01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.11.2010 № 31/449
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Самійленко А.А.,
відповідача1: Ткач О.Г.,
відповідача2: не з'явився,
відповідача3: Твердохлєбов Є.Г., Желепа В.І.,
третьої особи1: Севастьянов В.А.,
третьої особи2: Карпова Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест”
на рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2010
у справі № 31/449 ( .....)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Перестрахувальне товариство „Європоліс”
до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт"
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест"
про визнання результатів конкурсу недійсним
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
Товариства з обмеженою відповідальністю „СІВ”
до 1. Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації
2. Комунального підприємства „Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт”
3. Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест”
про визнання недійсним інвестиційного договору № 11 від 07.04.2006 в частині реконструкції та будівництва будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А,А
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
Спільного українсько-в'єтнамського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Сакімекс”
до 1. Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації
2. Комунального підприємства „Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт”
3. Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест”
про визнання недійсним інвестиційного договору № 11 від 07.04.2006 в частині реконструкції та будівництва будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А,А.
Відкрите акціонерне товариство „Перестрахувальне товариство „Європоліс” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними результатів конкурсу із залученням інвестора до будівництва, реконструкції або реставрації будинків та інвестиційного договору (в частині реконструкції та будівництва будинків по вул. Старовокзальній, № 13/146 літ. А).
В процесі розгляду справи представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просив суд визнати недійсним інвестиційний договір від 07.04.2006 року № 11 в частині реконструкції та будівництва будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А'.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю „СІВ” (третя особа 1) та Спільне українсько-в'єтнамське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Сакімекс” (третя особа 2). Прийнято позовні заяви ТОВ „СІВ” та Спільного українсько-в'єтнамського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ „Сакімекс” про визнання недійсним інвестиційного договору від 07.04.2006 року № 11 в частині реконструкції та будівництва будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А' до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 позовні вимоги ВАТ „Перестрахувальне товариство „Європоліс”, ТОВ „СІВ” та Спільного українсько-в'єтнамського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ „Сакімекс” задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації та Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест” звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просять рішення суду від 09.06.2010 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 прийнято до провадження апеляційні скарги та призначено їх до розгляду у складі колегії: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Михальська Ю.Б.., Тищенко А.І.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 27.08.2010, у зв'язку з зайнятістю суддів Михальської Ю.Б.., Тищенко А.І. у розгляді справ, у складі іншої судової колегії, призначено новий склад судової колегії: Корсак В.А. (головуючий), Авдєєв П.В., Коршун Н.М.
Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду: Корсак В.А. (головуючий), Авдєєв П.В., Коршун Н.М. було подано заяву про самовідвід суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 задоволено самовідводи колегії суддів: Корсак В.А. (головуючий), Авдєєв П.В., Коршун Н.М., заявлені у справі № 31/449.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 № 01-23/1/3 справу № 31/449 передано для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Моторний О.А. (доповідач), судді Кошіль В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 розгляд справи № 31/449 було призначено на 19.10.2010.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 19.10.2010 представників відповідачів 2, 3, ухвалою суду розгляд даної справи відкладався на 09.11.2010.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 09.11.2010 було оголошено перерву до 18.11.2010.
В судовому засіданні 18.11.2010 представники відповідачів 1, 3 підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, просили рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представники позивача у відзиві та у виступі просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення. Треті особи підтримали доводи позивача.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту -ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.02.2006 року № 270 затверджено результати конкурсів, проведених постійно діючою конкурсною комісією із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, які були оголошені 10.11.2005 року, в тому числі по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А', переможцем визначено - Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест”.
Як вбачається з матеріалалів справи, на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.02.2006 року № 270, між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (замовник), Комунальним підприємством „Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт” (служба замовника) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест” (інвестор) 07.04.2006 року було укладено інвестиційний договір №11 (а.с. 31-37 т. І), предметом якого є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва будинків, в тому числі за згаданою адресою.
В обґрунтування позовних вимог позивач та треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, зазначають, що інвестиційний договір №11 від 07.04.2006 року, укладений на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 270 від 18.02.2006 року є таким, що укладався без урахування прав всіх співвласників будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А', за змістом не відповідає акту органу державної влади, на підставі якого його укладено, а тому має бути визнано недійсним.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідачі 1, 3 посилаються на те, що позивачем та третіми особами належним чином не доведено факту порушення або оспорювання їх прав і те, що відповідачі мають намір заволодіти їх власністю, перешкоджати в користуванні нею або розпорядженні.
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними доводами апелянтів, виходячи з наступного.
26.07.2000 року між ОСОБА_1 та ВАТ „ПТ „Європоліс” було укладено договір міни, за умовами якого ВАТ „ПТ „Європоліс” набуло у власність 136,4 кв.м. в будинку по вул. Старовокзальній, 13 у м. Києві. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Плохутою Б.П., 03.08.2000 року Київським міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення та зроблено запис в реєстрову книгу №10П-117 за реєстровим №1372П.
09.12.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та СУВП ІІ ТОВ „САКІМЕКС” укладено договір купівлі-подажу нежилого приміщення комунальної власності № 947, відповідно до якого СУВП ІІ ТОВ „САКІМЕКС” набуло право власності на нежилі приміщення №№ 5, 10, загальною площею 418,6 кв.м, у будинку по вул. Старовокзальній, 146/13 у м. Києві. Даний договір посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори - Барановою Т.І., а 24.02.2004 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення та зроблено запис в реєстрову книгу №65п-202 за реєстровим №5484п.
Договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 17.10.2005 року № 250, укладеним між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ „СІВ”, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Михайленком С.А., підтверджується право власності ТОВ „СІВ” на нежилі приміщення, загальною площею 136,3 кв.м, у будинках по вул. Старовокзальній, А, А2 у м. Києві. Про що, 14.11.2005 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення №0022928 та зроблено запис в реєстрову книгу за реєстровим № 1372п.
Пунктом 4.1 інвестиційного договору №11 від 07.04.2006 року сторони визначили наступний порядок використання результатів реконструкції та будівництва об'єктів, в тому числі і будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А', загальна площа яких 4500,0 кв.м передається до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а решта площі нежитлових приміщень передається у власність інвестору - ТОВ „ВВ Інвест”.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в разі виконання умов інвестиційного договору, позивач та треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, будуть позбавлені права власності на нежилі приміщення, що знаходяться по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А'.
Крім того, посилаючись на чинність рішення Київської міської ради № 322/1532 від 24.04.2004 „Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти”, ТОВ „ВВ Інвест” вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним інвестиційного договору.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким твердженням відповідача 3, оскільки вищезазначеним рішенням встановлено виключно перелік будівель, які підлягають реконструкції без зазначення конкретних підприємств, за рахунок яких буде проведено таку реконструкцію.
Визначення інвесторів щодо будівництва реконструкції або реставрації певних нежилих будівель, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, було здійснено шляхом проведення конкурсу, за результатами якого було прийнято розпорядження № 270 від 18.02.2006 року і відповідно до якого, ТОВ „ВВ Інвест” було визначено інвестором до будівництва реконструкції або реставрації нежилих будівель, в тому числі, за адресою вулиця Старовокзальна, 13/146 літери А, А'. Саме на підставі даного розпорядження і було укладено спірний інвестиційний договір № 11 від 07.04.2006 року.
Таким чином, єдиною підставою для укладення інвестиційного договору було розпорядження № 270 від 18.02.2006 року, а не рішення Київської міської ради № 322/1532 від 24.04.2004 року.
Однак, як встановлено колегією суддів, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2009 року по справі №21/489 визнано недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.02.2006 року №270, в частині затвердження результатів конкурсу, проведеного постійно діючою конкурсною комісією із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, із залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А'. Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2009 року по справі №21/489.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Частиною 1 ст. 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
Статтею 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність” встановлено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першої-третьої, п'ятою, шостою ст. 203 цього кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.02.2006 року №270 визнано судом недійсним в частині реконструкції або реставрації нежитлового будинку по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А', то відповідно є недійсним і інвестиційний договір № 11 від 07.04.2006 року в частині реконструкції або реставрації нежитлового будинку по вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А'.
Доводи, наведені Головним управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест” в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідачів 1, 3, які мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони просили скасувати рішення суду першої інстанції.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міськдержадміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ Інвест” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 у справі № 31/449 - без змін.
Матеріали справи № 31/449 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді