01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2010 № 3/86/2
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Остронос І.В. довіреність від 22.09.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного Сільськогосподарського підприємства "Сокиринське"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010
у справі № 3/86/2 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгролідер СОГ"
до Приватного Сільськогосподарського підприємства "Сокиринське"
про стягнення 90 290,93 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010р.у справі № 3/86/2 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгролідер СОГ» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Сокиринське» про стягнення 90 290, 93 грн. задоволено, стягнуто з ПСП «Сокиринське» на користь ТОВ «Украгролідер СОГ» 82 080,00 грн. основного боргу, 582,77 грн. пені, 5 745,60 грн. штрафу, 1 403,57 грн. інфляційних, 478, 99 грн. 3 % річних, та судові витрати.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010р. у справі №3/86/2 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник наголошує на тому, що повідомляв позивача про відмову від договору №33 від 01.08.2010р. і готовність повернути залишок гербіциду Раундап (400л) та кошти за використаний товар (600л), проте суд першої інстанції даний факт до уваги не прийняв.
Також, відповідач зазначає, що порушуючи умови договору №33 від 01.08.2010р., позивач під час передачі товару жодного документу, що посвідчує якість товару не надав.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що при розгляді справи №10/182/18 за позовом ПСП «Сокиринське» до ТОВ «Украгролідер СОГ» про визнання договору №33 від 01.08.2010р. недійсним, ТОВ «Украгролідер СОГ» копію сертифікату якості на поставлений Раундап не надало, проте надало копію сертифікату якості на іншу партію гербіциду «Раундап», яка була поставлена на Україну у грудні 2009р.
Таким чином, як стверджує скаржник, сертифікат якості на поставлену партію гербіциду взагалі відсутній, що дає підстави відповідачу відмовитись від договору відповідно до вимог ст. 666 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.
Ухвалою від 08.10.2010р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 26.10.2010р., в судове засідання представник відповідача з'явився, представник позивача в судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 16.11.2010р.
16.11.2010р. представник відповідача в судове засідання з'явився, представник позивача в судове засідання вдруге не з'явився.
Ухвали про призначення розгляду справи та про відкладення розгляду справи надсилалися позивачу за адресою: 17100, м. Носівка, Носіївський район, Чернігівська область, вул. Цукрозаводська, 2, проте ухвали поверталися, з відміткою поштового відділення «організації не існує, дана організація змінила адресу».
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце його розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштові відправлення з ухвалами Київського апеляційного суду по справі № 3/86/2 були направлені позивачу за адресою, вказаною у позовній заяві (17100, м. Носівка, Носіївський район, Чернігівська область, вул. Цукрозаводська, 2) та яка відповідає адресі місцезнаходження позивача згідно копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Украгролідер СОГ» №720099 (а-с. 8).
Підтвердженням надсилання відповідачу названих ухвал суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цих ухвал.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» (пункт 19).
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 3/86/2 позивач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010р. за наявними у справі матеріалами без участі представника позивача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між ТОВ «Украгролідер СОГ» та ПСП «Сокиринське» 01.08.2009р. був укладений договір купівлі - продажу № 33 (далі - Договір), предметом якого є засоби захисту рослин, стимуляторів росту, добрив (далі - Товар).
Відповідно до умов Договору, Продавець (позивач) передав Покупцю (відповідачу) гербіцид «Раундап» в кількості 1000 літрів, відповідно до специфікації № 1 до Договору № 33 від 01.08.2009р. на загальну суму 82 080,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 1/8 від 01.08.2009р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, не сплативши заборгованість за отриманий товар в сумі 82 080,00 грн.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 82 080, 00 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 582, 77 грн., штрафу в сумі 5 745,60 грн., інфляційних в сумі 1 403, 57 грн., 3% річних в сумі 478, 99 грн. підлягають задоволенню згідно обґрунтованого розрахунку, наданого позивачем, з урахуванням наступного:
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546, ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно пунктів 7.2, 7.3 Договору за прострочення виконання зобов'язання Покупець (відповідач) сплачує на користь Продавця (позивача) пеню у розмірі 0,01% від вартості Товару за кожен день прострочення. За несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує штраф 7% від вартості товару.
Відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за отриманий товар, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 582,77грн. та штрафу в розмірі 5 745,60 грн.
В пункті 10.1 договору № 33 зазначено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору, але не пізніше 1 вересня 2009 року. Дані зміни умов договору підписані обома сторонами та скріплені печатками, як це і передбачено п.9.1 цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар за видатковою накладною № 1/8 від 01.08.2009р. ПСП «Сокиринське» не розрахувалося з позивачем, доказів сплати заборгованості підприємство суду не надало.
Факт несплати не заперечується і самим відповідачем.
Пунктом 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 478,99грн. та інфляційних в сумі 1 403, 57 грн. обґрунтовано задоволенні судом першої інстанції, за наведеним позивачем розрахунком відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги в сумі 90 290,93 грн. судом першої інстанції задоволені правомірно та обгрунтовано.
Також, слід зазначити, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010р. у справі №10/182/18 ПСП «Сокиринське» в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010р. рішення господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010р. у справі №10/182/18 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що (позивач у справі №10/182/18) відповідач - ПСП «Сокиринське» у даній справі не довів у встановленому законом порядку наявність обставин, за яких договір №33 від 01.08.2009р. може бути визнано недійсним.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат за послуги адвоката, які були надані на підставі договору про надання юридичних послуг від 10.11.2009р., то судова колегія зазначає наступне:
Позивачем в обґрунтування заявленої суми витрат, з оплати послуг адвоката надано договір про надання юридичних послуг від 10.11.2009р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 335 від 18.10.2007р., квитанція № 71 від 10.11.2009р.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до зазначеної норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у покладенні на відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн., оскільки, квитанція № 71 від 10.11.2009р. не є розрахунковим документом позивача (видаткові касові ордери, платіжні доручення, квитанції тощо) і сплата цих коштів не підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010р. у справі №3/86/2 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010р. у справі №3/86/2 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Сокиринське» - без задоволення.
2.Матеріали справи №3/86/2 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
19.11.10 (відправлено)