Справа № 759/4283/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5312/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
10 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого, його захисника та прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого прибиральником службових приміщень в ТОВ «Комерцклін», який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4років позбавлення волі. Зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 15.02.2024 до 19.02.2024 із розрахунку один день попереднього ув'язнення - один день позбавлення волі. Вироком вирішено питання щодо застави, арешту майна та речових доказів.
За вироком суду,15.02.2024, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 13-А, в умовах воєнного стану, шляхом ривка, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_9 , завдавши останній майнової шкоди.
Так, ОСОБА_7 15.02.2024 перебував на території Святошинського району м. Києва, де о 10 годині 00 хвилин, на сходах біля під'їзду за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, буд.13-А, побачив ОСОБА_9 , яка тримала в руках належну їй сумку, після чого у останнього раптово виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, розуміючи, що його дії є помітними для оточуючих, відкрито, знаходячись позаду від потерпілої ОСОБА_9 , шляхом ривка вихопив з лівої руки останньої сумку чорного кольору, в якій знаходились грошові кошти в сумі 170 гривень, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_10 ААА № НОМЕР_1 , картку киянина АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , банківську картка АТ «Ощадбанк» НОМЕР_3 , пенсійну банківську картку АТ «Ощадбанк» НОМЕР_4 , та інші речі, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, тим самим заволодівши ними та почав бігти у протилежному від потерпілої напрямку, завдавши потерпілій майнової шкоди.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати через неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухваливши новий вирок, яким ОСОБА_7 визначити покарання за ч.4 ст. 186 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що судом безпідставно застосовано вимоги ст. 69 КК України.
Зазначає, що судом не наведено переконливих мотивів наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК України з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а наявність щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, з'явлення із зізнанням, у цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння.
Вважає безпідставним врахування такої пом'якшуючої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та в ході проведеного особистого огляду були виявлені викрадені речі, при цьому ОСОБА_7 особисто з потерпілою не спілкувався, речі не віддавав, допомогу не пропонував (допомогу пропонувала його цивільна дружина).
Вказує, що суд недостатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу потерпілої, яка є пенсіонеркою, дав невірну оцінку тому, що обвинуваченим усунуто збитки, завдані кримінальним правопорушенням, не врахував характеристику особи обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, обвинувачений не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і вчинив умисний злочин.
В апеляційній скарзі обвинувачений та його захисник просять вирок змінити в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість та призначити ОСОБА_7 більш м'яке покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, яке є співрозмірним його діянням та особі обвинуваченого, застосувавши положення ст. 75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, вказують, що судом належним чином не враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення та відшкодування шкоди потерпілій, яка жодних претензій до обвинуваченого не має, до того ж в матеріалах справи наявна від неї заява,в якій потерпіла просить суд не позбавляти волі останнього.
Окрім того, не враховано дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, є переселенцем, має 3 групу інвалідності, утримує неповнолітню доньку, допомагає повнолітній доньці, яка продовжує навчання, на утриманні перебуває також і мати пенсіонерка, яка на сьогоднішній день є лежачою та потребує ендопротезування обох кульшових суглобів, що підтверджується медичною документацією, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога ОСОБА_7 не перебуває, офіційно працевлаштований та має постійне місце проживання, не взято також до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану ними апеляційну скаргу та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України сторонами у апеляційному порядку не оскаржується.
Покарання обвинуваченому за ч.4 ст.186 КК України судом призначено із застосуванням ст. 69 КК України з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як випливає з вироку, суд, застосовуючи вимоги ст.69 КК України, вказав на наявність таких обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, як щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у добровільній допомозі слідству шляхом повідомлення правоохоронним органам та суду фактів у справі, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позиції потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має і просила суворо не карати, незначну вартість викраденого майна, яке повернуто потерпілій особі, також враховано дані про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, працює прибиральником службових приміщень в ТОВ «Комерцклін» з 28.03.2024, має проблеми зі здоров'ям (в 2021 році останньому встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання). Також судом враховано те, що обвинувачений надає допомогу матері - пенсіонерці, яка має хронічні захворювання (потребує ендопротезування обох кульшових суглобів).
Доводи апеляційної скарг обвинуваченого та захисника про те, що судом не було належним чином враховано особу обвинуваченого та наявність пом'якшуючих покарання обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції враховано в сукупності всі обставини справи, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, є корисливим злочином, вчиненим під час воєнного стану, окрім того, кримінальне правопорушення вчинено щодо особи похилого віку, а тому колегія суддів в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання виключно в умовах ізоляції від суспільства без застосування вимог ст.75 КК України.
Колегія суддів також вважає, що розмір покарання у виді 4-х років позбавлення волі є справедливим, домірним вчиненому і підстав для його пом'якшення не вбачає.
Доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав для призначення ОСОБА_7 покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.4 ст.186 КК України, на матеріалах справи не ґрунтуються.
Так, при призначенні покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України , суд врахував наявність пом'якшуючих покарання обставин у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, невеликий вартісний розмір предмету злочинного посягання, думку потерпілої, яка вважала недоцільним призначати ОСОБА_7 суворого покарання та просила не позбавляти його волі.
Твердження апеляційної скарги прокурора про відсутність у діях ОСОБА_7 активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення є безпідставними.
Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, що б надати допомогу органам дізнання, досудового слідства, суду у встановленні істини по справі, з'ясування фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення.
Суд у вироку зазначив про те, у чому полягає активне сприяння ОСОБА_7 розкриттю кримінального правопорушення, який після затримання з викраденим майном детально добровільно розповів про обставини вчиненого та сприяв органу досудового розслідування у встановленні потерпілої особи.
Будь-яких клопотань про дослідження обставин розкриття злочину, стороною обвинувачення в порядку ч.3 ст.404 КПК України, прокурором суду не заявлялося.
За таких обставин , висновки суду про наявність такої обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, прокурором не спростовано, а ті обставини, що обвинувачений з потерпілою не спілкувався , викрадені речі особисто потерпілій не повертав не свідчать про відсутність у його діях такої пом'якшуючої покарання обставини.
Судове рішення про застосування ст.69 КК України належним чином умотивоване і підстав вважати, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, апеляційні вимоги прокурора, обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які б могли слугувати безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин вирок є законним.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та його захисника, залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Суддя: Суддя: Суддя: