01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 17/288
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Заїка А.О.,
від відповідача -Степаненко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Епсілон"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2010
у справі № 17/288 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк"
до Приватного підприємства "Епсілон"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 217929,65 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2010 (суддя Удалова О.Г.) позов ТОВ “Новий Друк” задоволено частково та стягнуто з ПП “Епсілон” 191325грн. боргу за виготовлену та поставлену позивачем друковану продукцію - книгу “Іліада”, 1721грн.92коп. інфляційних, 3176грн.52коп. 3% річних, 19557грн.08коп. пені та відповідні судові витрати. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідач не оплатив отриманий товар. Судом відмовлено в частині нарахованої позивачем пені, оскільки останнім здійснено нарахування за період, що перевищує 6 місяців, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати зазначене рішення, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Апелянт зазначив, що судом неправомірно відхилено його клопотання про залучення до участі у справі Державного комітету телебачення та радіомовлення України як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заявник вважає, що залучення третьої особи є обов'язковим, оскільки отриману від позивача продукцію було передано Держкомтелерадіо відповідно до укладеного договору. Так як Держкомтелерадіо не розрахувалось з відповідачем, останній не має можливості розрахуватись з позивачем. Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції невірно застосовано подвійну облікову ставку НБУ.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що свої зобов'язання за укладеним договором виконав в повному обсязі, проте відповідач не розрахувався за отриману ним продукцію. Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
За умовами договору №83 від 12.11.2009 на виготовлення друкованої продукції, укладеного між ТОВ “Новий друк” (позивач-виконавець) та ПП “Епсілон” (відповідач-замовник), відповідач доручив, а позивач зобов'язався виготовити друковану продукцію відповідно до її опису та на умовах, які викладені в додаткових угодах до договору та передати її замовнику у власність.
Згідно п. 3 додаткової угоди № 1 до договору вартість продукції складає 191325грн.
Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 додаткової угоди № 1 до договору замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди повинен перерахувати на рахунок виконавця попередню оплату у розмірі 70% вартості продукції. Вартість продукції, що залишилася, у розмірі 30% замовник сплачує виконавцеві протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про виготовлення продукції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі матеріалами на виконання вказаного договору позивач виготовив та поставив відповідачу друковану продукцію на суму - 191325грн., що підтверджується видатковою накладною № 2836 від 17.11.2009, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 367 від 17.11.2009, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач свого обов'язку по оплаті отриманої продукції не виконав, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Видаткова накладна № 2836 від 17.11.2009 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 367 від 17.11.2009, що знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту виконання замовлених робіт позивачем та їх прийняття відповідачем. Крім того, сам відповідач не заперечує факту отримання ним замовленої продукції.
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору щодо своєчасного розрахунку за отриману друковану продукцію, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з нього 191325грн. заборгованості.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку неналежного виконання чи несвоєчасного виконання однією зі сторін своїх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, від суми простроченого зобов'язання.
Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, як то передбачено Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно ст.3 якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що, на думку колегії суддів, з урахуванням розміру пені, передбаченого договором, є правомірним.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, розраховував її за нормою ч. 6 ст. 232 ГК України, і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, враховуючи уточнений розрахунок суду, та стягнув з відповідача пеню в сумі 19557грн.08коп.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 1721грн.92коп. збитків від інфляції та 3% річних в сумі 3176грн.52коп. є правомірним.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі зводяться до того, що судом неправомірно відмовлено в клопотання про залучення третьої особи - Держкомтелерадіо. Обов'язковість даного клопотання заявник мотивує тим, що отриману від позивача продукцію було передано Держкомтелерадіо, а оскільки Держкомтелерадіо не розрахувалось з відповідачем останній не має можливості розрахуватись з позивачем. Проте такі доводи відповідача не можуть бути прийняті колегією суддів та бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки договір № 83 на виготовлення друкованої продукції від 12.11.2009 укладався з ПП “Епсілон”, яке за договором зобов'язувалось оплатити, виготовлену позивачем друковану продукцію.
Також, неправомірними є посилання відповідача про те, що судом першої інстанції невірно застосовано подвійну облікову ставку НБУ враховуючи наступне.
Як зазначалось вище, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Період стягнення пені в даній справі встановлено з 20.11.2009 по 22.05.2010. В період з 12.08.2009 до 08.06.2010 діяла Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, якою облікова ставка встановлена в розмірі 10.2500%. Отже, при розрахунку суми стягнення пені як судом, так і позивачем було вірно застосовано подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 20,5%. Помилка відповідача полягає в тому, що він для розрахунку пені враховує облікову ставку на дату подання позовної заяви та на момент підписання рішення, а не у період, за який сплачується пеня.
Інших розрахунків суду заявник не оскаржує.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2010 у справі №17/288 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Епсілон» - без задоволення.
2. Справу № 17/288 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
04.10.10 (відправлено)