01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.06.2010 № 40/384
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Чорній М.С. - представник за дов. №Д-47/09 від 04.08.2009;
від відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київгаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2010
у справі № 40/384 ( .....)
за позовом ВАТ "Київгаз"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 113266,08 грн.
Суть рішення та апеляційних скарг
Відкрите акціонерне товариство “Київгаз” (далі - позивач, орендодавець) у серпні 2009 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” (далі - відповідач, орендар) про стягнення 113266,08 грн. заборгованості по орендній платі, виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно в належному стані.
У вересні 2009 позивачем було подано до господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якому просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 200825,62 грн., з яких 174179,95 грн. - основного боргу, 21229,43 грн. - пені, 3671,36 грн. - інфляційних втрат та 1744,88 грн. - 3% річних, яку було прийнято судом першої інстанції до розгляду.
В жовтні 2009 позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про припинення провадження в частині позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення.
В грудні 2009 позивачем було подано до господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якому просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 228608,30 грн., з яких: 184410,17 грн. - основного боргу, 23838,40 грн. - пені, 8524,50 грн. - інфляційних втрат та 11835,23 грн. - 3% річних, яку було прийнято судом першої інстанції до розгляду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №40/384 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” на користь Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” заборгованість за невиконання умов договору №1-к оренди нерухомого майна від 05.02.08 за період з квітня 2009 року по червень 2009 року включно на суму 98 728,50 грн., пеню у сумі 16 273,71 грн., інфляційних витрат у розмірі 6 018,93 грн., 3% річних у розмірі 2 223,55 грн., державне мито у розмірі 1 232,44 грн. та 315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” з орендованого приміщення за адресою: Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 9-а та зобов'язати повернути ВАТ “Київгаз” орендоване за договором №1-к від 05.02.09 майно у належному стані провадження припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №1-к від 05.02.2008 не виконав свого обов'язку щодо своєчасності та повноти внесення орендних платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 98728,50 грн.
Також суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення прийняв до уваги той факт, що нерухоме майно, що є об'єктом оренди, повернуто позивачу 01.07.2009 за актом прийому-передачі нерухомого майна, а тому позивачем безпідставно нараховувалася орендна плата після 01.07.2009.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №40/384 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значенні для справи, які суд визнав встановленими, а також неправильному застосуванні судом норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 у справі №40/384 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.04.2010.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство “Київгаз” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №40/384 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2010 у справі №40/384 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.04.2010.
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” та Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” об'єднано в одне провадження.
Розгляд апеляційних скарг неодноразово відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.
19.05.2010 сторонами подано спільне клопотання про продовження строку розгляду апеляційних скарг у справі №40/384 на більш тривалий строк, яке задоволено Київським апеляційним господарським судом. Тому апеляційні скарги розглянуто у більший строк ніж передбачено ст. 102 ГПК України.
У судове засідання 16.06.2010 з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, 05.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством “Київгаз” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд лайн ЛТД” було укладено договір оренди нерухомого майна № 1-К (далі-договір).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - комплекс приміщень з огорожею та частково облаштованим подвір'ям, що розташований на земельній ділянці площею 0,5355 га.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Приміщення складаються з ангару (літера “А”) загальною площею 535,4 кв.м., ангару (літера “Б”) загальною площею 532,6 кв.м. та будинку охорони (літера “В”) загальною площею 49,6 кв.м. (надалі - нерухоме майно) (п. 1.1.1 договору).
Нерухоме майно знаходиться в Києво-Святошинському районі, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 9а, що знаходиться на балансі орендодавця (п. 1.1.2 договору).
Вартість нерухомого майна визначена згідно балансу орендодавця на 30.09.2007 і становить 654123,27 грн. (п. 1.1.3 договору).
Згідно із п. 1.1.4 договору цільове призначення нерухомого майна на момент підписання договору - складські приміщення.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування нерухомого майна у термін, вказаний у договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі нерухомого майна.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18.02.2008 сторонами було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна від 05.02.2008., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нерухоме майно.
Орендна плата сплачується щомісяця в безготівковому порядку на особистий рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа місяця, що передує звітному місяцю (п. 3.2 договору).
Згідно із п. 6.2 договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було підписано акти наданих послуг по договору оренди №1-К від 05.02.2008 на загальну суму 231394,13 грн., а саме: акт №ЦБД-08700 від 31.03.2009 на суму 37537,58 грн.; акт №ЦБД-09128 від 30.04.2008 на суму 34282,30 грн.; акт №ЦБД-09395 від 29.05.2009 на суму 32623,20 грн.; акт №ЦБД-09770 від 30.06.2009 на суму 31823,00 грн.; акт №ЦБД-10125 від 31.07.2009 на суму 31506,61 грн.; акт №ЦБД-10538 від 31.08.2009 на суму 32011,70 грн.; акт №ЦБД-10897 від 30.09.2009 на суму 31609,74 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем орендна плата, за зазначеними актами, сплачена лише частково.
Відповідно до п. 2.3 договору нерухоме майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає нерухоме майно іншій стороні договору (п. 2.4 договору).
Матеріали справи містять копію акту від приймання-передачі нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна від 05.02.2009, відповідно до якого 01.07.2009 орендар передав, а орендодавець прийняв нерухоме майно. Інших актів про повернення нерухомого майна, зокрема, з іншими датами такого повернення, позивач суду не надав.
Згідно із п. 2 зазначеного акту нерухоме майно перебуває у задовільному технічному стані.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що майно вважається поверненим позивачу 01.07.2009.
Отже у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу орендної плати після 01.07.2009, а тому Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо правомірності відмови судом першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення орендної плати за період з липня 2009 по вересень 2009 в сумі 95128,05 грн.
Тому обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з березня 2009 по червень 2009 в сумі 136266,08 грн.
Матеріали справи містять банківські виписки, з яких вбачається, що відповідачем сплачено 40142,02 грн. за оренду нерухомого майна за період з березня 2009 по червень 2009.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо безпідставності відмови судом першої інстанції в задоволенні вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з липня 2009 по вересень 2009, оскільки відповідач продовжував користуватися нерухомими майном не приймаються судом апеляційної інстанції, яке безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема актом від 01.07.2009, яким було повернуто нерухоме майно позивачу та який підписаний повноважними представниками сторін без застережень.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з вимогами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по орендній платі в сумі 96124,06 грн., що не спростовано сторонами під час апеляційного перегляду справи.
Тому в іншій частині суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у задоволенні апеляційної скарги.
Доводи відповідача щодо зарахування в рахунок сплати орендної плати за період з березня 2009 по червень 2009 поліпшень об'єкта оренди, здійснених відповідачем, не приймаються судом апеляційної інстанції у розумінні статей 33, 34 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.3 договору орендар передає нерухоме майно орендарю в користування з правом здійснення його поліпшення та зміни його цільового призначення.
Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, перелік дій на які має право здійснювати орендар здійснювати відносно нерухомого майна, відповідно до п. 1.3 договору.
Згідно із п. 5.2 договору орендар повідомляє орендодавця про об'єми та розмір здійснених поліпшень нерухомого майна шляхом надсилання останньому актів виконаних робіт згідно раніше надісланих кошторисів.
Орендар має право за свій рахунок здійснювати реконструкцію, робити зміни або поліпшення нерухомого майна, що зумовлює підвищення вартості нерухомого майна на підставі згоди орендодавця, вказаної у п.5.1 та п. 1.3 договору (п. 7.3 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Сторонами не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів погодження позивачем здійсненого відповідачем поліпшення нерухомого майна.
Факт надіслання відповідачем на адресу позивача акту виконаних робіт не є належним доказом погодження з позивачем здійснення поліпшень нерухомого майна та підстав для відмови в позові в цій частині.
Ч. 2 ст. 778 ЦК України передбачає, що якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
Згідно із ч. 5 ст. 778 ЦК України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу підлягає зміні, а апеляційні скарги частковому задоволенню в цій частині.
Рішенням суду першої інстанції також було стягнуто з відповідача пеню в сумі 16273,71 грн., інфляційні втрати в сумі 6018,93 грн. та 3% річних у сумі 2223,55 грн.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 10.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 23838,40 грн. пені за період з 10.02.2009 по 07.12.2009, в тому числі й виходячи з заборгованості за період з липня 2009 по вересень 2009, відповідно до розрахунку, доданого до заяви про збільшення позовних вимог.
Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок суми пені, з урахуванням періоду за який, як встановлено судом апеляційної інстанції, підлягає стягненню заборгованість (з березня 2009 по червень 2009), а також сум такої заборгованості, та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 12978,96 грн.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а апеляційні скарги частковому задоволенню в цій частині.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме частково сплатив орендну плату за період з березня 2009 по червень 2009.
Позивач просив стягнути з відповідача 8524,50 грн. інфляційних втрат за період з березня 2009 по вересень 2009 та 3310,73 грн. 3% річних за період з 10.02.2009 по 07.12.2009, згідно розрахунку доданого до заяви про збільшення позовних вимог.
Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням періоду за який, як встановлено судом апеляційної інстанції, підлягає стягненню заборгованість (з березня 2009 по червень 2009), а також сум такої заборгованості, та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 1165,66 грн. та 3% річних в сумі 2223,55 грн.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат також підлягає зміні, а апеляційні скарги частковому задоволенню в цій частині.
В частині стягнення 3% річних рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2010 підлягає зміні, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 103 та п. 1, 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, а апеляційні скарги - частковому задоволенню.
Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача (пропорційно задоволених вимог).
Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” задовольнити частково.
Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі №40/384 змінити в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та судових витрат, виклавши його в цій частині в наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” (03134, м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, 36, ідентифікаційний код 19482823) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 4-б, ідентифікаційний код 03346331) 96124,06 грн. основного боргу, пеню у сумі 12978,96 грн., інфляційні витрати у розмірі 1165,66 грн., 1124,92 грн. державного мита та 155,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті (п.п. 1, 3, 4, 5, та п. 2 в частині стягнення 3% річних) рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2010 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” (03134, м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, 36, ідентифікаційний код 19482823) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 4-б, ідентифікаційний код 03346331) 562,46 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 4-б, ідентифікаційний код 03346331) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” (03134, м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, 36, ідентифікаційний код 19482823) 319,99 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 40/384 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
21.06.10 (відправлено)