01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.09.2010 № 4/257
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Салій М.Ф. дов. №4 від 12.01.2010 року
від відповідача: Годованець В.В. дов. №1 від 30.12.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010
у справі № 4/257 ( .....)
за позовом ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія"
до ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"
про стягнення 9729,20 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” до Закритого акціонерного товариства “Українсько-Російська Акціонерна страхова компанія “Авіоніка” про стягнення 9 729,20 грн., з них : 9291,20 грн. - сума матеріального збитку понесеного власнику транспортного транспорту, 438,00грн. - вартість проведення авто товарознавчого дослідження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було подано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, однак відповідач в порушення вимог ст. 36 закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року , відповідач при прийняте рішення не повідомив позивача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 р. у справі № 4/257 позов задоволено частково.Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Українсько-Російська Акціонерна страхова компанія “Авіоніка”(01054, м. Київ, вул.. Воровського, 29-Б, код ЄДРПОУ 21637150) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”(03150, м. Київ, вул.. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) 9291 грн. 20 коп. суму страхового відшкодування, 97 грн. 40 коп. державного мита та 225 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 р. у справі №4/257 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивач повинен був відмовити ОСОБА_1. у виплаті страхового відшкодування на підставі умов договору, а саме:
- на підставі п.11.1.1, який передбачає, що виключенням із страхових випадків та обмеження страхування є керування транспортними засобами, особою що не зазначена у Договорі або заяві на страхування як особа, яка має право на керування застрахованим транспортним засобом та
- на підставі п. 17. 2.9, який передбачає загальні обмеження при здійсненні виплати страхового відшкодування, та підстави відмовити у виплаті страхового відшкодування де зазначається, що Страхувальник або Вигодонабувач не повідомив Страховика про суттєві зміни обставин, які були представлені Страховику при укладенні Договору страхування, у випадку коли ці зміни можуть суттєво впливати на збільшення страхового ризику,
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 14.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю суддів Пашкіної С.А., Моторного О.А. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №4/257 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року прийнято справу №4/257 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 року у справі №4/257 скасувати, прийняти нове рішення, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010 року у справі №4/257.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2007 року між Коваленко Вікторією Олександрівною та ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія" у відповідності з Правилами добровільного страхування автотранспортних засобів № 06 - 1 в редакції від 19.09.03р., був укладений договір № КИ-06-1/07-849 добровільного страхування автотранспортних засобів, автомобіля марки LEXUS GX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Страхова сума склала - 341950 грн. 00 коп.
У відповідності до умов Договору страхові випадки наступають у разі пошкодження чи знищення автотранспортного засобу внаслідок: ДТП, аварії, протиправних дій третіх осіб, стихійних лих, пожежі, вибуху або самозаймання та у разі крадіжки, грабежу ТЗ.
19 червня 2008 року о 17 годині 10 хвилин, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталась по вул. Червоноармійській, 20 в м. Києві, відбулось зіткнення автомобіля марки LEXUS GX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. та автомобіля марки “ЗАЗ”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.
Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки “ЗАЗ”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. вимог п. 13.1, Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2008 р., справа № 3-27386/2008.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю LEXUS GX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1., були завдані механічні пошкодження.
Розмір матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю LEXUS GX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначені відповідно рахунку “Тандем-Авто”№ ТС00003382 від 07.07.2008 p., та складає 9291 грн. 20 коп. - сума матеріального збитку нанесеного власнику ТЗ.
За вищезазначеним договором страхування ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія" було виплачено страхове відшкодування згідно страхового акту № КИ-06-1/07-849 /1/187 від 29 липня 2008 року у сумі 9291 грн. 20 коп., а також оплачена вартість проведення авто товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку ТЗ - звіт № 491/06/08 від 15.07.2008 року в сумі 438 гри., акт прийому-передачі виконаних робіт від 22.07.2008 р.
За твердженням Позивача, загальна сума понесених збитків Страховиком за застрахований автомобіль LEXUS GX 470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 9729 грн. 20 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”№ 85/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхуваль ник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяль ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної не безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше ре чове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об' єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 999, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особа ми за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль ності власників наземних транспортних засобів” № 1961-IV від 01.07.2004, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відпо відальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-IV від 01.07.2004, Обов'язковий лі міт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного Кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між; фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-IV від 01.07.2004, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-IV від 01.07.2004, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Враховуючи вищезазначені правові норми, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 9291,20 грн.
Твердження Відповідача, що позивач повинен був відмовити ОСОБА_1. у виплаті страхового відшкодування на підставі умов договору, а саме:
- на підставі п.11.1.1, який передбачає, що виключенням із страхових випадків та обмеження страхування є керування транспортними засобами, особою що не зазначена у Договорі або заяві на страхування як особа, яка має право на керування застрахованим транспортним засобом та
- на підставі п. 17. 2.9, який передбачає загальні обмеження при здійсненні виплати страхового відшкодування, та підстави відмовити у виплаті страхового відшкодування де зазначається, що Страхувальник або Вигодонабувач не повідомив Страховика про суттєві зміни обставин, які були представлені Страховику при укладенні Договору страхування, у випадку коли ці зміни можуть суттєво впливати на збільшення страхового ризику,
цілком вірно не прийнято до уваги оскільки:
- відповідно до умов договору добровільного страхування, п.13.2.1., при укладанні договору страхування страхувальник повинен надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку змін страхового ризику;
- матеріалами справи доведено, що у даному випадку страхувальником була надана повна інформація, для оцінки страховиком страхових ризиків, зміст договору становили умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови договору задовольняли сторони і договір був прийнятий сторонами, що відповідало ст..628 ЦК України;
- згідно заяви ОСОБА_1. до договору добровільного страхування в пункті -дані про водіїв та осіб допущених до управління автомобілем, вказано, що керувати автомобілем мають право, водії які мають право керувати ТЗ і їх перелік не обмежений заявою до договору страхування;
- в даному випадку, транспортним засобом керував ОСОБА_1. за дорученням, що не несе зміну страхових ризиків, а тому страхувальник ОСОБА_1. і не повинен був повідомляти страховику про те, що ОСОБА_1. мав право керувати застрахованим автомобілем;
- договором добровільного страхування (п.11.1.2.) передбачена відмова у виплаті страхового відшкодування тоді, якби ОСОБА_1. керував автомобілем без доручення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 9291,20 грн. грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.
Щодо стягнення з відповідача 438 грн. витрат на проведення експертизи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку або місцезнаходження пошкодженого майна для визначення настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, у такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки Закрите акціонерне товариство “Українсько-Російська Акціонерна страхова компанія “Авіоніка” не мала змоги реалізувати своє право на проведення оцінки майна, надане законодавством, тому вимога позивача про стягнення з відповідача витрат понесених позивачем за проведення експертизи у розмірі 438 грн. є не обґрунтованою, а отже судом першої інстанції правомірно було відмовлено в її задоволенні.
За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 року по справі №4/257 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Українсько-Російська Акціонерна страхова компанія “Авіоніка”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українсько-Російська Акціонерна страхова компанія “Авіоніка” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 року по справі №4/257 залишити без змін.
Матеріали справи № 4/257 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді