01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 30/370
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Шумейко Н.В./ довіреність №3428/16/14-10 від 30.06.2010/
від відповідача 1: Онисимчук О.О./ довіреність №042/13/1-2266 від 07.04.2010/
від відповідача 2: представник не з”явився
від третьої особи: представник не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв"язку України
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2009
у справі № 30/370 ( .....)
за позовом Міністерства транспорту та зв"язку України
до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
третя особа позивача Державне підприємство "Центральна станція зв"язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України
про визнання права державної власності на нерухоме майно
У вересні 2010 року Міністерство транспорту та зв'язку України (позивач) звернулося до Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації/ , Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна „ / відповідачів /, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство „ Центральна станція зв'язку „Державної адміністрації залізничного транспорту України з позовом до господарського суду міста Києва про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного підприємства „ Центральна станція зв'язку” Державної адміністрації залізничного транспорту України та розташованого за адресою: м.Київ, вул.Чапаєва, №5, зобов'язати Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації/ оформити свідоцтво про право державної власності на нерухомий об'єкт розташований по вул..Чапаєва №5 в м.Києві, зобов'язати Комунальне підприємство „ Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна „ зареєструвати свідоцтво про право державної власності на нерухомий об'єкт розташований по вул.Чапаєва №5 в м.Києві
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2010р. у справі № 30/370 в частині позовних вимог до Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації/- відмовлено, в частині позовних вимог до Комунального підприємства „ Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна„- позов залишено без розгляду.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2010р. у справі № 30/370 та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління комунальної власності м.Києва оформити свідоцтво про право державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Київ, вул.Чапаєва №5.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з”ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визначив встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Так, в рішенні господарського суду м.Києва зазначається, що Головним управлінням комунальної власності м. Києва не заперечується правомірність набуття спірного майна позивачем.
Такий висновок суду, на думку апелянта, є не обґрунтованим та жодним доказом не доведеним, оскільки участі в розгляді справи представник відповідача не приймав, своїх доводів суду не надавав.
Крім того, апелянт вважає, що в матеріалах справи є докази, надані позивачем та третьою особою у справі про порушення відповідачем діючого законодавства і неоформлення ним свідоцтва про право державної власності на спірне майно.
Представник- 2 та третя особа в судове засідання не з”явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Інформаційний лист Вищого Господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 із змінами та доповненнями станом на 29.06.2010р. „ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”./
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами, у відсутність відповідача 2 та третьої особи.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Центральна станція зв'язку» Державної адміністрації залізничного транспорту України - надалі ДП «ЦСЗ» засноване на загальнодержавній власності України згідно наказу Міністерства транспорту України від 19.08.1994 р. № 438 «Про створення «Центральної станції зв'язку» на базі структурного підприємства Київської (Управління) дистанції сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці (ШЧ-9) та входить до сфери його управління.
Згідно наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 15.05.1997 р. № 110-Ц у зв'язку з ліквідацією ШЧ-9 її правонаступником стало ДП «ЦСЗ».
ДП «ЦСЗ» є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту, який затверджений наказом Мінтрасзв'язку 21.09.2005р. Майно підприємства закріплено за ним на праві господарського відання.
Згідно п.4.1. Статуту підприємства майно останнього складається з необоротних та оборотних активів, а також інших цінностей, в т.ч. нерухоме майно, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів та технічного паспорта на балансі ДП «ЦСЗ» перебуває наступний об'єкт нерухомості: п'ятиповерховий цегляний будинок з підвальним приміщенням загальною площею 3078,8 кв.м., розташований за адресою: м.Київ, вул.Чапаєва №5.
Зазначене нерухоме майно є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні підприємства та перебуває на його балансі, що підтверджується довідкою про балансову належність об'єкту нерухомого майна та інвентарною карткою обліку основних засобів підприємства, які є в матеріалах справи.
Згідно рішення Київської міської ради від 23.03.2000р. №55/776 ДП „ЦСЗ” видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Чапаева, 5, на якій знаходиться спірний об”єкт нерухомості.
З моменту передачі даного об'єкту він безперервно експлуатується виключно ДП «ЦСЗ».
Одним із основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі є також джерела фінансування (централізовані або власні кошти підприємства), обслуговування та утримання зазначеного спірного нерухомого майна (оплата послуг, поточний ремонт, інше) здійснюється за рахунок власних коштів підприємства - ДП «ЦСЗ».
Доказів того, що на час розгляду спору спірний об'єкт вибув з державної власності, суду не надано.
У відповідності до чинного законодавства та окремого доручення Мінтранс зв'язку, ДП „ЦСЗ УЗ" розпочало процедуру оформлення та отримання свідоцтв на права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на балансі підприємства.
Відповідно до підпункту 28 п.7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, затвердженого рішенням КМДА від 10.07.2003р. № 584/744 Головне управління здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення) з видачею свідоцтв про право власності.
Як вбачається з матеріалів справи ДП «ЦСЗ» неодноразово зверталося до Головного управління комунальної власності м. Києва щодо оформлення права власності на об»єкт нерухомості за адресою м. Київ, вул. Чапаева, 5.
Листами від 28.02., 2.06., 21.10.2008р.Головне управління комунальної власності повідомило про необхідність надання додаткових документів , в тому числі акту приймання об'єкта в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок зв'язку було передано по балансу ШЧ-9 ПЗЗ від НГЧ НОД-1 Південно-Західної залізниці 20.12.1993р.
У зв'язку з цим, Державне підприємство «Центральна станція зв'язку» зверталося до НГЧ НОД-1 Південно-Західної залізниці про видачу необхідних для оформлення права власності документів. Згідно відповіді НГЧ , архів стосовно вводу в експлуатацію будівлі по вул. Чапаева 5 не зберігся.
Незважаючи на вказані обставини, Головним управління комунальної власності, було відмовлено в оформленні права власності на підставі п.20 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням КМДА від 31.08.2001 р. № 820.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України / далі - ЦК України /, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права тат інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Згідно зі ст.2,318 ЦК України держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, відповідно до ст.392 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно- господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління./ ч.5 ст.22 ГК України/.
Стаття 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об»єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держава; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Постановою Кабінету міністрів України №789 від 6.06.06р. затверджено « Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України» згідно якого міністерство є головним / провідним/ органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту / п.1Постанови №789 /.
На підставі п.п.29 п.4 вказаної Постанови міністерство виконує, відповідно до законодавства України, функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до ст.136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником / уповноваженим ним органом/, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно зі ст.139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексу визнається сукупність речей та інших цінностей, які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, яка набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Отже, здійснюючи право господарського відання, суб'єкт господарювання володіє, користується і розпоряджається майном на свій розсуд і здійснює відносно нього дії, які не суперечать закону та цілям діяльності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. / ст.328 ЦК України /.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідними органами, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацією та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Пунктом 1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (далі - Положення ) передбачено, що останнє визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та. спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 (далі - Закон) речові права на нерухоме майно, що находяться на Території України, фізичних та юридичних осіб, держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб міжнародних організацій, іноземних держав підлягають обов'язковій реєстрації.
Згідно з ч.8 ст.3 Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.
Згідно п. 1.3-1.4 Положення, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Реєстрація прав власності на нерухоме майно-це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.
У відповідності до ст.19 Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, у т.ч. інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до п.3.5 Положення, реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим право встановлювальним документом, разом з тим, реєстратору забороняється самостійне тлумачення прав власності на майно.
Пунктом.2.1 Положення передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема одним з яких є свідоцтво на право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання БТІ зареєструвати майно за позивачем є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині визнання права власності Міністерства транспорту та зв'язку України на нерухоме майно, що знаходиться на праві господарського відання у Державного підприємства « Центральна станція зв'язку», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення з боку Головного управління комунальної власності м.Києва законних та охоронюваних інтересів Міністерства транспорту та зв'язку України, оскільки відповідач 1 не оспорює право власності позивача на спірне майно.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, вважає його помилковим, який не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи.
Крім того, з вищезазначених підстав, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо зобов'язання БТІ зареєструвати майно за позивачем.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління комунальної власності міста Києва оформити свідоцтво про право державної власності на вказаний об'єкт, колегія суддів вважає, що в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що вказані вимоги є похідними до основних вимог позивача, оскільки згідно п. 2.1. Положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, реєстрація права власності здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, одним з яких є також рішення суду про визнання права власності.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачами не спростовані, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання БТІ зареєструвати майно за позивачем підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2009р. у справі №30/370 скасувати.
2. Апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв'язку України задовольнити частково.
3. Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України / 01135, м.Київ, пр-т Перемоги,14, код 00017584 / право власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться в господарському віданні Державного підприємства „Центральна станція зв'язку” Державної адміністрації залізничного транспорту України код ЄДРПОУ 21629133 та розташованого за адресою: 01034, м.Київ, вул.. Чапаєва,5.
4. Зобов'язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” / м.Київ, вул..Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836 / здійснити державну реєстрацію права державної власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України / 01135, м.Київ, пр-т Перемоги,14, код 00017584 / на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться в господарському віданні Державного підприємства „Центральна станція зв'язку” Державної адміністрації залізничного транспорту України код ЄДРПОУ 21629133 та розташованого за адресою: 01034, м.Київ, вул. Чапаєва,5.
5. В іншій частині позовних вимог -відмовити.
6. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №30/370 повернути до господарського суду міста Києва.
8. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України .
Головуючий суддя
Судді
27.09.10 (відправлено)