01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2010 № 48/215
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Драчевська В.І. - довіреність №92 від 27.05.2010 р.
від відповідача - Савіна О.Б. - довіреність від 06.04.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2010
у справі № 48/215 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
про стягнення 23265,54 грн.
Відкрите акціонерне товариство “ХДІ Страхування” (далі - ВАТ “ХДІ Страхування”, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” (далі - ЗАТ “СК “Провідна”, відповідач) про стягнення 23 265,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про співробітництво по факультативному перестрахуванню № 17 від 18.10.1996 р. позивач передав у перестрахування страхові ризики, а відповідач в порушення умов генерального договору перестрахування наземного транспорту № 191-041/151/1003 від 01.12.2003 р. у встановлені строки не виконав зобов'язання з оплати своєї частки страхового відшкодування, у зв'язку з настанням страхового випадку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив залишити позов без задоволення посилаючись на те, що страховий випадок мав місце після закінчення строку дії генерального договору перестрахування наземного транспорту №191-041/151/1003 від 01.12.2003 р. та вказував на пропущення позивачем строку позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. у справі № 48/215 було:
- замінено позивача - ВАТ “ХДІ Страхування” правонаступником - Публічним акціонерним товариством “ХДІ страхування”;
- замінено відповідача - Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Провідна” правонаступником - Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Провідна”;
- позов Публічного акціонерного товариства “ХДІ Страхування” задоволений повністю;
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” (далі - ПрАТ “СК “Провідна”) на користь Публічного акціонерного товариства “ХДІ страхування” ( далі - ПАТ “ХДІ страхування”) частку страхового відшкодування у розмірі 23 265 грн. 54 коп., державне мито у розмірі 232 грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Рішення обґрунтоване тим, що твердження відповідача про настання страхового випадку після спливу строку відповідальності перестраховика за спірний страховий випадок не відповідають дійсності, оскільки відповідно до додаткової угоди 2 від 01.10.2004 p., звіту та додаткової угоди №3 від 12.10.2005 р. відповідальність відповідача за звітом (в т.ч. автомобілем Міцубіші) припинилася лише 01.11.2005 p., тоді як, страховий випадок мав місце 01.08.2005 р., про що відповідача було повідомлено листом № 973 від 05.08.2005 р. До того ж, на момент настання страхового випадку позивач не мав простроченого зобов'язання по сплаті на користь відповідача перестраховувальної премії.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Відповідач вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так в скарзі зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що:
- договором перестрахування встановлено термін дії договору з 01.10.2003 до 01.10.2004. Під час дії договору перестрахування, 29.03.2004 було укладено додаткову угоду № 1 та 01.10.2004 було укладено додаткову угоду № 2. Додатковою угодою № 2 продовжено термін дії договору перестрахування до 27.01.2005, а тому, додаткову угоду № 3, що укладена 12.10.2005 не можна вважати правомірною, оскільки дана додаткова угода підписана після 27.01.2005 - дати закінчення строку договору перестрахування;
- позивач звернувся до господарського суду після сплину строку позовної давності;
- позивач невірно обчислив суму, яку б мав сплатити йому відповідач, за умови дійсності договору перестрахування та в разі якби не застосовувалась до даних відносин позовна давність.
Також, суд порушив норми процесуального права, а саме не вказав в рішенні дату його підписання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалами від 13.08.2010 р. було відновлено ПАТ “СК “Провідна” строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 28.09.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 27.09.2010 р. в зв'язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 48/215 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В. (суддя-доповідач), Нєсвєтової Н.М.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
18.10.1996 р. між Закритим акціонерним товариством “Міжрегіональна страхова компанія “Надра” (після зміни назви та правонаступництва - ПрАТ “СК “Провідна”) (перестраховик) та Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Алькона” (після зміни назви та правонаступництва - ПАТ “ХДІ страхування”) (перестрахувальник) було укладено договір про співробітництво по факультативному перестрахуванню (надалі - “Договір”).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є співробітництво сторін, їх права і обов'язки, взаємна відповідальність, порядок відшкодування збитків і розгляду спорів при проведенні операцій по факультативному перестрахуванню ризиків. Кожна із сторін може приймати від другої сторони або передавати їй в перестрахування (ретроцесію) ризики.
Пунктом 2.1 договору погоджено, що згідно даного договору в факультативне перестрахування передається ризик (ризики), визначені і описані договором перестрахування.
Положеннями п. 4.1 договору визначено, що перестрахувальник зобов'язаний перерахувати перестраховику частину оригінальної премії, відповідно його долі відповідальності за перестрахованим ризиком (п. 4.1.3 договору). Повідомити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику на протязі 7 (семи) днів після його настання (п. 4.1.7 договору).
Згідно із п. 4.3.2 договору перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику частину страхового відшкодування в лімітах прийнятого на себе об'єму відповідальності.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.4 договору відповідальність перестраховика наступає з моменту перерахування перестрахувальної премії на рахунок перестраховика, якщо інше не обумовлено в договорі перестрахування. Відповідальність перестраховика відповідає прийнятою на перестрахування долею ризику (ризиків) і вказується договорі перестрахування.
Із змісту п.п. 9.1, 9.3 договору вбачається, що перестрахувальник зобов'язаний перерахувати перестраховику перестрахувальну премію за вирахуванням комісійних на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору перестрахування і отримання страхової премії від страхувальника, якщо інше не оговорене в договорі перестрахування. При настанні страхового випадку перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно його долі відповідальності по конкретному ризику, на протязі 6 (шести) банківських днів після отримання від перестрахувальника страхового акту, розрахунку суми збитку, здійсненого експертом перестрахувальника і підтвердженого перестраховиком (якщо представник перестраховика брав участь в розслідуванні даного страхового випадку), а також документального підтвердження перестрахувальником факту виплати повного об'єму страхового відшкодування, якщо інше не передбачено в договорі перестрахування.
01.10.2003 р. на підставі Договору сторонами було укладено генеральний договір перестрахування наземного транспорту №191-041/151/1003 (надалі - “Генеральний договір”), термін дії якого становить з 01.10.2003 р. до 01.10.2004 р. без відповідальності за збитки, відомі чи заявлені на 31.10.2003 р.
Частка відповідальності, що передана в перестрахування перестраховику за генеральним договором становить, зокрема, 40% страхової суми.
Відповідно до розділу “Звітність” генерального договору звітним періодом для цього договору є 1 місяць. У термін до 10 числа місяця, наступного за звітним, перестрахувальник надає перестраховику звіт з вказаними номерами полісів страхування, назвами транспортних засобів, реєстраційними номерами, роком випуску, термінами страхування, вартістю, страховими сумами, розмірами відповідальності перестраховика та перестрахувальника, розміром премії, належної перестраховику та термінами сплати цієї премії.
Положеннями частини 4 розділу “Особливі умови” генерального договору” визначено, що перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику належну йому долю збитку протягом 10 календарних днів після надання перестрахувальником всіх необхідних документів.
Додатковою угодою №2 від 01.10.2004 р. до генерального договору сторонами було продовжено строк дії генерального договору до 27.01.2005 р.
Додатку №1 до генерального договору сторонами затверджено звіт №15 від 05.01.2005 р. про застраховані автомобілі за період з 01.12.2004 р. по 31.12.2004 р. (надалі - “Звіт”), відповідно до якого перестраховиком було прийнято в перестрахування, зокрема, автобус Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_1, на період перестрахування з 05.12.2004 р. по 04.12.2005 р. та часткою відповідальності перестраховика у розмірі 48 000,00 грн., що становить 40% від страхової суми (120 000,00 грн.).
Відповідно до звіту позивач зобов'язався сплатити на користь відповідача перестрахувальну премію у загальному розмірі 6 567,50 грн. у три етапи.
На виконання умов генерального договору та звіту позивачем було перераховано на користь відповідача перестрахувальну премію у загальному розмірі 6 567,50 грн., в т.ч. 600,00 грн. за прийнятий у перестрахування автомобіль Міцубіші, що підтверджується платіжними доручення №107 від 20.01.2005 p., №1040 від 22.04.2005 р. та №2073 від 05.09.2005 р.
01.08.2005 р. на а/д Киів - Харків мало місце ДТП за участі застрахованого автомобіля Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку із чим позивач на підставі висновку експерта №1208, складеного 15.08.2005 р., акту про пошкодження транспортного засобу №041-058/07 від 13.02.2007 р. та акту про настання страхового випадку №041-058/07, затвердженого 19.02.2007 p., виплатив застрахованій особі страхове відшкодування у розмірі 58 163,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №554 від 28.02.2007 р.
Листом №973 від 05.08.2005 р. позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку за перестрахованим згідно генерального договору та звіту ризику.
12.10.2005 р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до генерального договору, відповідно до п. 1 якої погоджено припинити відповідальність перестраховика з 00:00 01.11.2005 р. стосовно кожного окремого прийнятого в перестрахування автотранспортного засобу, що були перестраховані, зокрема, згідно звіту.
14.08.2007 р. листом №1-1517 до якого додані документи, передбачені умовами договору та генерального договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити частку страхового відшкодування по автомобілю Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_1, що складає 23 265,54 грн.
Листом №1-0423 від 18.03.2008 p., що отриманий відповідачем 20.03.2008 р. та до якого додані документи, передбачені умовами договору та генерального договору, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою сплатити частку страхового відшкодування по автомобілю Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_1, що складає 23 265,54 грн. Отримання документів не заперечується представником відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Матеріалами справи підтверджується прийняття відповідачем у перестрахування ризику згідно генерального договору, настання страхового випадку за ним та сплата позивачем на користь відповідача перестрахувальної премії.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями частини 4 розділу “Особливі умови” Генерального договору визначено, що перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику належну йому долю збитку протягом 10 календарних днів після надання перестрахувальником всіх необхідних документів.
14.08.2007 р. листом №1-1517, до якого додані документи, передбачені умовами договору та генерального договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити частку страхового відшкодування по автомобілю Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_1, що складає 23 265,54 грн.
Листом №1-0423 від 18.03.2008 p., що отриманий відповідачем 20.03.2008 р. та до якого додані документи, передбачені умовами договору та генерального договору, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою сплатити частку страхового відшкодування по автомобілю Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_1, що складає 23 265,54 грн.
Отже, з урахуванням положень договору та генерального договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування на момент розгляду справи настав, після надання передбачених договором та генеральним договором документів.
Твердження відповідача про настання страхового випадку після спливу строку відповідальності перестраховика за спірний страховий випадок правомірно були відхилени судом, оскільки відповідно до додаткової угоди 2 від 01.10.2004 p., звіту та додаткової угоди №3 від 12.10.2005 р. відповідальність відповідача за звітом (в т.ч. автомобілем Міцубіші) припинилася лише 01.11.2005 p., тоді як, страховий випадок мав місце 01.08.2005 р., про що відповідача було повідомлено листом № 973 від 05.08.2005 р. До того ж, на момент настання страхового випадку позивач не мав простроченого зобов'язання по сплаті на користь відповідача перестраховувальної премії.
Апеляційне посилання відповідача на те, що додаткова угода № 3 є недійсною апеляційним судом не приймається, оскільки відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України визнана такою не була.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 23 265,54 грн. частки страхового відшкодування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України № 10143/5/16-1516 від 21.08.2009 р. є безпідставним, оскільки він не є законом, не зареєстрований у Мінюсті України, як того вимагає Указ Президента України від 03.10.92 № 493 “Про державну реєстрацію нормативно- правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування було безпосередньо виплачене потерпілій особі - ПІК “ААЗ Трейдінг Ко”.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ПрАТ “СК “Провідна” обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
З урахуванням положень ст.ст. 261, 530 Цивільного кодексу України, п. 26 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211, п. 9.3 Договору та ч. 4 розділу “Особливі умови” Генерального договору, а також враховуючи відправлення позивачем документів згідно листів №1-1517 від 14.08.2007 p., №1-0423 від 18.03.2008., посилання відповідача на подачу позову з пропуском строку позовної давності є безпідставним.
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ “ХДІ страхування” про стягнення з ПрАТ “СК “Провідна” частки страхового відшкодування у розмірі 23 265,54 грн. вірно визначені судом правомірними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню..
Що стосується, заяви відповідача про звернення позивача до господарського суду з порушенням строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Посилання відповідача на той факт, що у позивача сплинув термін позовної давності за зобов'язанням, прийнятим відповідачем згідно з договором про співробітництво по факультативному перестрахуванню № 17 від 18.10.1996 р. ( далі - Договір про співробітництво по перестрахуванню) та укладеним на його підставі генеральним договором перестрахування наземного транспорту № 191- 041/151/1003, також не відповідає дійсності і позивач вважає рішення суду і з цього питання законним та обґрунтованим.
Керуючись п. 9.3 договору про співробітництво по перестрахуванню позивач 14.08.2007 р. №1-1517 направив відповідачу розрахунок № 041-058/07 з додатком документів до нього про сплату відповідачем його частки страхового відшкодування на суму 23265,54 грн., а 18.03.2008 р. за № 1-0423 відповідачу повторно був направлений розрахунок № 041-058/07 з додатком документів до нього. Однак, у порушення вимог п.4.3.2, п.4.3.4, п.9.3 договору про співробітництво по перестрахуванню, а також п. 9.3 генерального договору перестрахування наземного транспорту, які передбачають обов'язок перестраховика - відповідача при настанні страхового випадку виплатити перестрахувальнику - позивачу його частку страхового відшкодування протягом шести банківських днів після отримання від перестрахувальника страхового акта, розрахунку суми збитку проведеного експертом, документального підтвердження виплати страхового відшкодування Відповідачем виплата проведена не була.
Оскільки ні договір про співробітництво, ні генеральний договір перестрахування наземного транспорту не встановлюють зобов'язання Позивача щодо строку (терміну) подання документів відповідачу про вимогу сплати ним частки страхового відшкодування, то згідно з вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України такий строк (термін) визначається моментом пред'явлення вимоги.
Перша вимога була направлена відповідачу 14.08.2007 р. Ухвала про порушення провадження у справі була винесена 06.04.2010 р. Таким чином розгляд справи почався майже за п'ять місяців до закінчення терміну позовної давності.
Таким чином, відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. в справі № 48/215 - без змін.
Справу № 48/215 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді
01.10.10 (відправлено)