01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 19/222-09
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Фрідом Фарм Терра"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2010
у справі № 19/222-09 ( .....)
за позовом Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"
до Дочірнє підприємство "КВМ"
ТОВ "Фрідом Фарм Терра"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 9483960,61 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2010 р. у справі № 19/222-09 задоволений позов ВАТ „Надра” до ТОВ „Фрідом Фарм Терра” про стягнення 9 483 960,61 грн. Зустрічний позов ТОВ „Фрідом Фарм Терра” про визнання угоди недійсною залишений без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач 2 до Київського апеляційного господарського суду звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом всіх обставин, що мають значення, порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду з зазначенням місця, дати та часу розгляду справи, вимоги ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 09.01.2008 між позивачем та відповідачем 2 укладено кредитний договір № 804/09/01/2008/980-К/29, за умовами якого Банк надає кредитні кошти в межах ліміту 5 498 327грн. під 18% річних з терміном повернення до 08.01.2009.
Крім того,09.01.2008 між позивачем та ТОВ „Агросіненергія-2007” укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980-К/31, за умовами якого Банк зобов'язався надати кредит в межах ліміту 1 840 054грн. терміном до 08.01.2009 зі сплатою 18% річних.
В зв'язку із злиттям ТОВ „Агросіненергія-2007” з ТОВ „Фрідом Фарм Терра”, шляхом приєднання, на підставі передавального акту та рішення загальних зборів учасників товариства, відповідач 2 є правонаступником ТОВ „Агросіненергія-2007”.
02.04.2009 позивач та відповідач 2 уклали додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якій позивальником за кредитним договором № 804/09/01/2008/980-К/31 від 09.01.2008 є відповідач 2.
Відповідно до додаткових угод до кредитних договорів сторонами визначена відсоткова ставка за користування кредитними коштами в розмірі 23%. Крім того, сторонами визначений термін повернення кредитних коштів до 08.01.2010р.
10.01.2008 відповідач 2 та позивач уклали кредитний договір № 25/5/2008/980-К/5 відповідно до якого позивач зобов'язався надати кредитні кошти в межах ліміту 1 430 445грн. під 18,5% річних, терміном повернення 05.01.2011року.
Додатковими угодами до договору, сторонами визначений ліміт в розмірі що не перевищує 1 843 845грн., збільшена відсоткова ставка до 23%, строки оплати за користування кредитними коштами.
Відповідач 1 за цими трьома кредитними договорами виступив Гарантом.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24.07.2009 направив відповідачу 1 вимогу № 24/06/01, відповідно до якій вимагав сплатити протягом 10днів заборгованість відповідача 2 за кредитними договорами в зв'язку з невиконанням умов сплати процентів за користування кредитними коштами та поверненням основної суми кредиту.
В свою чергу відповідач 2 звернувся з зустрічною позовною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що ДП „КВМ” помилково вважає, що між ними укладений договір поруки, оскільки його форма не відповідає приписам діючого законодавства, ДП „КВМ” не виконав свої обов'язки та не попередив його про пред'явлення Банком вимоги, в свою чергу Банк також не намагався звернутися до нього з вимогами про стягнення боргу, а відразу звернувся до суду без з'ясування можливості погашення боргу. Просить визнати недійсним договір поруки від 03.06.2009 укладений між ВАТ „Надра” та ДП „КВМ”.
Задовольняючи первісний позов, господарський суд виходив з того, що відповідач 2 порушив умови кредитних договорів, в зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредитам в сумі 8 359 564,09грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в загальній сумі 1 063 542,73грн є обґрунтованими. Крім того, перевірив правильність розрахунків пені по кредитним договорам стягнув 51 934,02грн., а також 8 919,77грн. інфляційних втрат, солідарно з відповідачів стягнув 3000грн. за договором поруки.
Щодо зустрічного позову, то суд першої інстанції зазначив, що приписами цивільного законодавства щодо порядку укладання договорів поруки передбачена лише одна вимога дійсності правочину - це додержання письмової форми, тому вимоги про визнання його недійсним з підстав недодержання форми є помилковими, враховуючи що договір поруки направлений на забезпечення виконання грошових зобов'язань.
Заперечуючи проти рішення, відповідач 2 (за первісним позовом) наполягає на тому, що при застосуванні приписів щодо нарахування пені, господарський суд не застосував вимоги ст. 232 ГПК України; безпідставно відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ст. 509 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 2 порушені умови кредитних договорів в частині здійснення оплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення кредиту відповідно до графіків, що є невід'ємними частинами кредитних договорів. В свою чергу відповідачем 2 не надано жодного доказу того, що позивач не надав кредитні кошті, або не в повному обсязі, не надав доказів належного виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Сплата пені за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків, в тому числі пред'явлених до дострокового погашення передбачена п. 4 договорів.
Зауваження відповідача 2 про те, що господарський суд порушив приписи ст. 232 ГК України не знайшли свого підтвердження, оскільки вимоги про стягнення пені заявлені в межах шести місячного строку та перераховані господарським судом в порядку визначення правильності їх нарахування.
Відповідач порушив грошові зобов'язання по своєчасному проведенню розрахунків, висновки господарського суду про правомірність вимог про стягнення боргу , пені та інфляційних втрат в частині стягнутої суми відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
У відповідності до ч. 1 ст. 560 ЦК України гарант гарантує перед кредитором виконання боржником його зобов'язання та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Отже, гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання і правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. При цьому, форма та зміст гарантійного листу законодавчими актами не встановлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України, такі правовідносини є односторонніми угодами, згідно яких одна сторона бере на себе зобов'язання відносно іншої сторони здійснити встановлені дії або утриматися від них, а іншій стороні надається право вимоги, але зустрічна вимога відносно першої сторони у даному випадку не виникає.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 547 даного Кодексу унормовано, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Зі змісту ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, висновки господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є правомірними.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ „Фрідом Фарм Терра” залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 19/222-09 від 16.08.2010 без змін
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ .
Головуючий суддя
Судді
06.10.10 (відправлено)