01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.11.2010 № 55/24
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Чайкін І.Б.,
від відповідача -Семашко Д.М.,
від третьої особи -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс”
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2010
у справі № 55/24 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Южавтотранс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс”
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
ТОВ "Компанія Косметік Групп"
про стягнення 56232,20 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Южавтотранс” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс” (відповідач) про стягнення 18557,05 грн. - основної заборгованості, 36436,19 грн. - пені за прострочення оплати, 199,80 грн. - 3% річних, 1039,16 грн. - інфляційні витрати, 562,32 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В процесі розгляду справи Господарським судом міста Києва було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Компані Косметік Груп”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 у справі № 55/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Южавтотранс” суму основного боргу у розмірі 14436,35 грн., інфляційні нарахування - 808,44 грн., 3% річних у розмірі 161,37 грн., пеню у розмірі 1102,70 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 165, 08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 69,29 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає, що в частині задоволених вимог, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, мотивоване тим, що оскільки в штаті відповідача відсутній юрист, відповідачу знадобився час для його пошуку, в свою чергу адвокату був необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи та написання обґрунтованої апеляційної скарги, що адвокат зміг зробити не раніше 16.09.2010 (дата отримання повного рішення суду).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс” строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2010, прийнято до провадження апеляційну скаргу з призначенням її розгляду на 18.11.2010.
В судове засідання 18.11.2010 представник третьої особи не з'явився, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2010, апеляційну скаргу - задовольнити.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Матеріали справи свідчать, що 28.10.2009 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено договір №53-trk транспортного експедирування вантажу (а.с.19-20), предметом якого є транспортно -експедиційне обслуговування перевезення вантажу із пункту відправки в пункт призначення, що вказані замовником в заявці до цього договору (п. 1.1 договору).
У відповідності до п. 3.1 договору, оплата послуг перевізника здійснюється замовником на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури, що містить інформацію про вартість повного комплексу послуг, наданих замовнику по цьому договору, оригінала CMR з відміткою вантажоотримувача, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, якщо інше не встановлено в заявці на перевозку, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що договір вступає в законну силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому.
Згідно з п.п 2.1.2 договору, відповідачем було надано позивачеві заявку до договору (а.с.21), на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту місто Мадрид (Іспанія) до міста Київ (Україна), із датою завантаження вантажу -29.10.2009, затвердженою ставкою за перевезення - 1200 Євро по курсу НБУ на дату виставлення рахунку, що підтверджується міжнародною транспортною накладною СMR № 0204208 (а.с.60).
Як вбачається з вказаної заявки, оплата здійснюється протягом 3 днів по курсу НБУ на день розвантаження. Вартість транспортування - 1200 ЕВРО в грн.. (з урахуванням ПДВ) + печатки по курсу НБУ на дату виставлення рахунку.
Позивач зазначає, що він виконав вказану заявку - 04.12.2009 року вантаж був доставлений ТОВ „Южавтотранс” до м. Києва за місцем призначення, що підтверджено печаткою митниці, листами та поясненнями відповідача (а.с.91).
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки банку від 08.04.2010 № 12/45-10/4426 (а.с. 24), офіційний курс НБУ станом на 07.12.2009 року склав 1203,0291 грн. за 100 ЕВРО. Отже, вартість транспортування складає 1200 ЕВРО в грн. за кусом НБУ на день розвантаження, що становить 14 436,35 грн.
З рахунків-фактур від 07.12.2009 року за №Юж-000502 та №Юж-000502/1, які містяться в матеріалах справи (а.с.22-23), вбачається, що позивач включив до сплати автоперевозку по Україні та за її межами на суму 14 436,34 грн.; невідповідність заявлених в заявці-договорі по маршруту Мадрид-Київ даних про вантаж, фактичним даним на суму 3609,08 грн.; оплату експортної декларації, згідно квитанції від 17.11.2009 року на суму 360,90 грн. та оплату за печатки (екологія, радіологія), згідно заявки-договору по маршруту Мадрид-Київ на суму 150,00 грн.
Спір між сторонами виник, оскільки, як зазначає позивач, відповідач не сплатив суму боргу у розмірі 18 557,05 грн. у встановлений договором строк.
Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їх другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
В ч.1. п.1. ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено вище, 04.12.2009 року вантаж був доставлений позивачем до м. Києва за місцем призначення, а розвантажений - 07.12.2009 року, що не заперечувалось сторонами.
Крім того, як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, на даний час вантаж знаходиться за місцем призначення, яке було зазначено в заявці до договору від 28.10.2009.
Зобов'язання відповідача по оплаті 14436,35 грн., яке виникло з договору транспортного експедирування вантажу №53-trk, містить строк виконання - до 10.12.2009, оскільки відповідно до заявки, оплата здійснюється протягом 3 днів по курсу НБУ на день розвантаження. Отже, прострочення виконання грошових зобов'язань виникає у відповідача, саме з 11.12.2009 року.
Таким чином, оскільки відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції доказів на спростування наявної заборгованості перед позивачем чи доказів її погашення, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 14436,35 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
У заявці-договорі сторони домовились про застосування пені у разі прострочення оплати послуг, що становить 1,5 % відсотків від суми фрахту за кожні 24 години прострочення платежу.
Отже, перевіряючи правильність нарахування пені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6 924, 89 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 808,44 грн. - інфляційних втрат (за період з 11.12.2009 по березень 2010) та 161,37 грн. - трьох процентів річних (з 11.12.2009 по 25.04.2010), оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 2.2.7 договору позивач зобов'язаний інформувати замовника про вартість послуг по даному договору до початку виконання перевозки. Всі зміни до вартості перевозки, що виникають після її початку узгоджуються з замовником.
Розділом 3 договору передбачено, що роботи і послуги здійснюються перевізником по тарифам, які підписані замовником. Перевізник має право змінювати тарифні ставки тільки при обов'язковій попередній згоді з замовником (п.3.2)
Сторони зобов'язуються виправити можливі помилки і неточності у виставлених рахунках негайно. Рахунки що виставлені не у відповідності з умовами договору, підлягають узгодженню обома сторонами негайно, проте не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку (п.3.3).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявні в матеріалах справи рахунки не містять відмітки відповідача про прийняття, а будь-яких доказів про узгодження вартості додаткових послуг, в тому числі невідповідності заявлених у заявці-договорі за маршрутом Мадрид-Київ даних про вантаж фактичним даним у розмірі 3 609,08 грн. та 360,90 грн. за оплату експортної декларації, відповідно до квитанції від 17.11.09 року в матеріали справи не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що оскільки заявлена до стягнення сума невідповідності заявлених у заявці-договорі за маршрутом Мадрид-Київ даних про вантаж фактичним даним у розмірі 3 609,08 грн., сума 360,90 грн. за оплату експортної декларації, відповідно до квитанції від 17.11.2009, документально не підтверджені, то відсутні підстави для сплати відповідачем вказаних сум.
Посилання відповідача про відсутність відмітки вантажоотримувача на міжнародній товарно-транспортній накладній не можуть бути підставою звільнення відповідача від виконання взятого на себе обов'язку за договором щодо оплати здійсненого перевезення вантажу, враховуючи ст. 909 ЦК України, умови п.2.1, п.3.1 договору №53-trk від 28.10.2009 та заявки-договору.
Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інстар Лоджістікс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 - без змін.
Матеріали справи № 55/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді