01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2010 № 50/466
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -- Янчук А. В. - представник за довіреністю,
від відповідача - Колесник Д. В. - представник за довіреністю,
від третьої особи 1- не зявився,
від третьої особи2- Баланчук С. О. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Банк Форум"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2010
у справі № 50/466 ( .....)
за позовом ТОВ "Еден Груп"
до Закрите акціонерне товариство "Київавтоматика"
третя особа позивача
третя особа відповідача Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
Публічне акціонерне товариство "Банк Форум"
про поділ майна в натурі та зобов"язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №50/466 від 08.09.2010р. було залишено без розгляду вимоги позивача про зобов'язання комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності на нежитлове приміщення та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію права власності на дане нежитлове приміщення, в іншій частині позов задоволено, а саме: поділено в натурі нежилу будівлю площею 7 924,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, яка перебуває у спільній частковій власності товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП» та закритого акціонерного товариства «Київавтоматика» шляхом виділу товариству з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП» в натурі частки у розмірі 2/100, площею 185,1 кв. м. Іншу частину приміщення у розмірі 98/100 виділити закритому акціонерному товариству "Київавтоматика", визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП» право власності на нежиле приміщення № 10, загальною площею 185,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, І поверх, як на окремий об'єкт нерухомого майна, стягнуто з закритого акціонерного товариства «Київавтоматика» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП» витрати по сплаті державного мита в сумі 5 275 (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп., а також витрати на оплату судової будівельно-технічної експертизи у сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., стягнуто з закритого акціонерного товариства «Київавтоматика» в дохід державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2010 року, публічне акціонерне товариство «Банк Форум» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Еден Груп» в задоволені позовних вимог про поділ нерухомого майна в натурі та визнання права власності на нерухоме майно, а в частині вимог про зобов'язання комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на нежитлове приміщення та видати свідоцтво про реєстрацію права власності на дане нежитлове приміщення провадження по справі припинити.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення.
Скаржник заперечує правильність висновку місцевого господарського суду про наявність доказів, які б свідчили про порушення прав позивача та підстав для поділу спільного майна в судовому порядку, а не за домовленістю співвласників, як то передбачено ст. 367 ЦК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника - публічного акціонерного товариства «Банк Форум» підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Еден Груп» проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи 1 - комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання був повідомлений належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 355 ЦК України спільним визнається майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників ), а тому належить їм на праві спільної власності.
Відповідно до частини 3 цієї статті, з урахуванням ч. 1 ст. 328 цього Кодексу, право спільної власності виникає з підстав , не заборонених законом.
Позивач на підставі укладеного з відповідачем 18.02.09 р., нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. договору купівлі-продажу, придбав у власність об'єкт нерухомості - нежиле приміщення №10, загальною площею 185,10 кв.м, що знаходиться на першому поверсі нежитлової будівлі, загальною площею 7 924,30 кв. м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1 та складає 2/100 частини цієї будівлі.
18.03.09 р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» позивачу було видано реєстраційне посвідчення № 023848, яким зазначене бюро посвідчує, що придбане позивачем нежитлове приміщення №10 зареєстроване за ним, про що зроблено запис у реєстровій книзі № д. 4з-210 за реєстровим № 133-з.
З огляду на умови договору купівлі - продажу від 18.02.09 р. (п. 1.1. договору) щодо предмету продажу (конкретно визначене нежитлове приміщення, а не частки в спільному майні), колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не може погодитися з доводами позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що укладений, нотаріально посвідчений із дотриманням державної реєстрації правочину договір є підставою виникнення між сторонами спільного майна , яке належить їм на праві спільної часткової власності.
При цьому колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин 1 , 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, в силу ч. 1 ст. 657 ЦК України.
Наслідком відчуження власником свого майна є припинення права власності на майно. Однак, вибуття з володіння власника за його волею частини належного йому майна на підставі укладеного, з дотримання вимог закону, щодо змісту і форми, договору купівлі-продажу не є підставою для створення у колишнього власника та нового власника права спільної власності як на відчужене, та і на те, що залишилося після відчуження, майно.
Єдина адреса будівлі, в якій розміщені об'єкти нерухомості різних власників, не є доказом, що характеризує майно як дольове.
Місцевий господарський суд на встановлені законом підстави виникнення та набуття права спільної власності уваги не звернув, належним чином не дослідив предмету поданих йому правочинів та не з'ясував дійсної волі сторін по справі при укладенні ними договору купівлі-продажу ,а тому прийшов до помилкового висновку , що майно , яке просить поділити позивач, є спільним майном сторін і належить їм на праві спільної власності.
Не може погодитись колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з висновками місцевого господарського суду про доведеність позивачем факту порушення його прав відповідачем.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 ГК України, статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільного права та інтересу є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на той факт, що позивач як співвласник спірної будівлі своїм листом №35/2009 від 04.03.2009 року звернувся до відповідача з пропозицією про поділ спільного майна в натурі. Враховуючи той факт, що відповідач своїм листом №267/2 від 12.03.09 року відмовив позивачеві в укладанні договору про поділ спільного майна в натурі, а також той факт, що відсутність чіткого поділу в натурі спільної будівлі перешкоджає позивачу реалізувати свої правомочності як власника відповідної частки, місцевий суд прийшов до висновку про існування порушення прав позивача.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Вищезазначена норма перш за все передбачає поділ спільного майна за домовленістю між співвласниками шляхом укладання відповідного договору, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
При цьому пропозиція особи укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).
Лист позивача № 35/2009 від 04.03.09 року не відповідає вищенаведеним вимогам щодо пропозиції укласти договір про поділ майна, оскільки не містить у собі істотних умов майбутнього договору і взагалі не є пропозицією про укладання договору, а є вимогою у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо виконання зобов'язання, строк якого не визначений. При цьому, слід зазначити, що укладання договору про поділ спільного майна є правом співвласників, а не їх обов'язком, а тому спірні правовідносини регулюються не положеннями про зобов'язання, а нормами, які регулюють порядок укладання договорів.
Не може погодитися колегія суддів Київського апеляційного господарського суду і з висновками суду першої інстанції про порушення зі сторони відповідача прав позивача на вільне розпорядження своїм майном, оскільки такі висновки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Матеріали справи не містять у собі жодних доказів невизнання або оспорювання права власності позивача на нежитлове приміщення №10 зі сторони відповідача, а отже підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Враховуючи той факт, що відсутні підстави для задоволення вимог в частині поділу майна та визнання права власності, не підлягають задоволенню також вимоги про зобов'язання комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» вчинити дії.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. у справі № 50/466 скасувати.
3. Прийняти у справі № 50/466 нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Еден Груп" відмовити повністю.
4. Справу № 50/466 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді