01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.09.2010 № 38/126
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від стягувача: не з'явився
від боржників: не з'явився
від ВДВС: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Променергопостач"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2010
у справі № 38/126 ( .....)
за позовом ТОВ "Ей Бі Ікс Лоджистікс"
до ТОВ "Променергопостач"
про стягнення 477934,30 грн.
До Господарського суду м. Києва в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕНЕРГОПОСТАЧ” на постанову Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження, в якій позивач просить суд скасувати постанову від 11.02.10р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно Відповідача.
Вимоги скарги мотивовані тим, що приймаючи постанову державний виконавець на підставі частини 6 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», надалі за текстом закон, за заявою Стягувача наклав арешт на все майно, що належить Боржнику у межах суми звернення стягнення в той час коли за рішенням суду стягнуто грошові кошти. Відповідно до ч. 6 ст. 24 закону «За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП №17405459 від 11.02.02.10 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕНЕРГОПОСТАЧ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року у справі №38/126.
Свої апеляційні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕНЕРГОПОСТАЧ” обґрунтовує тим, що оспорюваною постановою накладено арешт та оголошено заборону відчуження на все майно Відповідача, загальна вартість якого становить більше 149 млн. грн., про що свідчить Довідка від 22.4.2010 р. за № 422/1 про стан майнових активів Відповідача, тоді як сума боргу, яка підлягає стягненню за Наказом Господарського суду м.Києва становить 399 984,93 грн.
Таким чином, вартість майна, на яке було накладено арешт майже на 148 млн. грн. перевищує суму стягнення за виконавчим документом.
Судом першої інстанції не було взято до уваги доводи Відповідача з приводу неможливості здійснення господарської діяльності у відповідності до статутних положень у зв'язку із накладення арешту та заборони його відчуження на все майно, а не в межах суми стягнення за виконавчим документом.
Посилання органом ДВС на той факт, що накладення арешту на все майно здійснено у межах суми звернення стягнення в розмірі 399 984,93 грн., є необґрунтованим, оскільки опис майна та його оцінка на суму стягнення органом ДВС не було виконано в порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження".
А тому, відповідач не може здійснити відчуження майна, на яке не розповсюджується арешт, оскільки визначити таке майно не виявляється можливим.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЕНЕРГОПОСТАЧ” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 01.09.2010 року.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 31.08.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Моторного О.А. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №38/126 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 року прийнято справу №38/126 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Іваненко Я.Л.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6 від 14.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Іваненко Я.Л. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №38/126 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року прийнято справу №38/126 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В.
Представники сторін в судове засідання 15.09.2010 року не з'явились, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.09.2010року за відсутності представників сторін.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з приписів статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
У статті 117 ГПК України визначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.19 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону України „Про виконавче провадження”).
Відповідно до ч.1 ст. 24 вищевказаного закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.09р. позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача основний борг в сумі 307404,37 грн., штраф в сумі 139358,76 грн., пеня в розмірі 19293,83 грн., державне мито в сумі 4660,58 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 115,06 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.09р. рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.09р. змінено, стягнуто з Відповідача основний борг в сумі 307377,37 грн., штраф в сумі 139358,76 грн., пеня в розмірі 6307,88 грн., державне мито в сумі 4530,44 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 105,49 грн.
На виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.11.09р. судом був виданий відповідний наказ від 12.01.10р.
20.01.10р. Позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.10р. та накладення арешту на майно Відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи 11.02.10р. державний виконавець відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві прийняв постанову ВП №17405459 про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно Відповідача в межах суми стягнення.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що дії державного виконавця по здійсненню виконавчих дій при винесенні Постанови про відкриття виконавчого провадження №17405459 від 11.02.2010 року відповідають вимогам чинного законодавства, є законними, отже судом першої інстанції скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» про скасування вищевказаної постанови було правомірно залишено без задоволення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 року по справі №38/126 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач», з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року у справі №38/126 залишити без змін.
Матеріали справи №38/126 повернути до Господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді