1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року, відносно,
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Дніпропетровськ, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, ГСУ ДБР ОСОБА_8 та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 , строк тримання під вартою до 05 грудня 2024 року включно. Залишено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками та у розмірі, що визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2024 у справі № 757/40014/24-к.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваної запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, у зв'язку із істотним порушенням норм кримінального процесуального закону.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що підозра є не обгрунтованною, оскільки долучені до клопотання матеріали не підтверджують причетність ОСОБА_6 до інкримінованих їй злочинів. Також вважає ризики, передбачені ст. 177 КПК України недоведеними.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисникане підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29 березня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019240110000101, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362 КК України
05 вересня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
06 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 03 листопада 2024 року включно, із альтернативою внесення застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 гривень.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 24 жовтня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто 05 грудня 2024 року включно.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваній ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід, строком до 05 грудня 2024 року включно. Залишено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками та у розмірі, що визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2024 у справі № 757/40014/24-к.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням слідчого судді, вважає його законним, вмотивованим, та обґрунтованим з наступних підстав.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, те що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та висновку про обґрунтованість повідомленої їйпідозри.
Відтак, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, не заслуговують на увагу, та на даному етапі досудового розслідування не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Як вбачається з матеріалів клопотання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований та продовжений підозрюваній ОСОБА_6 з урахуванням тяжкості інкримінованих їй злочинів, з врахуванням даних про її особу, при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя прийшов до обгрунтованного висновку, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-як із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий суддя врахувавши характеризуючі дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не змінилися, є реальними та достатніми для продовження підозрюваній аналогічного запобіжного заходу.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
Щодо обґрунтованості визначення розміру застави, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваній, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя врахував при цьому існуючі ризики, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваної у їх сукупності, та обґрунтовано визначив заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків у випадку внесення застави.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутності ризиків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості продовження до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не враховано під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки слідчий і прокурор у повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права підозрюваної на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання підозрюваної ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року підозрюваній ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у межах 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, строком до 31 січня 2025 року включно.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Унікальний номер справи 757/50673/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11сс/824/7353/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК