справа №758/15382/21 Головуючий у І інстанції - Ковбасюк О.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/15319/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
10 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про визнання незаконним та скасування наказу про відрахування зі складу студентів, поновлення у складі студентів, -
установив:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Національного університету «Києво-Могилянська академія» (далі - НаУКМА, Університет) про визнання незаконним та скасування наказу про відрахування зі складу студентів, поновлення у складі студентів.
В обґрунтування вимог позову зазначав, що академічні заборгованості з дисциплін «Методи аналізу політики» та «Підготовка і презентація результатів аналізу і оцінювання» та невиконання ним індивідуального плану навчання, за які його відраховано згідно зі спірним наказом, виникли внаслідок бездіяльності керівництва та працівників кафедри Публічного управління та адміністрування НаУКМА.
Посилався на неправильне складення працівниками кафедри індивідуального плану другого року його навчання, яке сталося внаслідок плутанини, а саме через зарахування йому середнього балу за перший рік навчання замість зароблених ним за цей період навчання кредитів за прослухані та виконані навчальні дисципліни, у зв'язку з чим він не добрав достатньої кількості кредитів по навчальних дисциплінах у третьому семестрі (осінньо-зимовому семестрі 2019-2020 року).
Пропозиція завідувача кафедри до нього включити до індивідуального навчального плану дисципліну «Методи аналізу політики», прослухати її у четвертому семестрі 2019-2020 року навчання, на його думку, не була ним реалізована з вини відповідача, оскільки викладач дисципліни не сформував індивідуального графіку навчання, за яким, як він вважає, він мав її прослухати та скласти залік.
Також посилався на створення йому штучних перешкод завідувачем кафедри факультету при виконанні робочого плану та складанні заліку за навчальною дисципліною «Підготовка і презентація результатів аналізу і оцінювання».
Вважав, що наведені факти свідчать про невиконання відповідачем належним чином взятих на себе зобов'язань за договором про навчання, оскільки він не отримав освітні послуги належної якості, оплачені ним у повному обсязі, згідно з умовами договору, Університет порушив вимоги Закону України №2145-VIII від 05 вересня 2017 року «Про освіту», ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 901 ЦК України, умови договору про навчання, а тому він і звернувся до суду з даним позовом.
Просив суд, визнати незаконним та скасувати наказ №385-С від 21 травня 2020 року про відрахування його зі складу студентів 2-го року навчання по здобуттю освітнього ступеня - магістр за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування» денної форми навчання факультету правничих наук.
Поновити його у складі студентів 2-го року навчання вказаного освітнього ступеня на денній формі навчання на умовах договору, укладеного між ним та відповідачем про надання освітніх послуг від 11 вересня 2019 року.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що під час вибору дисциплін для навчання працівники кафедри Публічного управління та адміністрування якимось чином припустили помилку, внаслідок чого його середній бал був зарахований за кількість кредитів.
Внаслідок цього, він не добрав значну кількість кредитів в осінньому семестрі 2019 року.
На початку четвертого семестру працівники кафедри виявили вказану помилку і для того, щоб уникнути непорозумінь, звернулись до нього з проханням подати заяву, щодо проходження навчання за індивідуальним планом за дисципліною «Методи аналізу політики». За вказівкою завідувача кафедрою Публічного управління та адміністрування ОСОБА_2 , він звернувся до викладача вказаної кафедри ОСОБА_3 , щодо підготовки нею індивідуального плану за дисципліною «Методи аналізу політики».
При цьому, ОСОБА_2 йому в усній бесіді завірив, що наддасть відповідне розпорядження вищевказаному викладачу, щодо підготовлення цього плану.
Вказує, що в період часу з січня по травень 2020 року він намагався отримати вищевказаний начальний план у викладача кафедри Публічного управління та адміністрування ОСОБА_3 , якій доручено складання вказаного плану.
Протягом вказаного періоду часу він вів листування із викладачем ОСОБА_3 , але так і не зміг від неї добитися цього індивідуального навчального плану, за невиконання якого був підрахований.
Наголошує, що працівники відповідача не проявили жодного інтересу для складання вказаного індивідуального навчального плану, чим унеможливили його виконання з його сторони.
Зазначає, що незважаючи на виконання ним п. 8 та п.9 Договору про надання освітніх послуг, який було укладено між ним та відповідачем 11 вересня 2019 року, щодо оплати навчання в повному обсязі, відповідач, в порушення вимог п.1 та п.2 Договору не надав йому, як одержувачу освітніх послуг, освітню послугу на належному рівні, відмовившись скласти індивідуальний навчальний план, який сам же і запропонував.
Просив суд, скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
На вказану апеляційну скаргу Національний університет «Києво-Могилянська академія» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що після початку навчального року позивач мав скласти та подати протягом трьох днів індивідуальний навчальний план, у разі невчасної передачі плану до деканату факультету, позивач вважається таким, що не спланував своє навчання, а тому несе відповідальність за несвоєчасне формування індивідуального плану та зміст вибіркової частини.
Вказує, що за результатами осіннього семестру позивач не набрав достатньої кількості кредитів, оскільки кількість самостійно вибраних ним навчальних дисциплін була не достатньо.
Проте, Академія надала можливість виконати вибіркову навчальну дисципліну «Методи аналізу політики» за індивідуальним графіком, яка б надала можливість позивачеві заробити необхідну кількість кредитів для належного виконання освітньої навчальної програми.
Однак, позивач такою нагодою не скористався.
Наголошує, що позивач помилково та всупереч нормативним актам та положенням НаУКМА вважає, що індивідуальний план складають викладачі, а студент до цього процесу не причетний, що в результаті призвело до порушення позивачем порядку формування індивідуального навчального плану.
Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що порушення позивачем вимог Порядку, щодо запису на вибіркові навчальні дисципліни, невиконання робочих планів навчальних дисциплін та незадовільні оцінки за результатами заліків і, як наслідок, невиконання індивідуального навчального плану, призвели до ухвалення НаУКМА оспорюваного наказу про відрахування ОСОБА_1 зі складу студентів.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Наказом НаУКМА №938-е від 13 вересня 2017 року ОСОБА_1 зараховано до складу студентів 1 року навчання денної форми за освітнім рівнем магістра за спеціальністю Публічне управління та адміністрування».
12 вересня 2017 року між позивачем та НаУКМА укладено договір про надання освітніх послуг (далі - Договір 2017).
Згідно з вказаним договором НаУКМА взяв на себе зобов'язання надати позивачу освітні послуги за освітнім рівнем магістра за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», за денною формою навчання, строк надання освітньої послуги: 01 вересня 2017 року - 28 червня 2019 року.
Також НаУКМА зобов'язався видати документ про вищу освіту державного зразка за умови виконання ОСОБА_1 навчального навантаження в обсязі, необхідному для здобуття певного ступеня вищої освіти (п.п. 3 п. 2 Договору про надання освітніх послуг 2017).
Відповідно до цього договору позивач підтвердив, що ознайомлений зі Статутом НаУКМА, Правилами внутрішнього розпорядку, положеннями про навчання в НаУКМА та взяв на себе зобов'язання їх виконувати (див. примітку до Договору 2017).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року наказом НаУКМА №1107-с від 16 жовтня 2018 року позивача було відраховано зі складу студентів 2-го року навчання освітнього ступеня магістр спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування» за власним бажанням.
У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 від 04 липня 2019 року наказом НаУКМА №930-с від 10 вересня 2019 року його було поновлено у складі студентів 2-го року навчання освітнього ступеня магістр спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування» (денна форма) факультету правничих наук з 11 вересня 2019 року.
11 вересня 2019 року між НаУКМА та ОСОБА_1 укладено договір №28.02.19 МП Пву про надання освітніх послуг (далі - Договір 2019).
Відповідно до умов цього договору освітня послуга за освітнім рівнем магістра за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», за денною формою навчання, строк надання освітньої послуги: 11 вересня 2019 року - 30 червня 2020 року надавалась за рахунок коштів ОСОБА_1 (п. 1 Договору 2019).
Відповідач взяв на себе зобов'язання видати документ про вищу освіту державного зразка за умови виконання одержувачем послуг навчального навантаження в обсязі, необхідному для здобуття певного ступеня вищої освіти (п.п. 3 п.2 Договору 2019).
Відповідно п.п. 1, 3 п.6 Договору 2019 одержувач зобов'язався дотримуватися вимог законодавства, виконувати вимоги освітньої програми.
Пунктом 11 Договору 2019 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.
Договором 2019 передбачено, що він розривається у разі відрахування одержувача послуг з НаУКМА з підстав, передбачених ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції станом на дату відрахування позивача), зокрема, за невиконання індивідуального навчального плану (п.п. 4 п. 15 Договору 2019).
Як і у попередньому договорі про надання освітніх послуг, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання виконувати Статут НаУКМА, Правила внутрішнього розпорядку, Положення про навчання в НаУКМА.
У 2019-2020 навчальному році навчальний процес відбувався згідно з наказом НаУКМА №257 від 05 червня 2019 року «Про затвердження графіка-календаря освітнього процесу та календарного графіка навчально-методичної роботи на 2019-2020 навчальний рік».
Згідно з графіком-календарем для студентів освітнього рівня магістр 2-го року навчання за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» навчальний рік розпочався з 01 вересня 2019 року (осінній семестр), заліково-екзаменаційна сесія тривала з 16 грудня 2019 року по 29 грудня 2019 року, наступний весняний семестр починався з 13 січня 2020 року, а заліково-екзаменаційна сесія тривала з 13 квітня 2020 року по 26 квітня 2020 року, з 27 травня 2020 року - інші освітні заходи, у тому числі підготовка, проведення атестації.
Позивач поновився 11 вересня 2019 року, тобто, після початку навчального року, він мав скласти та подати протягом трьох днів індивідуальний навчальний план (далі - ІНП) (п.п. 3.4. Порядку).
Встановлено також, що в осінньому семестрі позивач виконав наступні дисципліни: нормативну - «Фінанси та бюджетний процес» та самостійно вибраних - «Психологія та конфлітологія управління», «Процедура формування та реалізація політики», «Порівняльний аналіз процедур вироблення політики в ЄС США.
За результатами осіннього семестру ОСОБА_1 не набрав достатньої кількості кредитів, оскільки кількість самостійно вибраних ним навчальних дисциплін була не достатньою.
Відповідач надав йому можливість виконати вибіркову навчальну дисципліну «Методи аналізу політики» за індивідуальним графіком.
Завідуючий кафедрою ОСОБА_2 звернувся до викладача ОСОБА_3 з проханням забезпечити позивача необхідним матеріалом для виконання навчального компонента за вказаною дисципліною.
Викладач ОСОБА_3 29 січня 2020 року та 31 січня 2020 року надіслала позивачу, через засоби електронної пошти у доданих файлах матеріали.
Позивач не виконав надані завдання.
Викладач за період з січня 2020 року не отримав від позивача жодного виконаного завдання.
16 квітня 2020 року позивач звернувся до викладача з вимогою прослухати дисципліну в черговому осінньому семестрі.
Як встановлено судом першої інстанції, оскільки позивач перебував на 2-му році навчання освітнього рівня магістр, який закінчувався згідно з укладеним Договором 2019 та графіком-календарем освітнього процесу у червні 2020 року, реалізувати таку вимогу позивача було неможливо.
Для складання дисципліни «Методи аналізу політики» позивачеві був виданий заліково-екзаменаційний листок №363, згідно з яким за роботу у триместрі позивач отримав 3 бали, за залік - 0 балів, а тому загальна оцінка становила «не зараховано» (F).
Також у триместрі позивач мав вивчати дисципліну «Підготовка і презентація результатів аналізу та оцінювання» та, згідно із Силабусом (робочим планом навчальної дисципліни), виконати завдання «Творча робота: аналітична записка», яка мала готуватися студентом індивідуально та самостійно.
Проте, позивач надав аналітичну записку на тему «Як налагодити оперативну систему утилізації органічних відходів підприємствами ДП «Укрветсанзавод», підготовлену в іншому навчальному році - 2017/2019 та виконану не самостійно, а спільно зі студентками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що не відповідало встановленим вимогам робочого плану.
Інший варіант аналітичної записки на тему «Не урегульованість законодавства стосовно приватних воєнних компаній в Україні» позивач надіслав 10 березня 2020 року.
Для складання дисципліни «Підготовка і презентація результатів аналізу та оцінювання» позивачеві був виданий заліково-екзаменаційний листок №363 (за формою контролю «залік»), згідно з яким за роботу в триместрі позивач отримав 42 бали, за залік - 0 балів, а тому отримав загальну оцінку «не зараховано» (F).
Оцінювання знань студента здійснювалось за накопичувальною бальною системою відповідно до наказу НаУКМА №280 від 13 червня 2017 року «Про затвердження Положення про рейтингову систему оцінювання знань в НаУКМА у новій редакції» (чинний станом на період спірних правовідносин).
Наказом НаУКМА №385-с від 21 травня 2020 року «Про відрахування зі складу студентів 2-го року освітнього ступеня магістр спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування» факультету правничих наук, які навчаються згідно з договором про надання освітніх послуг» позивача відраховано з 21 травня 2020 року за невиконання індивідуального навчального плану - дві академічних заборгованості за згадані вище вибіркові навчальні дисципліни.
Наказ НаУКМА про відрахування позивача підписано віце-президентом з науково-педагогічної роботи (навчальна робота) відповідно до повноважень, передбачених п. 2.10 посадової інструкції, затвердженої наказом НаУКМА №271 від 15 травня 2013 року.
Відрахування позивача відбулось у порядку, визначеному Положенням про організацію освітнього процесу, затвердженим наказом НаУКМА №216 від 13 травня 2019 року.
Згідно з абз. 3 підп. 4 п. 8.6 Положення про організацію освітнього процесу підставою відрахування є невиконання індивідуального навчального плану за наявності однієї і більше академічних заборгованостей перед атестацією здобувача вищої освіти.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено вимоги Порядку, щодо запису на вибіркові навчальні дисципліни, невиконано робочих планів навчальних дисциплін та незадовільні оцінки за результатами заліків і, як наслідок, невиконання індивідуального навчального плану, що і призвело до ухвалення НаУКМА оспорюваного наказу про відрахування позивача зі складу студентів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права з боку відповідача, оспорюваний наказ про відрахування позивача зі складу студентів є законним, підстави для його скасування відсутні.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча перше речення статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передусім закріплює доступ до початкового і середньої освіти, не існує непереборного поділу між вищою освітою та іншими рівнями освіти. Хоча дана стаття не покладає на держави-учасниці зобов'язання по створенню інститутів вищої освіти, будь-яка держава, що створює їх, зобов'язана забезпечити ефективне право на доступ до таких інститутів (Leyla Sahin v. Turkey, № 44774/98, § 136, 137, ЄСПЛ, від 10 листопада 2005 року).
Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту», освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб'єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов'язані: 1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; 2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; 3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Поновлення та переведення здобувачів вищої освіти здійснюється з урахуванням вимог до вступників на відповідні освітні програми.
Згідно п. 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245 (далі - Положення №245), студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: - за власним бажанням; - у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; - за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК; - за академічну неуспішність; - за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми розробляє навчальний план, що визначає перелік та обсяг освітніх компонентів у кредитах ЄКТС, їх логічну послідовність, форми організації освітнього процесу, види та обсяг навчальних занять, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю, що забезпечують досягнення здобувачем відповідного ступеня вищої освіти програмних результатів навчання. На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку для кожного здобувача вищої освіти розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани на кожний навчальний рік. Індивідуальний навчальний план формується за результатами особистого вибору здобувачем вищої освіти дисциплін в обсязі, не меншому за встановлений цим Законом, з урахуванням вимог освітньої програми щодо вивчення її обов'язкових компонентів. Індивідуальний навчальний план є обов'язковим для виконання здобувачем вищої освіти.
На підставі доказів, наявних в матеріалах справи, судом першої інстанції встановлено, що після поновлення позивача у складі студентів 2-го року навчання освітнього ступеня магістр спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування» (денна форма) факультету правничих наук в НаУКМА, згідно Порядку проведення запису студентів на вибіркові дисципліни за допомогою системи автоматизованого запису, затвердженим наказом НаУКМА №109 від 07 березня 2018 року він мав обов'язок записатися на вибіркові навчальні дисципліни, сформувати індивідуальний навчальний план, перевірити його на перелік дисциплін та кількість кредитів за рік за їх виконання та передати його до деканату у встановленому порядку.
Наведеними обставинами, встановленими судом першої інстанції, спростовуються доводи апеляційної скарги про відповідальну участь позивача у формуванні ним індивідуального навчального плану у встановленому форматі, додані до матеріалів справи докази не підтверджують обставин, які б вказували на дотримання позивачем зазначеного Порядку.
Апеляційний суд також враховує, що керівник кафедри факультету ОСОБА_2 пішов на зустрів позивачу та запропонував йому за індивідуальним графіком виконати навчальну дисципліну «Методи аналізу політики», яка згідно з навчальним планом на 2019-2020 року за освітньо-науковою програмою «Публічне управління та адміністрування» (затвердженим в.о. президента НаУКМА 03 лютого 2019 року), відносилась до вибіркових навчальних дисциплін і за графіком викладалась в осінньому семестрі 2019 року та (п.п 2.1.1.3 п. 2 навчального плану).
Як встановлено судом першої інстанції, виконання вказаної навчальної дисципліни надало б можливість ОСОБА_1 заробити необхідну кількість кредитів для належного виконання освітньої навчальної програми, однак позивач такою нагодою не скористався.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, в порушення вимог п.1 та п.2 Договору не надав йому, як одержувачу освітніх послуг, освітню послугу на належному рівні, відмовившись скласти індивідуальний навчальний план, який сам же і запропонував, оскільки стороною позивача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження зазначених обставин.
Колегія суддів, на підставі наявних у справі доказів, дійшла висновку, що фактично недотримання позивачем вимог Порядку проведення запису студентів на вибіркові дисципліни за допомогою системи автоматизованого запису, затвердженим наказом НаУКМА №109 від 07 березня 2018 року мало наслідком отримання позивачем недостатньої кількості кредитів за виконання навчальних дисциплін у осінньому семестрі 2019 року.
Позивач помилково та в супереч нормативним актам та положенням НаУКМА вважав, що індивідуальний план складають викладачі, а студенти до цього процесу не причетні.
В зв'язку із наведеним апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що працівники НаУКМА не проявили жодного інтересу для складання індивідуального навчального плану, чим унеможливили його виконання зі сторони ОСОБА_1 .
Апеляційний суд приймає до уваги, що дії відповідача по відрахуванню ОСОБА_1 за невиконання індивідуального навчального плану не суперечать вимогам ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», п. 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року №245,статуту Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд і який не спростовано доводами апеляційної скарги, про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про визнання незаконним, скасування наказу про відрахування та поновлення його до складу студентів,
Позивачем не доведено порушення його права з боку відповідача, оспорюваний наказ про відрахування позивача зі складу студентів є законним.
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, самоусунення суду від дослідження обставин, які мають значення для справи, незабезпечення можливості позивачу реалізувати свої процесуальні права, не сприяння такій реалізації та не забезпечення належного правосуддя по даній справі, що призвело до порушення базових принципів цивільного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постано складено 18 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба