01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2010 № 40/55
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність №7042 від 19.11.2008 р.
від відповідача - Жерьобкін А.К. - довіреність №1 від 12.01.2010 р.
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "АТП-13057-7"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2010
у справі № 40/55 ( .....)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-13057-7”
третя особа позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_5
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_5
про стягнення 116988,00 грн.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (далі - СПД - ОСОБА_3, позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-13057-7” (далі - ТОВ “АТП-13057-7”, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - СПД - ОСОБА_5, 3-я особа).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 06.12.2006 між СПД - ОСОБА_3 та ТОВ “АТП-13057-7” укладено договір застави валютних цінностей, який мав забезпечувати виконання зобов'язання за договором оренди торгівельного місця. Також, зазначає, що загалом у період з 06.12.2006 по 16.03.07 ним було внесено до каси відповідача готівкою 116 988 грн. у якості застави за торгівельне місце, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Проте об'єкт оренди так і не був переданий позивачу.
В подальшому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, з врахуванням заяви про виправлення помилок від 19.05.2010, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 48 000 грн., внесені до його каси на підставі договору застави валютних цінностей від 06.12.2006 р., грошові кошти в сумі 68 988 грн., внесені в касу відповідача 22 січня та 16 березня 2007 року як такі, що були набуті ним без достатньої правової підстави.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав і зазначив, що позивач вніс грошові кошти в сумі 116 988 грн. як заставні суми, після підписання договору оренди, що дає підставу розглядати їх як дострокове виконання зобов'язань за договором застави від 18.03.2007 р. За твердженням відповідача після закінчення будівництва позивач відмовився від прийняття об'єкту оренди без поважних підстав, чим порушив ст. 3 договору оренди № 125 від 01.01.2007 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 р. у справі № 40/55 позов задоволений в повному обсязі, вирішено стягнути з ТОВ “АТП-13057-7” на користь СПД - ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 116 988 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 169 грн. 88 коп. та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Відповідач вважає, що рішення є незаконним, суперечить фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнято з порушенням норм матеріального права. Порушення норм матеріального права, на думку відповідача, полягає в тому, що в рішенні суду перекручений факт того, яка саме сторона відмовилась підписувати акт прийому-передачі об'єкту оренди.
Позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу суду не надали. В судовому засіданні представник позивача апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 13.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 28.09.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 27.09.2010 р. в зв'язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 40/55 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В. (суддя-доповідач), Нєсвєтової Н.М.
В судове засідання 28.09.2010 р. з'явились представники сторін. Представник 3-ої особи в судове засідання не з'явився. 20.09.2010 р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду з поштового відділення було здійснено повернення поштового відправлення - ухвала від 13.08.2010 р. у справі № 40/55 - на адресу СПД - ОСОБА_5 за закінченням терміну зберігання.
Судова колегія вважає, що можливо розглянути справу у відсутності представника 3-ої особи, в зв'язку з наступним:
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Третя особа була належним чином повідомлена про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
В зв'язку з тим, що строк на розгляд апеляційної скарги у даній справі спливає 14.10.2010 р., з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
06.12.2006 року між СПД ОСОБА_3 (заставодавець) та ТОВ “АТП-13057 7” (заставодержатель) було укладено договір застави валютних цінностей.
В пункті 1.01 договору застави валютних цінностей від 06.12.2006 р. зазначено, що у відповідності до цього договору заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх обов'язків за основним договором одержати задоволення за рахунок передбачених в ст. 3 цього договору валютних цінностей, переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Відповідно до п.1.02 договору під основним договором в цьому договорі розуміється договір оренди об'єкту торгівлі, укладений між заставодавцем (в основному договорі іменується орендар) та заставодержателем (в основному договорі іменується орендодавець).
Згідно з п. 2.02 договору застави від 06.12.2006 р. розмір зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього договору, складає 48 000 грн.
01.01.2007 р. між СПД ОСОБА_3 (орендар) та ТОВ “АТП-13057-7” (орендодавець) було укладено договір оренди об'єкту торгівлі (торгового місця), відповідно до п. 1.01 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування частину майнового комплексу орендодавця, що визначений у цьому договорі, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Відповідно до підпункту (в) п. 1.03 договору оренди № 125 вартість об'єкту, що орендується 119 988 грн.
Згідно з п. 3.01 договору оренди № 125 прийом-передача об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін в кількості 1 (однієї) особи від кожної сторони.
Відповідно до п. 3.03 договору оренди № 125 протягом строку визначеного у п. 3.02 цього договору, орендодавець повинен підготувати об'єкт, що орендується до передачі орендареві, кінцевий термін здачі об'єкту 05.05.2007 р.
Пунктами 3.05 та 3.06 договору оренди встановлено, що при переданні об'єкта складається акт прийому-передачі, об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі.
Згідно з п. 4.01 договору строк оренди складає 11 місяців з дати прийняття в оренду об'єкта, що орендується, за актом прийому-передачі.
18.03.2007 року між СПД ОСОБА_3 (заставодавець) та ТОВ “АТП-13057-7” (заставодержатель) було укладено договір застави валютних цінностей.
В пункті 1.01 договору застави валютних цінностей від 18.01.2007 р. зазначено, що у відповідності до цього договору заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх обов'язків за основним договором одержати задоволення за рахунок передбачених в ст. 3 цього договору валютних цінностей, переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Відповідно до п. 1.02 договору під основним договором в цьому договорі розуміється договір оренди об'єкту торгівлі № 125 від 18.03.2007 р., укладений між заставодавцем (в основному договорі іменується орендар) та заставодержателем (в основному договорі іменується орендодавець). За твердженням відповідача, з яким погоджується суд, в тексті договору оренди була допущена описка, та зазначено дату укладення договору оренди № 125 18.03.2007 р. замість 01.01.2007 р.
Згідно з п. 2.02 договору застави від 18.03.2007 р. розмір зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього договору, складає 119 988 грн.
Відповідно до п. 2.04 строком виконання забезпеченого заставою зобов'язання є строк припинення дії Основного договору, вказаний в тексті основного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було внесено готівкою до каси відповідача грошові кошти на загальну суму 116 988 грн., а саме: 48 000 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 514 від 06.12.2006 р. (підстава сплати - застава за торгівельне місце), 25 000 грн. згідно прибуткового касового ордеру № б/н від 22.01.2007 р. (підстава сплати - застава за торгове місце згідно договору), 43 988 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 67 від 16.03.2007 р. (підстава сплати - залогові кошти згідно договору).
Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції і також, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлений у договорі оренди № 125 від 01.01.07 строк не здійснив передачу позивачу у орендне користування об'єкту оренди, а саме: легку каркасну споруду, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 15, на території Торгівельного майданчика “Бережанський”, тому, як твердить позивач, орендне користування названим об'єктом втратило для нього інтерес.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (п.2 ч.1 ст. 766 ЦКУ).
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.1 ст. 651ЦКУ).
Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди № 189 від 01.06.07, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_5 (третя особа) та відповідачем, відповідно до умов якого відповідач передав в орендне користування третій особі легку каркасну споруду, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 15, на території Торгівельного майданчика “Бережанський”.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір № 125 від 01.01.07 було розірвано у зв'язку з невиконанням орендодавцем зобов'язання щодо передачі орендареві об'єкта оренди за актом приймання-передачі.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про заставу” застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У зв'язку з тим, що зобов'язання позивача за договором оренди № 125 від 01.01.07, є припиненими, грошові кошти, сплачені позивачем на підставі прибуткових касових ордерів № 514 від 06.12.06, № б/н від 22.01.07 та № 67 від 16.03.07 на загальну суму 116 988 грн., зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави, а тому у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.
Крім того, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків станом на 02.09.2009 р., що підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 116 988 грн.
Вимога позивача, про повернення грошових коштів в сумі 116 988 грн., викладена у листі від 09.09.2009 р., що була отримана відповідачем 17.09.2009 р., залишена останнім без належного реагування, кошти позивачу - не повернені, а відтак, з огляду на встановлене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 116 988 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП-13057-7” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 р. в справі № 40/55 - без змін.
Справу № 40/55 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді
05.10.10 (відправлено)