01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 35/335
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Василенко А.С. дов. №б/н від 20.09.2010 року
від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 26.07.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Тера Інвест Плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2010
у справі № 35/335 ( .....)
за позовом ТОВ "Тера Інвест Плюс"
до СПД Фізична особа ОСОБА_4
про стягнення 15 048,74 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмежено відповідальністю “Тера Інвест Плюс” до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №020209/1 від 02.02.2009р. у розмірі 15 048,94 грн., та стягнення судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушенні умов Договору оренди нежитлових приміщень №020209/1 від 02.02.2009р. свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів належним чином не виконує.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.08.2010 р. у справі № 35/335 позов задоволено частково. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тера Інвест Плюс” заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 020209/1 від 02.02.2009р. у розмірі 14 921,25 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня 25 коп.), з яких 12 903,23 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот три гривні 23 коп.) -основного боргу, 482,55 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні 55 коп.) -3% річних; 1 535,47 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять гривень 47 коп.) -інфляційних втрат; 149,22 грн. (сто сорок дев'ять гривень 22 коп.) -державного мита, 233,64 грн. (двісті тридцять три гривні 64 коп.) - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2010 р. у справі №35/335 в частині стягнення інфляційних втрат та відмови в задоволенні стягнення витрат на послуг адвоката, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не зазначено жодного обґрунтування чого розрахунок позивача інфляційних втрат є невірним. Крім цього, неправомірно було відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат на адвоката.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2010 року у справі №35/335 скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та відмови в задоволенні стягнення витрат на послуг адвоката, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2010 року у справі №35/335.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
02 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тера Інвест Плюс”(далі -Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (далі -Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 020209/1 (далі -Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1), Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані у м. Києві за адресою: вулиця Кайсарова, будинок 11, в адміністративному корпусі літери “А”на 2 поверсі загальною площею 249,00 кв. м. (далі Об'єкт оренди).
Об'єкт Оренди передається Орендарю для розміщення офісу (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1-3.4 Договору за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яка встановлена п. 3.1 Договору та становить 10 000,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 20% -1 666,67 грн., з урахуванням щомісячного індексу інфляції, щодо суми орендної плати, визначеної за кожний попередній місяць. У вартість орендної плати включені видатки на комунальні платежі із використання електроенергії, води та опалення. Орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві. Орендна плата сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця зазначений в цьому Договорі.
Згідно п. 11.3 Договору, строк дії починає свій перебіг з моменту підписання (п. 11.2. Договору) та закінчується 31.12.2009р.
На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані у м. Києві за адресою: вулиця Кайсарова, будинок 11, в адміністративному корпусі літери “А” на 2 поверсі загальною площею 249,00 кв. м., що підтверджується актом прийому -передачі нежитлових приміщень від 02.02.2009р. (копія якого міститься в матеріалах справи).
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначив у листі від 18.05.2010р. та зобов'язався погасити заборгованість найближчим часом.
Спір виник в наслідок того, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював сплату орендних платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по оплаті за оренду приміщень в розмірі 12 903,23 грн.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Закон України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Згідно ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно ч. 3 статті 18 вищевказаного Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей сірок (терміті).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відповідач свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за Договором оренди нежитлових приміщень № 020209/1 від 02.02.2009р. не виконав, суму заборгованості в розмірі 12 903,23 грн. не сплатив.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмір 12 903,23 грн., є обґрунтованою, а отже підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.
Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1619,48 грн. (березень 2009 року - березень 2010 року.) (Судом першої інстанції допущено помилку при розрахунку інфляційних втрат).
Нараховані позивачем інфляційні втрати в інший частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 482,55 грн.
Позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 482,55 грн.
Що стосується стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат за послуги адвоката, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Пунктом 10 Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 року N 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.
Відповідно п.10 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 року № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
В матеріалах справи наявна копія Договору №01/06-10/2 про надання юридичних послуг від 01.06.2010., який укладений між Товариством з обмежено відповідальністю “Тера Інвест Плюс”(Довіритель) та СПД ОСОБА_5 (Повірений) (надалі-Договір).
Відповідно до умов даного Договору довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання про надання юридичних послуг довірителю в обсязі та на умовах, що передбачені даним договором (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.4 Договору повірений з метою якнайкращого виконання цього договору має право залучати на договірних засадах інших осіб, і укладаючи цей договір Довіритель з цим повністю погоджується і визнає дії вказаних осіб по досягненню цілей цього договору як дії самого повіреного. У такому разі Довіритель зобов'язується на вимогу Повіреного видати довіреність на представництво його інтересів також на особу, про яку вкаже повірений, а також повністю оплатити послуги повіреного за умовами цього договору, незалежно від того хто безпосередньо здійснюватиме його представництво - сам повірений чи уповноважені ним особи.
Також , в матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку СПД ОСОБА_5 за 12.08.2010, відповідно до якого позивачем перераховано їй за вказаним Договором 2 145,71 грн. за надання юридичних послуг.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача при розгляді справи представляв ОСОБА_6 (довіреність №б/н від 07.06.2010 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3315 від 24.04.2008).
Будь-яких доказів на підтвердження умов, передбачених п.1.4 Договору не додано.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки судом першої інстанції невірно розраховано інфляційні втрати, тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 року у справі №35/335 підлягає зміні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 385,41 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 150,07грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,34 грн.), у зв'язку з частковим задоволення апеляційної скарги позивача з відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 50,85 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю “Тера Інвест Плюс” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 року у справі №35/335 змінити, виклавши п 2 резолютивної частини в наступній редакції:
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (02217, м. київ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тера Інвест Плюс”(03110, м. Київ, вул. Івана Климента, 23, р/р 26003026739121 в Печерському відділенні КМФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 34617458), а у випадку відсутності коштів, з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 12 903,23 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот три гривні 23 коп.) -основного боргу, 482,55 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні 55 коп.) -3% річних; 1 619,48 грн. (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять грн. 48 коп.) -інфляційних втрат; 150,07грн. (сто п'ятдесят гривень 07 коп.) -державного мита, 235,34 грн. (двісті тридцять п'ять гривні 34 коп.) - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 50,85 грн. (п'ятдесят грн. 85 коп.)
В решті позовних вимог відмовити.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
4. Матеріали справи № 35/335 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді