01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 25/202
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сердійчук О. Л. - представник за довіреністю № Л - 33 від 09.07.2010 року
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2010
у справі № 25/202 ( .....)
за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл»
про стягнення 13809711,80 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 14/1-1-143 від 12.08.2008 року в сумі 13809711,80 грн., яка складається з :
- основної заборгованості по кредиту у сумі 12362600,00 грн.;
- процентів за користування кредитом в сумі 1246678,79 грн.;
- заборгованості по нарахованим процентам в сумі 96 529,89 грн.;
- пені за прострочення сплати відсотків в сумі 103 903,12 грн.;
та про розірвання вказаного договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року, повний текст якого підписаний 12.07.2010 року, у справі № 25/202 позов задоволено частково, розірвано кредитний договір № 14/1-1-143 від 12.08.2008 року, з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість по кредиту в сумі 12362600,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 631 935,79 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 32 450,98 грн.
Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті платежів за спірним договором.
Зменшення заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасну їх оплату суд першої інстанції ґрунтує на тому, що обгрунтованим є нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій (пені) до моменту відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації позивача, тобто до 02.12.2009 року, оскільки виходячи з того, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) (стаття 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України), а відповідно до статті 2 Закону України «Про банкти і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, надання кредиту та отримання процентів за користування ним можливо лише за наявності у Банків ліцензії НБУ на здійснення відповідних операцій, а відтак, вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом після моменту відкликання у нього документів, які надають йому право здійснювати різноманітні грошові операції, зокрема, надання кредитних коштів та отримання процентів за користування ним, є необґрунтованим.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року у справі № 25/202 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 711272,89 грн. та пені в сумі 71452,14 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оспорюване рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що з ч. 1 ст. 47 Закону України про «Банки і банківську діяльність» та пп. 6 п. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» слідує, що банківська ліцензія потрібна фінансовій установі виключно для здійснення активних операцій з надання кредитів, але аж ніяк для отримання платні за користування вже наданими фінансовими інструментами.
Крім того, відповідач зазначає, що згідно пп. 2 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Ухвалою від 10.08.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Євграфова Є. П., Ропій Л. М. апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/5 від 25.08.2010 року справу № 25/202 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О. Ф.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
12.08.2008 року позивач та відповідач уклали кредитний договір № 14/1-1-1-143 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач відкриває позивачу відновлювальну кредитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання кредитних коштів, з можливістю надання відповідачу в її межах кредитів, а відповідач зобов'язується своєчасно використати кредити на цілі, які зазначені в п. 1.5 Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати позивачу проценти за користування кредитами, виконати інші умови Договору і своєчасно повернути кредити позивачу.
В подальшому сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 від 12.08.2008 року, № 2 від 14.08.2008 року, № 3 від 15.08.2008 року, №4 від 18.08.2008 року, № 5 від 29.08.2008 року,, № 6 від 30.09.2008 року, № 7 від 30.10.2008 року (а.с. 17-23), якими сторони погодили, що сума кредиту за Договором становить 14000000 грн., а за користування кредитом відповідач зобов'язується сплачувати 15 % річних.
Як слідує з виписки по особовому рахунку відповідача за період з 12.08.2008 року по 11.05.2010 року (а.с. 29), позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредит в сумі 14000000 грн.
Додатковою угодою № 9 від 17.08.2009 року (а.с. 24) сторонами погоджено, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу кредит не пізніше 11.08.2010 року.
У відповідності до п. 6.3 Договору проценти нараховуються щомісячно за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і у році.
Згідно із п. 6.5 Договору нарахування процентів за кредитом повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту. Проценти, нараховані за місяць відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому вони нараховані (п. 6.6 Договору).
З виписок по особовому рахунку відповідача за період з 12.08.2008 року по 11.05.2010 року (а.с. 30-36) слідує, що відповідач, сплативши 1637400 грн. кредиту, що підтверджується банківською випискою (а.с. 29), починаючи з 01.09.2009 року свої обв'язки за спірним Договором не виконував, внаслідок чого станом на 20.04.2010 року виникла заборгованість відповідача по поверненню кредиту в сумі 12362600 грн..
Заборгованість по процентах за користування становить 1343208,68 грн. (за весь час користування кредитом нараховано 2045126,48 грн., з них 701917,80 грн. сплачено відповідачем, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 30-36).
Письмовою вимогою № 14/571 від 19.02.2010 року (а.с. 26) позивач повідомив відповідача про те, що, враховуючи наявність у відповідач заборгованості по сплаті процентів та у відповідності до п. 9.6 Договору, вимагає повернення всієї заборгованості за кредитом разом із нарахованими процентами. На доказ отримання вказаної вимоги до матеріалів справи залучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення №10463505 з відміткою відповідача про отримання її 28.02.2010 року.
Відповідач позивачу а ні суму кредитних коштів а ні відсотки не повернув.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 9.5 Договору сторони встановили, що суттєвим порушенням відповідачем Договору є, зокрема повне або часткове прострочення сплати відповідачем процентів за користування кредитами хоча б за один місяць, якщо таке прострочення складає десять і більше календарних днів.
Відповідно до п. 9.6 Договору, в разі суттєвого порушення відповідачем Договору позивач має право вимагати дострокового повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, сплати процентів за користування кредитами виконання всіх інших зобов'язань відповідача за Договором, а також інші права, передбачені законодавством України або Договором.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про розірвання Договору та стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту 12362600 грн.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.
Згідно з п. 9.1 Договору за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом та за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування ним відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, Але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який стягується пеня.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну їх сплату та задовольняючи їх за період до 02.12.2009 року (момент відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації позивача) в розмірі 631935,79 грн. (проценти) та 32450,98 грн. (пеня), суд першої інстанції виходив з наступного:
- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) (стаття 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України).
- відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
- надання кредиту та отримання процентів за користування ним можливо лише за наявності у банку ліцензії НБУ на здійснення відповідних операцій;
- враховуючи, що так ліцензію в позивача відкликано, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом після моменту відкликання у позивача документів, які надають йому право здійснювати різноманітні грошові операції, зокрема, надання кредитних коштів та отримання процентів за користування ним, є необґрунтованим.
Проте, з вказаною позицією суду колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне:
- відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
- відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг, зокрема, відносяться надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
- відповідно до п. 9.1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. N 369 в редакції, яка діяла до 31.03.2010 року, тобто під час існування спірних правовідносин, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора настають наслідки, зазначені в статті 91 Закону про банки. Відповідно до цієї статті: відсотки, комісійні, штрафи, інші очікувані доходи за активними операціями банку за рішенням ліквідатора можуть продовжувати нараховуватися згідно з договорами, якщо це сприяє збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Ліквідатору забороняється вчиняти інші дії, які б свідчили про продовження діяльності банку.
Отже, із вказаних положень законодавства слідує, що нарахування процентів за період після відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації позивача є цілком правомірним оскільки це сприяє збільшенню ліквідаційної маси.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну їх сплату підлягає зміні, вказані вимоги підлягають задоволенню за розрахунком позивача, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти за користування кредитом в сумі 1246678,79 грн.; заборгованість по нарахованим процентам в сумі 96 529,89 грн. та пеня за прострочення сплати відсотків в сумі 103 903,12 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що виконаний ним розрахунок пені не відповідає приписам ч. 6 статті 232 ГК України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте, при здійсненні судом перерахунку пені відповідно до приписів законодавства, сума її виявилася більшою ніж та, що заявлена позивачем, а відтак, позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню в сумі, визначеній позивачем.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року у справі № 25/202 підлягає зміні як таке, що прийняте виходячи з неповно з'ясованих та не доведених обставин, що мають значення для справи, позов підлягає задоволенню в повному обсязі: кредитний договір № 14/1-1-143 від 12.08.2008 року підлягає розірванню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основна заборгованості по кредиту у сумі 12362600,00 грн., проценти за користування кредитом в сумі 1246678,79 грн., заборгованість по нарахованим процентам в сумі 96 529,89 грн., пеня за прострочення сплати відсотків в сумі 103 903,12 грн.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року у справі № 25/202 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року у справі № 25/202 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року у справі № 25/202 в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати кредитний договір № 14/1-1-143 від 12.08.2008 року, укладений між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл» (ідентифікаційний код: 31308183, адреса: 02152, м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини, будинок, 20) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, будинок, 8-А) основну заборгованість по кредиту у сумі 12362600 (дванадцять мільйонів триста шістдесят дві тисячі шістсот) грн., проценти за користування кредитом в сумі 1246678 (один мільйон двісті сорок шість тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 79 коп., заборгованість по нарахованим процентам в сумі 96529 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 89 коп.., пеня в сумі 103903 (сто три тисячі дев'ятсот три) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.»
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл» (ідентифікаційний код: 31308183, адреса: 02152, м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини, будинок, 20) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, будинок, 8-А) 3913 (три тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 63 коп. витрат за подачу апеляційної скарги
6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 25/202.
Головуючий суддя
Судді
05.10.10 (відправлено)