01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.11.2010 № 42/275-27/100
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сурнін А.В. - представник, дов. б/н від 21.05.2010р.;
від відповідача - Калініч А.М. - представник, дов. № 1 від 25.01.2010р.;
Шкуліпа О.П. - представник, дов. № 2 від 25.01.2010р.;
від третьої особи - не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належно;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2010
у справі № 42/275-27/100 ( .....)
за позовом ТОВ "Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція"
до ТОВ "Світлографіка"
третя особа відповідача ВАТ "Універсал Банк"
про стягнення 141 758, 77 грн
Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлографіка» (надалі відповідач) 105 361,20 грн. заподіяних збитків. На зазначену заборгованість на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 36 397,57 грн. - інфляційних збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 року у справі № 42/275 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 105 361,20 грн. заподіяних збитків. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 36 397,57 грн. інфляційних збитків відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 року у справі № 42/275 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року у справі № 42/275 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час провадження в суді І інстанції, позивач - ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» уточнив позовні вимоги, зокрема, просив розірвати Договір про виконання робіт на надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р. та стягнути з ТОВ «Світлографіка» 105 361,20 грн. заподіяних збитків та 36 397,57 грн. - збитків від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р. у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано приписами статей 623, 849 Цивільного кодексу України, статей 22, 224 Господарського кодексу України, з огляду на недоведеність з боку позивача втрати інтересу щодо виконання відповідачем робіт з оформлення дозвільної документації на вивіски. При цьому, суд першої інстанції зазначає про те, що Договір № 11/07/07 від 11.07.2007р. є чинним, доказів відмови позивача від зазначеного договору немає.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2010р. у справі № 42/275-27/100 просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшовши висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно Договору № 11/07/07 від 11.07.2007р., неправомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідача;
- зауважує на тому, що в матеріалах справи наявні всі докази, які є достатніми для покладення відповідальності на відповідача, а саме: позивачем зроблені витрати на виконання договору, невиконання відповідачем умов Договору в строк, що призвело до неможливості позивачем вчасно розмістити рекламні засоби;
- заявник зазначає про те, що позивач не отримавши результатів виконання Договору був змушений самостійно розпочати процедуру отримання вказаних дозволів.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлографіка» просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва у даній справі з мотивів у ньому викладених, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, відповідач наголошує на тому, що завдання щодо отримання оформленої дозвільної документації позивач відповідачу не давав і такі послуги позивачем не оплачувались, і відповідно, позовні вимоги щодо стягнення збитків, є необґрунтованими та не відповідають вимогам статті 224 Господарського кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року було прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» до провадження та призначено розгляд справи на 14.09.2010р.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010р. та від 14.10.2010р. розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні 02.11.2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з витребуванням нових доказів у справі, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11.11.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/11 від 08.11.2010р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв'язку з виробничою необхідністю (перебуванням у щорічній відпустці судді Ропій Л.М.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 42/275-27/100 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча суддя, судді: Гольцова Л.А., Кондратова І.Д.
У судове засідання 11.11.2010 року присутній представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники відповідача усно заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просили залишити без змін з мотивів у ньому викладених.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (повідомлення про вручення № 301034, № 28728), причини неявки суду невідомі.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлографіка» (виконавець), виникли внаслідок укладення Договору про виконання робіт на надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р., за умовами якого виконавець за завдання замовника за плату зобов'язався надати замовнику для вибору та затвердження проекти кошторисів з найменуванням робіт, які треба виконати для художнього оздоблення внутрішньої та/або зовнішньої вхідної частини приміщень центрального офісу, філій, відділень замовника, включаючи об'єкти зовнішньої реклами (логотип замовника, об'ємні букви, лайтбокси тощо), та надавати послуги з отримання в органах місцевого самоврядування належним чином оформлені дозволі на розміщення об'єктів зовнішньої реклами замовника, із зазначенням ціни робіт та послуг, кількості матеріалів та виробів і загальної вартості (п.п. 1.1.1 Договору).
Предметом договору також є отримання виконавцем за замовленням замовника в органах місцевого самоврядування належним чином оформлених дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами та передавання їх замовнику (п. 1.1.4 та п. 1.1.5 Договору).
Згідно п. 2.2.5 Договору виконавець зобов'язується отримувати за завданням замовника в органах місцевого самоврядування належним чином оформлені дозволи на розміщення об'єктів зовнішньої реклами замовника, які використовуються для художнього оздоблення зовнішньої вхідної частини відповідного приміщення замовника, якщо цього вимагає чинне законодавство, та передавати вищезгадані дозволи замовнику разом з актом прийому-передачі наданих послуг.
Пунктами 3.2.3, 3.2.5 Договору замовник зобов'язується надавати виконавцю (якщо про це була попередня домовленість між сторонами), документи, які необхідні для отримання від органів місцевого самоврядування належним чином оформленого дозволу на розміщення об'єктів зовнішньої реклами замовника, а також після закінчення виконавцем монтажних робіт та отримання замовником дозволу на розміщення об'єктів зовнішньої реклами замовника, приймати виконані роботи та надані послуги виконавцем відповідно за актом прийому-передачі виконаних робіт та актом прийому-передачі наданих послуг.
Умовами Договору, зокрема п.п. 4.1, 4.2 Договору сторони погодили, що ціна робіт та послуг, зазначених у пункті 1.1 договору установлюється сторонами для кожного приміщення замовника у кошторисі, який є твердим. Оплата робіт та послуг виконавця за цим договором здійснюється замовником згідно виставлених рахунків.
До початку робіт з художнього оздоблення замовник сплачує виконавцю передоплату в розмірі 70 % від ціни робіт та ціни послуг, а решту 30 % - після підписання акту виконаних робіт та акту наданих послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури (п. 4.3 та п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору термін дії договору з 11.07.2007 року до 31.12.2007 року включно. Якщо не менше ніж за 30 календарних днів до встановленого пунктом 5.1 цього договору терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить письмово про небажання продовжувати його на прийдешній календарний рік, цей договір вважається пролонгованим на один рік (п. 5.2 договору).
Також, як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов Договору та на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур №№ СГ-0000101 від 25.04.2007р., №№ СГ-0000142, СГ-0000143, СГ-0000144, СГ-0000147 від 15.06.2007р., № СГ-0000161 від 04.07.2007р., №№ СГ-0000163, СГ-0000164, СГ-0000165 від 06.07.2007р., № СГ-0000171 від 11.07.2007р., №№ СГ-0000176, СГ-0000177 від 16.07.2007р., № СГ-0000202 від 02.08.2007р., №№ СГ-0000224, СГ-0000225, СГ-0000226, СГ-0000227, СГ-0000228, СГ-0000229, СГ-0000230, СГ-0000231, СГ-0000232, СГ-0000233, СГ-0000234 від 31.08.2007р. перерахував на рахунок відповідача 105 361,20 грн. попередньої оплати.
В подальшому, 20.02.2009 року позивачем на адресу відповідача скеровано вимогу № 367, в якій останній посилаючись на те, що замовник сплатив виконавцю 100 % вартості послуг на загальну суму 105 361,20 грн., просив відповідача виконати зобов'язання за договором у семиденний строк, а у випадку невиконання зобов'язань вимагав повернення оплаченої за надані послуги грошової суми на восьмий день з моменту отримання цієї вимоги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.02.2009 року.
Вказана вимога з боку відповідача була залишена без реагування.
Наведені обставини слугували підставою для звернення ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» з позовом про стягнення з ТОВ «Світлографіка» 105 361,20 грн. заподіяних збитків та 36 397,57 грн. збитків від інфляції.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» в заяві про уточнення позовних вимог від 29.03.2010р. (а.с. 88-93, т. 2) користуючись правами позивача просив суд розірвати Договір про виконання робіт на надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р. та стягнути з ТОВ «Світлографіка» 105 361,20 грн. заподіяних збитків та 36 397,57 грн. - збитків від інфляції.
Однак, місцевим судом було розглянуто вимоги позивача лише про стягнення з ТОВ «Світлографіка» 105 361,20 грн. заподіяних збитків та 36 397,57 грн. збитків від інфляції. Вимоги позивача щодо розірвання Договору про виконання робіт на надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.03.2010р.) залишились без розгляду судом першої інстанції, оскільки суд визнав, що вони не відповідають приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суд визначив у рішенні від 26.07.2010р. у цій справі, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося у позовній заяві.
Апеляційна інстанція визнає такий висновок помилковим, оскільки позовна вимога ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» щодо розірвання Договору про виконання робіт на надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р. відповідає приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, і повинна була бути розглянута в процесі розгляду даної справи, з огляду на наступне:
Права та обов'язки сторін визначені в ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема: позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог (в редакції чинній на момент подачі заяви про уточнення позовних вимог).
Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначив: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи заяви позивача про уточнення позовних вимог від 29.03.2010р., остання за своє суттю, є заявою про зміну предмету позову (подання якої передбачено приписами статті 22 ГПК України). Однак, підстава позову, а саме: фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, залишилась незмінною.
Апеляційною інстанцією враховується наступне: згідно із статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Отже, апеляційна інстанція не лише може, а й зобов'язана перевірити правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, в тому числі статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, слід мати на увазі, що відповідно до частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Однак у випадку, коли певна позовна вимога була позивачем заявлена під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте суд з якоїсь причини цю вимогу не розглянув і не прийняв по ній рішення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний цю вимогу розглянути, що обумовлено ч. 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем було заявлено позовні вимоги про розірвання Договору про виконання робіт та надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р. та про стягнення з ТОВ «Світлографіка» 105 361,20 грн. заподіяних збитків та 36 397,57 грн. збитків від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору, позивач в якості підстави для розірвання Договору про виконання робіт та надання послуг зазначає про невиконання з боку відповідача своїх зобов'язань згідно зазначеного Договору в строк визначений вимогою. При цьому, вказана обставина, за твердженням позивача, свідчить про істотне порушення з боку відповідача умов Договору № 11/07/07 від 11.07.2007р., що згідно ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання згаданого Договору в односторонньому порядку. Також, позивач наголошує на тому, що оскільки станом на 26.03.2010 року третьою особою отримано більшість з дозволів, які мали бути оформлені відповідачем, а також враховуючи те, що частину відділень ВАТ «Універсал банк» було закрито, виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 11.07.2007р. втратило для позивача інтерес.
Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні згаданого позову, посилався на наступні обставини:
- ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» не було доведено втрати інтересу останнього щодо виконання відповідачем робіт з оформлення дозвільної документації на вивіски;
- Договір № 11/07/07 від 11.07.2007р. є чинним, доказів відмови позивача від зазначеного договору немає;
- попередня оплата не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, суд І інстанції дійшов висновку про відмову ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про стягнення з відповідача 105 361,20 грн. збитків у розмірі перерахованої попередньої оплати згідно Договору про виконання робіт та надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р. та 36 397,57 грн. збитків від інфляції, однак з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур та згідно калькуляції на послуги з отримання в органах місцевого самоврядування належним чином оформленого дозволу на розміщення об'єктів зовнішньої реклами замовника, в період з 25.04.2007р. по 13.08.2007р. перераховано на рахунок відповідача 105 361,20 грн. попередньої оплати, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок з рахунків позивача (а.с.57-94).
Відповідно до п. 1.1.2 Договору виконавець зобов'язується за завданням замовника за плату розробляти за замовленням замовника ескізи художнього оздоблення внутрішньо та/або зовнішньої вхідної частини приміщення замовника
Отримувати за завданням замовника в органах місцевого самоврядування належним чином оформлені дозволи на розміщення об'єктів зовнішньої реклами замовника, які використовуються для художнього оздоблення зовнішньої вхідної частини відповідного приміщення замовника, якщо цього вимагає чинне законодавство (п. 1.1.4 Договору).
Згідно п. 1.1.5 Договору передати позивачу належним чином оформлені дозволи на розміщення зовнішньої реклами замовника, які використовуються для художнього оздоблення зовнішньої вхідної частини відповідного приміщення замовника.
Приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. За приписами частини 6 цієї статті Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Пунктами 4.3, 4.4 Договору сторони погодили, що до початку робіт з художнього оздоблення замовник сплачує виконавцю передоплату в розмірі 70 % від ціни робіт та ціни послуг, а решту 30 % - після підписання акту виконаних робіт та акту наданих послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.
Зі змісту Договору про виконання робіт та надання послуг № 11/07/07 від 11.07.2007р., зокрема, п.п. 2.2.5, 3.2.3, вбачається, що відповідач зобов'язується отримувати за завданням позивача в органах місцевого самоврядування належним чином оформлені дозволи. При цьому, останній зобов'язується надавати виконавцю (якщо про це була попередня домовленість між сторонами), документи, які необхідні для отримання від органів місцевого самоврядування належним чином оформленого дозволу на розміщення об'єктів зовнішньої реклами замовника.
Отже, умовами згаданого договору сторони погодили як виконання з боку відповідача певної роботи - оформлення дозвільної документації, так і надання послуги - отримання дозволів в органах місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, сторони у Договорі від 11.07.2007р. погодили, що роботи та послуги передбачені умовами цього Договору відповідач зобов'язується виконувати саме після отримання завдання від замовника та за відповідну плату.
Так, з залучених до матеріалів справи рахунків-фактур та Додатків до Договору (калькуляції) вбачається, що відповідач за замовленням позивача повинен був виконати роботи саме з оформлення дозвільної документації на перелік об'єктів вказаних у Додатках. Саме виконання цих робіт і було оплачено позивачем.
Доказів надання позивачем завдання відповідачу щодо отримання належним чином оформлених дозволів в КП «Київреклама», як і доказів надання позивачем відповідачу документів необхідних для отримання дозвільної документації, позивачем надано не було.
Додатки до Договору (калькуляції) та рахунки-фактури, які б підтверджували замовлення з боку позивача отримання саме відповідачем належним чином оформлених дозволів в КП «Київреклама», в матеріалах справи відсутні.
З письмових пояснень КП «Київреклама» (лист від 02.11.2009р. № 196-7689/кр) вбачається, що останнє видає замовнику оформлену дозвільну документацію за наявності довіреності суворої звітності, видача дозволів реєструється в журналі реєстрацій. В згаданому листі КП «Київреклама» наголошує на тому, що ним було отримано звернення ПАТ «Універсал банк» з проханням анулювати довіреність на виконання робіт з оформлення дозвільної документації, яка була видана співробітнику відповідача - Калінічу А.М.
При цьому, зазначив, що дозвільну документацію було отримано співробітниками ПАТ «Універсал банк».
Окрім цього, КП «Київреклама» надано лист від 20.04.2010р. за № 196-2783/кр з якому вказано дату подачі заявки на видачу дозволів, дату і номер рішення про видачу дозволу та інформація стосовно видачі такого дозволу.
Згідно з п. 1.3 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві (далі - Порядок), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 № 1100 та зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 28.08.2007 за № 21/756, дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформлюється у вигляді розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до п. 5.1 Порядку для одержання дозволу заявник подає до робочого органу заяву встановленої форми, згідно з додатком 1 до Типових правил, до якої додаються: фотокартка та/або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів) на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням; копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи-підприємця.
Пунктом 7.1 Порядку визначено, що робочий орган протягом десяти робочих днів з дати одержання належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає заяву, готує і подає виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) пропозиції та проект відповідного рішення.
Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом десяти робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні (п. 7.2 Порядку).
Згідно з п. 7.3 Порядку у разі прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про надання дозволу, керівник робочого органу протягом п'яти робочих днів підписує обидва примірники дозволу та скріплює їх печаткою робочого органу. Перший примірник дозволу видається заявникові, а другий - залишається у робочого органу для обліку та контролю. Видача дозволу реєструється в журналі реєстрації.
З залучених до матеріалів справи дозволів та паспортів вбачається, що відповідачем було виконано наступні роботи: фотографування місця облаштування вивіски, підготовка проектної документації для кріплення вивіски на фасад, виготовлення кольорового знімку місця розташування, виготовлення кольорового комп'ютерного макету та ескізів рекламного засобі на майбутньому місці розташування, отримання бланків дозволів в КП «Київреклама» (що підтверджується листом від 15.07.2009р.).
Позивач наголошуючи на неналежному виконанні з боку відповідача своїх обов'язків за договором № 11/07/07 від 11.07.2007р. посилається саме на неотримання відповідачем дозвільної документації в органах місцевого самоврядування. Доводів щодо невиконання відповідачем робіт саме з оформлення дозвільної документації на перелік об'єктів вказаних у Додатках позивачем не зазначено.
Отже, посилання позивача на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно Договору № 11/07/07 від 11.07.2007р. визнаються апеляційною інстанцією необґрунтованими та спростовується матеріалами справи, і відповідно, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 105 361,20 грн. перерахованої попередньої оплати та 36 397,57 грн. збитків від інфляції, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги позивача про розірвання Договору № 11/07/07 від 11.07.2007р. у зв'язку з істотним порушенням з боку відповідача умов цього Договору, апеляційна колегія зауважує наступне:
Порядок розірвання господарських договорів визначений у статті 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч.ч. 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 статті 188 Господарського кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пропозиції щодо розірвання Договору № 11/07/07 від 11.07.2007р. відповідачу скеровано не було.
Згідно із статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приписами статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що розірвання договору згідно ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України є можливим за одночасної наявності наступних умов:
- порушення однією із сторін умов договору;
- завдання порушенням умов договору шкоди іншій стороні;
- внаслідок завданої шкоди сторона, якій таку шкоду завдано, позбавляється значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Позивачем не було надано жодних доказів надсилання відповідачеві вимоги про втрату інтересу до виконання робіт з оформлення та отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та доказів надсилання відповідачеві відмови від прийняття робіт з оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Отже, за умови встановлення того факту, що позивачем були оплачені роботи саме з оформлення дозвільної документації, що підтверджується рахунками-фактурами та Додатками до Договору (калькуляції), яка була виконана відповідачем, доводи позивача щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме: отримання дозвільної документації, не може розглядатись як істотне порушення умов Договору № 11/07/07 від 11.07.2007р., за відсутності інших доводів або доказів на підтвердження порушень з боку відповідача умов згаданого Договору, які б завдали шкоду позивачу та позбавили б останнього значною мірою того, на що позивач розраховував при укладанні Договору, відсутні правові підстави для його розірвання з огляду на вимоги ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини підлягають врахуванню, але не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробанк ЄФГ Україна Дистрибуція» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 року у справі № 42/275-27/100 - без змін.
3. Справу № 42/275-27/100 скерувати до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.11.10 (відправлено)