Справа № 753/4276/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14601/2024
11 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гераська Максима Григоровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року у складі судді Колесника О.М.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2024 року ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 19 листопада 2017 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №94160435000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до якого позичальник надав відповідачу кошти у розмірі 19 658 грн. строком до 19 лютого 2019 року, процентна ставка - 55% річних.
В подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору, якими було збільшено строки та ліміти кредитування.
Оскільки відповідачкою було неналежним чином виконані умови договору, у неї утворилася заборгованість, яка складається з 87 798 грн 23 коп - тіло кредиту, 46 004 грн 10 коп - нараховані проценти, що загалом становить 133 802 грн 33 коп.
25 січня 2023 року АТ «Укрсиббанк» на підставі договору факторингу № 237 передав ТОВ «Верра Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і до ОСОБА_1 , на підставі чого новим кредитором у вказаних правовідносинах є ТОВ «Верра Фінанс» у якого виникло право вимоги по поверненню кредиту до відповідачки, заборгованість у якої станом на 06 лютого 2024 року становить 133 802 грн 33 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року позов ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі адвокат Герасько М.Г. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що доводи позивача про збільшення строку кредитування, а також збільшення кредитного ліміту не підтверджуються тими доказами, на які посилався позивач.
Вказує, що в матеріалах справи міститься анкета-заявка на надання споживчого кредиту, згідно якої ОСОБА_1 просила АТ «УкрСиббанк» надати їй споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» на наступних умовах:
- строк дії ліміту кредитування 24 міс;
- сума кредитного ліміту - 19 300 грн;
- перший внесок 2 140 грн.
- валюта кредиту гривня.
Посилається на те, що у зазначеній заяві вона просила АТ «УкрСиббанк» надати їй споживчий кредит з суми кредитного ліміту на наступних умовах: сума кредиту 19 658 грн. Строк користування кредитом 15 місяців.
Звертає увагу суду на те, що сторони у договорі погодили, що банк надає кредит для споживчих цілей на суму 19 658 грн під 0,00001% річних з терміном його повернення до 19 лютого 2019 року. У випадку користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7,00% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Повернення кредиту мало відбуватися рівними платежами щомісячно, починаючи з 19 грудня 2017 року.
Крім того, сторонами був укладений додаток № 1 до договору № 94160435000 від 19 листопада 2017 року, яким був затверджений графік платежів та визначення сукупної вартості кредиту, згідно якого відповідачка мала сплатити на користь банку, з урахуванням відсотків, 20 247 грн 74 коп. Відповідачкою та банком був також підписаний паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається, що сторони погодили орієнтовну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) в розмірі 20 24 грн 74 коп. Тобто паспортом кредиту було передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання застосовується процентна ставка 7% річних, яка нараховується на суму заборгованості.
Вказано, що за умовами договору від 19 листопада 2017 року, кредит повинен був бути повернутий не пізніше 19 лютого 2019 року, у зв'язку з чим строк кредитування не міг бути змінений додатковою угодою від 01 квітня 2019 року, оскільки на той момент він вже сплинув.
Звертає увагу суду, що додаткова угода від 01 квітня 2019 року та від 10 липня 2019 року не передбачала внесення будь-яких змін до договору від 19 листопад 2017 року.
Крім того, ані договором, ані додатковими угодами не передбачено, що у разі прострочення виконання зобов'язань відповідачка мала сплачувати проценти в розмірі 55% річних.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокати Опалюк С.В. та Трунов Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 просили апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача до суду не з'явився про розгляд справи повідомлений належно, а тому відповідно до ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторону відповідача, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржниця посилаються в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення постановлене судом першої інстанції з урахуванням вказаних вимог закону.
Зі справи убачається, що ОСОБА_1 звернулася до АТ "Укрсиббанк" та підписала анкету-заяву на надання споживчого кредиту (а.с. 9 т.1).
19 листопада 2017 року між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 94160435000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до якого позичальник надав відповідачу кошти у розмірі 19 658 грн строком до 19 лютого 2019 року, процентна ставка - 55 % річних (а.с. 10-11 т.1).
01 квітня 2019 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 95469127000 до Договору, якою було збільшено строк кредитування до 20 квітня 2021 року та 10 липня 2019 року було укладено Додаткову угоду № 95270722000 до Договору, якою було збільшено строк кредитування до 20 липня 2021 року (а.с. 14-17 т.1).
Як вбачається з інформації щодо руху коштів по рахунку картки з лімітом у відповідача за період з 26 березня 2019 року по 25 липня 2019 року кредитний ліміт становив - 29 500 грн., за період з 26 липня 2019 року по 25 грудня 2021 року кредитний ліміт становив - 42 0000 грн. та за період з 26 грудня 2021 року по 25 січня 2023 року кредитний ліміт становив - 90 000 грн. (а.с. 20-87 т.1).
Долучено до справи також і Правила (договірні умови) відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків фізичних осіб у національній і іноземній валютах в АТ "Укрсиббанк" (зі змінами) згідно п. 1.1. дані правила встановлюють порядок відкриття, обслуговування, закриття поточних рахунків для власних потреб фізичних осіб, надання платіжних послуг та проведення інших операцій, а також порядок встановлення та зміни тарифів й інші питання, пов'язані з використанням поточних рахунків (а.с. 88-98 т.1).
Задовольняючи позов районний суд виходив з підстав його доведеності.
Такий висновок суду є обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як визначено у ч. 1ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до умов Правил відповідачка акцептувала оферту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення, в тому числі і реквізити банківської карти.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Поняття розрахунково-касове обслуговування, як вид платної послуги на постійній основі регулюється ст. 1066 ЦК України.
За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Зі змісту договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 94160435000 від 19 листопада 2017 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Відповідачка погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка-анкета на отримання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с. 9, 13 т.1).
Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі, не менше мінімального обов'язкового платежу. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Так, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором № 94160435000 від 19 листопада 2017 року, яка складається з 87 798 грн 23 коп - тіло кредиту, 46 004 грн 10 коп - нараховані проценти, що загалом становить 133 802 грн 33 коп.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1статті 599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
25 січня 2023 року між АТ "Укрсиббанк та ТОВ "Верра Фінанс" укладено договір факторингу № 237, відповідно до якого АТ "Укрсиббанк" передав (відступив), а ТОВ "Верра Фінанс" прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 (а.с. 103-150 т.1).
Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 237 від 25 січня 2023 року АТ "Укрсиббанк" передав право вимоги ТОВ "Верра Фінанс" по договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 94160435000 від 19 листопада 2017 року, де боржником виступає ОСОБА_1 , загальна сума боргу становить 133 802 грн 33 коп (а.с. 107 т.1).
Таким чином, у відповідачки виникла заборгованість перед ТОВ "ВЕРРА ФІНАНС" за кредитним договором № 94160435000 від 19 листопада 2017 року.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.
Відповідачка жодним чином не спростувала факт отримання нею в борг коштів та факт укладення договору та додаткових угод до нього, не надала розрахунку заборгованості або підтвердження погашення нею боргу за вказаним договором.
Враховуючи, що відповідачка, отримавши кошти у кредит, своїх зобов'язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконав, районний суд, установивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором № 94160435000 від 19 листопада 2017 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що збільшення строку кредитування, а також збільшення кредитного ліміту не підтверджуються жодними доказами є безпідставними, оскільки матеріали справи містять додаткові угоди до договору, якими і було збільшено строки та ліміти кредитування та з якими відповідачка ознайомлена, що підтверджено її підписами на них.
Необґрунтовані також є й посилання про відсутність підстав сплачувати проценти в розмірі 55% річних, оскільки обов'язок їх сплачувати передбачений кредитним договором № 94160435000 від 19 листопада 2017 року, а не додатками укладеними до нього.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив Інших належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Висновки суду першої інстанції, по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Герасько Максима Григоровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: