01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 19/46 (7/67)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Савченко О.А., довір. у справі
від відповідача - Волік А.М., довір. у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне виробничо-торгівельне підприємство "Яна"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2010
у справі № 19/46 (7/67) ( .....)
за позовом Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
до Приватне виробничо-торгівельне підприємство "Яна"
третя особа позивача
третя особа відповідача Чернігівська митниця
про стягнення 47980,32 грн. та зобов"язання вчинити певні дії
У березні 2009 р. позивач, Державне територіально-галузеве об'єднання “Південно-Західна Залізниця” (надалі-Залізниця) , звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача, Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Яна” (надалі- вантажоодержувач) , у якому просив стягнути з останнього 47 980,32 грн. та зобов'язати його провести розмитнення вантажу, прийняти вантаж та вивантажити його з вагону № 66197005.
Обґрунтовуючи вимоги, Залізниця послалася на невиконання вантажоодержувачем обов'язку прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Правовими підставами позову вказано ст.ст.. 17,21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст.ст. 46, 48 Статуту залізниць України , Правила видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу № 644 від 21.11. 00, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - Тарифне керівництво № 1, затверджене наказом Мінтрансу № 551 від 15.11.99р.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
До участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучена Чернігівська митниця, яка вказувала на відсутність підстав для ввезення (повернення) спірного вантажу на територію України і у зв'язку з із цим неможливість проведення митного оформлення вантажу у будь -якому режимі.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.06.2009 (підписано - 02.07.2010) по справі № 7/67 ( суддя Скорик Н.О. ) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Смирнова Л.Г., Алданова С.О., Тищенко О.В.) рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2009 залишено без змін.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 21.01.2010 касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" задоволено частково, рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009р. у частині відмови у стягненні 47980,32 грн. та зобов'язанні вантажоодержувача прийняти вантаж і вивантажити його з вагону № 66197005- скасовані з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області. В іншій частині вимог рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2009року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009р. залишені в силі.
При новому розгляді справи господарський суд Чернігівської області рішенням від 20.04.2010 по справі 19/46(7/67) задовольнив передані на новий розгляд вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" і зобов'язав відповідача прийняти у Залізниці вантаж за накладною №804682 та вивантажити його з вагону № 66197005. Водночас суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь Залізниці 47980,32грн. , 564,8грн. державного мита та 118,0грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із висновками Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2010року , вантажоодержувач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняте нове , яким про відмовити Залізниці у задоволенні її вимог. Апеляційна скарга умотивована тим, що ПП «Яна» не може бути одержувачем вагону № 66197005 з вантажем - лісоматеріали і не має права на отримання вантажу у зв'язку з відсутністю між ним та відправником зовнішньоекономічного контракту, який би передбачав імпорт лісоматеріалів на митну територію України. Вказував апелянт і на те , що не подавав заявки про згоду на вивантаження вагону № 66197005 з вантажем лісоматеріалів круглих, адже не являється власником ввезеного на митну територію України вантажу.
На думку ПП «Яна» , яке при цьому посилається на контракт № 1/UA-08, власником спірного вантажу є фірма латвійська фірма «ULTIMART LTD» і яка цю обставину на заперечує у листі № 18 від 25.06.2009р.
Скаржник звертає увагу Київського апеляційного господарського суду також і на ту обставину, що підставою відмови станції відправлення у здійсненні перевезення вантажу, мала стати відсутність прикладених відправником вантажу (ТОВ «ВЕРЕМС») до накладної сертифікату або специфікації , обов'язковість яких передбачена Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення. За таких обставин , вважав апелент, покладення на нього судом відповідальності у вигляді стягнення нарахованих залізницею платежів суперечить закону.
Апелянт припускає, що лише відправник спірного вантажу - ТОВ «ВЕРЕМС» - повинен нести відповідальність перед залізницею за наслідки , що виникли через відправку вантажу без необхідних документів .
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.04.2010 року у справі № 19/46(7/67) прийнята до розгляду Київським апеляційним господарським судом у складі колегія суддів: Коротун О.М., Кропивна Л.В., Поляк О.І.
ПП «Яна» в судовому засіданні свою скаргу підтримала.
Залізниця апеляційну скаргу не визнала, посилаючись на її безпідставність, і просила залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Чернігівська митниця направила до Київського апеляційного господарського суду заяву про розгляд апеляційної скарги за відсутності її представника. Утім у письмовому поясненні вказала, що підтримує доводи відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного .
Як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за міжнародною залізничною накладною № 804682 у вагоні № 66197005 відправник вантажу - товариство "ВЕРЕМС", Латвія, відправив деревину залізничним транспортом на адресу відповідача - приватного підприємства "Яна", Україна.
Місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції , вірно визначив, що відсутність між відправником та вантажоодержувачем зовнішньоекономічного контракту не заперечує можливості укладення договору перевезення між відправником та Залізницею, оскільки сторонами договору перевезення є відправник та перевізник, що випливає з легального визначення договору перевезення .
Згідно ст. 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
У Параграфі 1 статті 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення(СМГС) йдеться про те, що підтвердженням укладеного договору перевезення є оформлена за єдиним взірцем накладна .
У даному випадку доказом укладення самостійного договору перевезення вантажу в міжнародному сполученні є міжнародна залізнична накладна № 804682 , де вантажовідправником вказано товариство "Веремс", Латвія , а вантажоодержувачем - відповідач по справі.
Вагон прибув 23.12.2008 р. на станцію Щорс Конотопської дирекції залізничних перевезень Південно -Західної Залізниці .У цей же день Залізниця повідомила вантажоодержувача про надходження вантажу на його адресу.
В силу параграфу 1 статті 17 СМГС після прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана видати вантаж, а одержувач зобов'язаний сплатити провізні платежі та прийняти вантаж. Одержувач може відмовитись від приймання вантажу лише у випадках, коли якість вантажу внаслідок пошкодження, псування або з інших причин змінилась настільки, що виключається можливість часткового або повного використання його за первісним призначенням.
Утім , як вбачається з матеріалів справи і підтверджується апелянтом, відповідач відмовився прийняти вантаж та вивільнити вагон не з підстав неможливості використання вантажу за первісним призначенням, а у зв'язку з відсутністю між ним та вантажовідправником зовнішньоекономічного контракту та відсутністю у відповідача права власності на вантаж.
Такі доводи апелянта колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає неспроможними, виходячи з того, що обов'язок залізниці видати вантаж одержувачеві і обов'язок останнього прийняти вантаж не ставиться у залежність від наявності у вантажоодержувача речових прав на вантаж та від наявності між відправником та одержувачем вантажу зовнішьно-економічного контракту.
До того ж , зі змісту ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення(СМГС) випливає, що перевізник несе відповідальність за збереження, втрату, пошкодження вантажу за весь період знаходження вантажу у володінні перевізника. Отже, договір перевезення є змішаним договором , оскільки підчас виконання перевезення перевізник виконує , крім основного обов'язку з перевезення, додаткові обов'язки по зберіганню вантажу та видачі його вантажоодержувачу по закінченню транспортного часу.
Відповідно до приписів статті 36 СМГС при відсутності у цій Угоді необхідних положень застосовуються настанови, викладені у внутрішніх законах та правилах відповідної країни, залізна дорога якої є учасником цієї Угоди.
Правові наслідки невиконання вантажоодержувачем обов'язку прийняти і вивезти зі станції вантаж передбачені ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України , за якими одержувач вантажу зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена контрактом, договором та ін., останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
За таких обставин справи, задоволення вимог Залізниці до вантажоодержувача про прийняття вантажу та вивантаження його з вагону № 66197005 не суперечить правопорядку України.
Вантажоодержувач має не лише обов'язок прийняти та вивезти вантаж, але й здійснити розрахунок за надані перевізником послуги у повному обсязі , адже впродовж перевезення транспорт виконує всю сукупність вантажних, комерційних , митних та технічних операцій .
Колегія суддів не може погодитись із доводами ПП «Яна» з приводу того, що нараховані Залізницею до стягнення з вантажоодержувача суми є мірою відповідальності , до якої має бути притягнений відправник вантажу - ТОВ «ВЕРЕМС» .
Вважаючи такі доводи хибними, суд апеляційної інстанції виходить з того, що підставою відповідальності є вчинення особою цивільного правопорушення , тоді як заявлені до стягнення суми мають іншу правову природу.
У відповідності до п. 2 параграфу 1 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення(СМГС) провізна плата за перевезення по залізничним дорогам призначення підлягає стягненню з одержувача на станції призначення або у відповідності до діючих на залізних дорогах призначення внутрішніми правилами. Нараховані залізницею платежі складаються з провізної плати та інших додаткових зборів, передбачених тарифним керівництвом та іншими нормативно-правовими актами Міністерства транспорту та зв'язку України .
За таких обставин справи, задоволення судом першої інстанції вимог Залізниці про стягнення з відповідача на її користь 47980,32грн. є обґрунтованим .
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обставини, на які посилалися сторони, були належним чином , повно та об'єктивно , перевірені судом першої інстанції ,їм надано правильної юридичної кваліфікації , відтак, підстав для скасування чи зміни рішення та задоволенні апеляційної скарги відсутні.
Державне мито за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід віднести на апелянта в силу ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 93, 99, 101 - 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу приватного виробничо-торгового підприємства «Яна» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.04.2010р. по справі № 19/46 (7/67) - без змін.
2.Матеріали справи № 19/46 (7/67) повернути місцевому господарському суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
06.07.10 (відправлено)