець зобов'язується виконати оплату товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця протягом 10 (десять) банківських днів, починаючи з дати відвантаження товару до станції (місця) призначення покупця.
Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і ді до 31.12.2008, але в будь-якому випадку до повного розрахунку.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, а саме банківські виписки від 27.06.2008, від 03.07.2008, від 04.07.2008, від 11.07.2008, від 14.07.2008, від 23.07.2008, від 25.07.2008, від 29.07.2008, від 08.08.2008, від 11.09.2008, від 11.11.2008, від 14.11.2008, від 29.12.2008, від 14.08.2009, від 08.07.2009, від 15.06.2009, від 11.06.2009, від 21.05.2009 (а. с. 14-32), відповідач за поставлений цемент розрахувався частково на загальну суму 184 000,00 грн.
При цьому, відповідач на підставі усної домовленості надав позивачу послуг на загальну суму 23 696,27 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 389 від 05.02.2008, №№ 33, 32, 31, 21, 25, 20, від 14.01.2008 та податковими накладними № 12 від 14.01.2008, № 405 від 05.02.2008 (а.с. 34-42).
Пізніше сторони дійшли згоди, що заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 10 430,32 грн. вважається сплаченою, а заборгованість в сумі 13 265,95 грн. - зарахованою, як попередня оплата за цемент отриманий відповідачем, що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008 (а.с. 33).
Відповідно до п.1-1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки під час розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість в сумі 300,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків від 30.06.2010 (а. с. 79), колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 300,00 грн.
Таким чином, на момент розгляду справи в суді загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 65 589,05 грн. (263 155,00 грн. - 184 000,00 грн. -13 265,95 грн. - 300,00 грн.)
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату відповідачем за поставлений позивачем товар і скаржник до матеріалів апеляційної скарги не надав документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань по оплаті в повному обсязі за поставлений позивачем товар, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 65 589,05 грн.
Щодо вимоги позивача про відшкодування йому понесених витрат на послуги адвоката у розмірі 6 800,00 грн., то колегією суддів слід відзначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2010 між позивачем та адвокатом Хоптинець Андрієм Борисовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3133 від 29.11.2007) було укладено договір про надання правової допомоги № 01/03/10 (а.с. 43-44), предметом якого є зобов'язання адвоката надавати правову допомогу з питань, які стосуються порушення прав та охоронюваних законом інтересів клієнта і стались внаслідок порушення ВАТ "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" своїх майнових зобов'язань щодо оплати поставленого товару.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що за надані послуги згідно даного договору, клієнт сплачує готівкою або перераховує на розрахунковий рахунок адвокатав установі банку грошові кошти в розмірі 6 800,00 грн.
Платіжними дорученнями №№ 763, 764 від 15.03.2010 підтверджується сплата позивачем за адвокатські послуги згідно договору № 01/03/10 від 02.03.2010 в розмірі 6800,00 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
У п. 12 зазначеного вище роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
З урахуванням обставин справи та суми позову, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову (завищеними), судом правомірно задоволено вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 3 400,00 грн.
Отже, доводи, наведені Відкритим акціонерним товариством "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат КІБЕР" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 - без змін.
Матеріали справи № 41/209 повернути до міста Києва.
Головуючий суддя
Судді