01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 7/169
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились
від відповідача: Лиштва Ю.В. дов. б/н від 07.04.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2010
у справі № 7/169 ( .....)
за позовом ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз"
до Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"
про розірвання кредитних договорів
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про розірвання Договору про надання кредиту № СК 08-188/В00 від 28 травня 2008 року та Договору про надання кредитної лінії № СК 08-191/ВОО від 28 травня 2008 року на підставі ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотною зміною обставин, що зумовлені фінансовою кризою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні Кредитні договори були укладені в травні 2008 року, тобто в обставинах стабільної державної економіки та грошово - фінансової системи. Разом з тим, з незалежних від волі сторін причин настала непередбачувана обставина - економічна криза. На думку позивача, вказані обставини є істотними для розірвання Кредитних договорів на підставі ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 р. у справі №7/169 у позові відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що Кредитні договори укладені відповідно до положень чинного законодавства та з дотриманням вимог ст. ст. 203, 205. 207. 208 ЦК України від 16.01.2003 року № 435-ГУ (із змінами та доповненнями), та в межах повноважень відповідача, а обставини, які б істотно змінилися в розумінні ст. 652 ЦК України, відсутні.
Зміна обставин, на яку посилається позивач ніяким чином не пов'язана з умовами виконання Кредитних договорів. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав, надав кредитні кошти на умовах визначених договором, а позивач в свою чергу отримав те, на що розраховував - тобто отримав грошові кошти.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 р. у справі №7/169 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що залишено поза увагою суду той факт, що внаслідок настання кризи в Україні і як наслідок, стрімкого зростання курсу долара США, заборгованість за кредитами значно перевищила договірну величину. Зазначене перевищення (та співвідношення величин) наглядно свідчить про те, що сторони на момент укладення договору та початку його виконання ніяк не очікували такого непередбачуваного та великого зростання курсу іноземної валюти, і не змогли б це передбачити.
Крім цього, скаржник зазначає, що висновок суду про те, що обставини в розумінні ст. 652 ЦК України не змінилися, є не тільки абсолютно необґрунтованим та недоведеним.
З обставин справи чітко вбачається, що умови, за яких виник спір щодо розірвання кредитних договорів, істотно відрізняються від тих, за яких зазначені вище кредитні договори були укладені. При цьому такі обставини відрізняються настільки, що є очевидним, що сторони точно не укладали б кредитні договори (оскільки позивач не має можливості обслуговувати такий обсяг кредитної заборгованості) або уклали б їх на зовсім інших умовах (щодо строку, графіку розрахунків та т. ін.).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.07.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 03.08.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням суддів Алданової С.О. та Чорної Л.В у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі №7/169 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Іваненко Я.Л. , Скрипка І.М. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 21.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю суддів Іваненко Я.Л. , Скрипка І.М. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №7/169 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року у справі №7/169.
Представник позивача в судове засідання 22.09.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.09.2010року за відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
28 травня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання кредиту № СR08-188/ВОО та Договір про надання кредитної лінії № СR08-191/ВОО від 28 травня 2008 року (далі по тексту Кредитні договори), відповідно до умов яких, відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позивач зобов'язався належним чином використати та повернути відповідачу кредит та сплатити проценти, виконати інші зобов'язання встановлені в договорах.
Згідно п.1.1 вищевказаних Договорів лімітом фінансування є максимально дозволена сума заборгованості позивача за кредитором, що складає: по Договору про надання кредиту № СR08-188/В00 від 28 травня 2008 року - суму 11438250 грн. 00 коп.; по Договору про надання кредитної лінії № СR08-191/В00 від 28 травня 2008 року - суму 3925000 грн. 00 коп.
За вказаними кредитними договорами відповідач надав позивачу наступні кредитні кошти: по Договору про надання кредиту № СR08-188/В00 від 28 травня 2008 року - суму $ 2191184,90 (два мільйони сто дев'яносто одна тисяча сто вісімдесят чотири долари США 90 центів); по Договору про надання кредитної лінії № СR 08-191/В00 від 28 травня 2008 року - суму $ 804770 (вісімсот чотири тисяч сімсот сімдесят доларі США 00 центів).
З лютого 2009 року позивач припинив виплату процентів за кредитами та подав заяву про визнання підприємства банкрутом (ухвалу Господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі про банкрутство від 17.02.2009 залучено до матеріалів справи).
Позивач зазначає, що спірні Кредитні договори були укладені в травні 2008 року, тобто в обставинах стабільної державної економіки та грошово -фінансової системи. Разом з тим, з незалежних від волі сторін причин настала непередбачувана обставина - економічна криза. На думку позивача, вказані обставини є істотними для розірвання Кредитних договорів на підставі ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся до відповідача з листами (вих. №№ 0796/1 юр від 30.12.2009р., 0796/2 юр від 30.12.2009р., 0796/3 юр від 30.12.2009р., 0796/4 юр від 30.12.2009р.) про розірвання Договору про надання кредиту № СR 08-188/ВОО від 28 травня 2008 року та Договору про надання кредитної лінії № СR 08-191/ВОО від 28 травня 2008 року на підставі ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договорів, оскільки обставини з моменту укладення угоди змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах.
Відповідач листами вих. № 08-12-12-4/552 від 22.01.2010р., № 08-12-12-4/553 від 22.01.2010р., № 08-12-12-4/554 від 22.01.2010р., № 08-12-12-4/555 від 22.01.2010р.) відмовив у задоволенні пропозицій про розірвання Кредитних договорів.
Позивач просить суд розірвати Договір про надання кредиту № СR 08-188/В00 від 28 травня 2008 року та Договір про надання кредитної лінії № СR08-191/ВОО від 28 травня 2008 року на підставі ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотною зміною обставин, що зумовлені фінансовою кризою.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї стороні - укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Факт укладення між позивачем та відповідачем спірних Кредитних договорів сторонами не заперечується.
Відповідачем було видано кредитні кошти в іноземній валюті (при курсі національної грошової одиниці України - 4,80-4,90 гривень за 1 долар США).
Пунктом 1.1.1 Кредитних договорів зазначено, що кредит може видаватися в такій валюті: долар США та/або євро та/або гривня.
Тобто, цим пунктом відповідач надав можливість позивачу отримати кредитні кошти (транші) в тій валюти, в якій йому буде зручніше сплачувати заборгованість протягом тривалого часу (Кредитні договори було укладено на строк до моменту виконання кожною із сторін свої зобов'язань). Позивач отримав кредит саме в іноземній валюті.
Щодо заперечень позивача, що на момент укладення Кредитних договорів він не міг передбачити зміну курсу української гривні до долару США протягом дії Кредитних договорів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
З умов договорів або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Разом з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Отже, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладенні Кредитних договорів в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, позивачу було відомо, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за Кредитними договорами.
Відповідно до ст. 652 ЦК України розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається при одночасній наявності чотирьох обов'язкових умов:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після виникнення при всій своїй турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладені договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставини несе заінтересована сторона.
Виконання кредитного договору не позбавило заінтересовану сторону (позивача) того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки позивач, отримавши кредит в доларах США використав його в своїх цілях, зазначених в Кредитних договорах.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої станції, що Кредитні договори укладені відповідно до положень чинного законодавства та з дотриманням вимог ст. ст. 203, 205. 207. 208 ЦК України та в межах повноважень відповідача, а обставини, які б істотно змінилися в розумінні ст. 652 ЦК України, відсутні.
Зміна обставин, на яку посилається позивач ніяким чином не пов'язана з умовами виконання Кредитних договорів.
Відповідач свої зобов'язання по договору виконав, надав кредитні кошти на умовах визначених договором, а позивач в свою чергу отримав те, на що розраховував - тобто отримав грошові кошти.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що не існувало заборони позивачеві отримати кредит в іншій валюті, наприклад в гривні, чи звернутись до іншої фінансово-кредитної установи.
Відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику і виходить із змісту положень ст.ст. 1046, 1054 ЦК України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.
Зловживання правом стороною при здійсненні своїх прав є неприпустимим виходячи із змісту ст. 13 ЦК України, оскільки вказано обставина є підставою для відмови судом у захисті цивільного права.
Крім того, Кредитні договори між позивачем та відповідачем були укладені 28.05.2008.
Відповідно до п. 8.2. Кредитних договорів, дані Договори набувають чинності з моменту їх підписання Сторонами та скріплення печатками сторін, і залишаються чинними до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цими Договорами у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, Кредитні договори укладено на значний (тривалий) термін і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в такому випадку кожна з сторін усвідомлено прийняла на себе ризик зміни курсу української гривні до євро чи доларів США.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про відмову в позові.
За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року по справі №7/169 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз", з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року по справі №7/169 залишити без змін.
Матеріали справи № 7/169 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді