01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2010 № 50/458
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від ініціюючого кредитора:
Куцький Д.В., дов. б/н від 07.04.2009 року
від ФГ “Гонтар”:не з'явились
від боржника :не з'явились
розпорядник майна:Дранченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянське (Фермерське) господарство "Гонтар"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 03.03.2010
у справі № 50/458 ( .....)
за позовом ЗАТ "ОТП Банк"
до СПД - фізична особа ОСОБА_3
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року у справі № 50/458, за заявою Закритого акціонерного товариства “ОТП Банк” про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, визнано кредиторами боржника Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” на суму 246 900, 07 грн., ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на суму 250 533, 48 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю Ружинський комбікормовий завод на суму 313 265, 94 грн., Фермерське господарство “Гонтар” на суму 79 374, 72 грн.; відмовлено у визнанні кредиторських вимог Фермерському господарству “Гонтар” на суму 54 191, 35 грн., Приватному підприємству “Хвиля-V” на суму 54 042, 62 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 890 074, 21 грн.
Частково не погоджуючись з ухвалою суду, Фермерське господарство “Гонтар” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року в частині відмови ФГ “Гонтар” у визнанні його кредиторських вимог на суму 54 218, 35 грн., та визнати Фермерське господарство “Гонтар” з грошовими вимогами в сумі 133 566, 07 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 року апеляційну скаргу ФГ “Гонтар” було прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ініціюючий кредитор в судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Розпорядник майна в судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Фермерське господарство “Гонтар” в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направило, про причини неприбуття суд не повідомило.
Враховуючи те, що сторони про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та за відсутності представників Фермерського господарства “Гонтар” та Боржника.
Апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються апеляційні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив, що апеляційну скаргу необхідно задовільнити частково із наступних мотивів:
Київським апеляційним господарським судом за результатами дослідження матеріалів справи встановлено такі обставини, що мають значення для справи.
15.06.2009 р. до господарського суду звернувся Ініціюючий кредитор з заявою про порушення провадження справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.06.09р. порушено провадження у справі №50/458 на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.06.09р. було здійснено перехід з процедури банкрутства з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону, на загальну процедуру банкрутства та призначено підготовче засідання.
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 04.11.2009р. було визнано вимоги Ініціюючого кредитора та зобов'язано виконати вимоги ч.5 ст. 11 Закону, а саме подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, призначено попередне засідання, призначено розпорядником майна боржника Дранченко В.М., яку зобов'язано подати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника.
На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2009 року Ініціюючим кредитором було подано оголошення про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, яке опубліковано у газеті “Голос України” № 229 (4729) за 03.12.2009 року (оригінал примірника газети міститься в матеріалах справи).
За наслідками розгляду поданих кредиторами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд міста Києва згідно оскаржуваної ухвали визнав кредиторами боржника Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” на суму 246 900, 07 грн., ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на суму 250 533, 48 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю Ружинський комбікормовий завод на суму 313 265, 94 грн., Фермерське господарство “Гонтар” на суму 79 374, 72 грн. та затвердив реєстр кредиторських вимог на загальну суму 890 074, 21 грн.. При цьому, місцевим господарським судом відмовлено у визнанні кредиторських вимог Фермерському господарству “Гонтар” на суму 54 191, 35 грн., Приватному підприємству “Хвиля-V” на суму 54 042, 62 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 890 074, 21 грн.
Задовольняючи частково заяву ФГ “Гонтар”, місцевий господарський суд визнав безспірними кредиторські вимоги ФГ “Гонтар” в розмірі 79374,72 грн., які підтверджені рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2006р., відповідно до якого дана сума присуджена до стягнення з боржника.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що суму в розмірі 54 191,35 грн. даний кредитор донарахував як інфляційні збитки та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України позасудовим процесом, а тому, для встановлення правомірності нарахування суми в розмірі 54191,35 грн. суд першої інстанції в судовому засіданні просив представника ФГ “Гонтар” пояснити, яким саме чином здійснювався розрахунок даної суми та чи є відповідні докази, що підтверджують законність нарахування даної суми. У відповідь представник ФГ “Гонтар” заявив, що не вважає за необхідне подавати суду зазначені докази.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 р. апеляційну скаргу Фермерського господарства “Гонтар” залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010., за результатами розгляду касаційної скарги ФГ “Гонтар”, було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 р., а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.
Скасовуючи постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2010 р. Вищий господарський суд України в своїй постанові зазначив, що у випадку неподання ФГ “Гонтар” розрахунку інфляційних та річних за період, що передував порушенню справи про банкрутство, суди не були позбавлені можливості провести такий розрахунок самостійно, використавши загальновідому статистичну інформацію та визнати конкурсні грошові вимоги, які були заявлені за період з 16.06.2006року по 22.06.2009року..
Відповідно до ст. 111 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 2 ст. 101 ГПК України визначено, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України безспірними вимогами кредиторів є вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до частини 6 статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Заява ФГ “Гонтар” про грошові вимоги до боржника, мотивована тим що в наслідок невиконання боржником взятого на себе зобов'язання за договором поставки від 15.02.2006р. виникла заборгованість, яка була присуджена до стягнення за рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2006р. На виконання рішення суду було видано наказ від 26.06.2006р., який був пред'явлений до виконання. Постановою Дарницького РУЮ у м. Києві від 19.12.2008р. було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду м. Києва про стягнення з СПД ОСОБА_3 на користь ФГ “Гонтар” 79374,72 грн.. Вимоги в розмірі 54191,35 грн. складаються з нарахованих на суму заборгованості за рішенням суду інфляційних збитків в сумі 45958,13 грн. та 3% річних в сумі 8233,22 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому, відповідно до наведеного в зазначеній заяві розрахунку, індекс інфляційних витрат нараховувався за період з липня 2006 року по листопад 2009 року, а 3% річних - за період з 16.06.2006 року по 31.12.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безспірність кредиторських вимог ФГ “Гонтар” в розмірі 79374,72 грн., які підтверджені рішенням суду.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у визнанні кредиторських вимог ФГ “Гонтар” в частині нарахування інфляційних збитків та 3% річних.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року було прийнято заяву ініціюючого кредитора до розгляду, порушено провадження у справі та, зокрема, відповідно до ст. 12 Закону введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, протягом дії мораторію не застосовуються також інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Враховуючи, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню лише у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання та вказана стаття визначає саме відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосування індексу інфляції та нарахування трьох відсотків річних є одним з заходів відповідальності за порушення зобов'язань та відноситься до інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні ст. 12 Закону.
У випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту введення мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржника у несплаті основної заборгованості, у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Колегія суддів зазначає, що основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих грошових зобов'язань.
Тобто, після порушення справи про банкрутство не виникає нових додаткових до основного зобов'язань, у зв'язку з порушенням основного зобов'язання, до яких відносяться не тільки неустойка (штраф, пеня), але і три процента річних та індекс інфляції.
Отже, нарахування ФГ “Гонтар” інфляційних витрат за період з липня 2006 року по листопад 2009 року, а 3% річних - за період з 16.06.2006 року по 31.12.2009 року є неправомірним в силу вищезазначених норм чинного законодавства.
Натомість, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційні збитки та річні є за своєю правовою природою частиною цивільних зобов'язань (платою за користування коштами стороною, яка не розрахувалася за грошовим зобов'язанням) та у випадку, якщо таке зобов'язання виникло за період, що передував порушенню у справі про банкрутство, сторона подала свої грошові вимоги в порядку, визначеному статтею 14 Закону, таке зобов'язання є конкурсним і його належить розглядати по суті, як складову частину грошових вимог конкурсного кредитора.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги в частині інфляційних збитків та 3% річних підлягають визнанню частково, а саме за період з 26.06.2006р. (день набрання законної сили рішення суду від 15.06.2006р. про стягнення суми боргу) до 21.06.2009р. (22.06.2009р. - дата порушення справи про банкрутство).
Отже, згідно перерахунку, що здійснений апеляційним судом за допомогою системи “Ліга:Закон”, 3% річних та інфляційні витрати становлять:
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованості26.06.2006 - 21.06.2009
Сума боргу (грн.) 79374.72
Середній індекс інфляції за період №1.679
Інфляційне збільшення суми боргу І53895.43
Сума боргу з врахуванням індексу інфляції і133270.15
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)
79374.72
Період прострочення
26.06.2006 - 21.06.2009
Кількість днів прострочення
1092
Розмір процентів річних
3 %
Загальна сума процентів
7124.15
Таки чином, сума інфляційних витрат складає 53895,43 грн., а 3% річних - 7124,15грн.. Як вбачається з заяви про визнання грошових вимог ФГ “Гонтар” сума інфляційних витрат, самостійно нарахованих скаржником, складає 45958,13 грн. Однак, згідно вимог п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд в має право виходити за межі вимог лише за наявності відповідного клопотання від зацікавленої сторони, тому враховуючи відсутність такого клопотання, апеляційний суд вважає, що кредиторські вимоги ФГ “Гонтар” підлягають визнанню в сумі 53082,28грн. (45958,13 грн.(сума інфляційних витрат, яку визначив скаржник) + 7124,15 грн. (сума 3% річних, згідно розрахунку здійсненого судом)).
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що визнанню підлягають вимоги ФГ “Гонтар” до боржника в сумі 132457,00 грн. (79374,72 грн.(сума боргу)+ 45958,13 грн.(сума інфляційних витрат) +7124,15 грн. (сума 3% річних)).
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ФГ “Гонтар” підлягає частковому задоволенню, а ухвала від 03.03.2010 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині відмови у визнанні кредиторських вимог фермерського господарства “Гонтар” на суму 54191,35 грн., а в частині визнання фермерського господарства “Гонтар” кредитором фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ухвала від 03.03.2010р. підлягає зміні.
Керуючись статями 4-1, 33, 43, 83, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу фермерського господарства “Гонтар” задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2010р. у справі № 50/458 скасувати в частині відмови у визнанні кредиторських вимог фермерського господарства “Гонтар” на суму 54191,35 грн..
3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2010р. у справі № 50/458 скасувати в частині визнання фермерського господарства “Гонтар” кредитором фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 зміні та викласти в наступній редакції:
“визнати фермерське господарство “Гонтар” кредитором фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в розмірі 132457,00 грн.”
4. В іншій частині апеляційну скаргу фермерського господарства “Гонтар” залишити без задоволення.
5. В іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2010р. у справі № 50/458 залишити без змін
6. Справу № 50/458 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
22.11.10 (відправлено)