01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.11.2010 № 25/240
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
позивача: Мельник М.А. за довіреністю,
відповідача : не з'явився ,
від прокуратури : Джурі О.М. - старший помічник прокурора Солом'янського району міста Києва,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2010
у справі № 25/240 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
до ТОВ "Фінансова лізингова група"
за участю прокуратури Солом'янського району міста Києва
про стягнення 471795,66 грн.
У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» заборгованості на суму 471 795,66 грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції , позивач уточнив (збільшив) свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 514 226,98 гривень з них заборгованість за кредитом -389 270,91 гривень, 112 145,71 гривень - заборгованість по процентах, 129,13 гривень - заборгованість штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту, 12 681,23 гривень - заборгованість штрафних санкцій за несвоєчасну сплату процентів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 у справі № 25/240 позов задоволено частково.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет застави та в частині відмови у достроковому стягненні всієї суми заборгованості по кредитному договору та прийняти нове рішення в цій частині по суті позовних вимог.
Скарга мотивована тим, що звернення стягнення на предмет застави при одночасному стягненні заборгованості за забезпеченим заставою зобов'язанням не є подвійним відшкодуванням заборгованості, а є виключно конкретним засобом стягнення цієї заборгованості.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом позивача та відповідачем, було укладено Кредитний договір №179, згідно п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 631250,00 грн. (шістсот тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) для фінансування операції фінансового лізингу бетононасосу стаціонарного REED В50 на строк з 24 листопада 2006 року по 24 листопада 2011 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18% річних.
Відповідно до пункту 3.1.1. кредитного договору банк зобов'язувався відкрити позичальнику позичковий рахунок №206341918581/980 та перерахувати позичальнику кредит в сумі 631250,00 грн. в строк по 21 листопада 2011 року з позичкового рахунку № 206341918581/980 на поточний рахунок позичальника № 2650618581/980 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478 за умови отримання банком у термін не менше як за один банківський день до дати видачі коштів в межах кредитної лінії попередньої письмової заяви позичальника та підтвердження банком намірів про видачу кредитних коштів в рахунок кредитної лінії згідно зазначеної заяви позичальника та при відсутності умов, передбачених п. 6.2. договору.
Пунктом 3.3.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язувався повернути кредит в сумі, отриманій згідно п. 1.1. договору, не пізніше 24 листопада 2011 року, на рахунок № 206341918581/980, відкритий в ВАТ АБ «Укргазбнанк», МФО 320478.
Сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 18% річних, один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом на рахунок № 206891918581/980 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, або на рахунок № 3600805018581/980 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня місяця за який сточуються проценти), а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1. договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору.
Сплатити проценти, що нараховані, виходячи із процентної ставки, зазначеної в п. 1.1. договору, за період з 24 листопада 2006 року по 30 листопада 2006 року включно, на рахунок № 206891918581/980 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, або на рахунок № 360080518581/980 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня місяця за який нараховуються проценти), не пізніше 05 січня 2007 року, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1. договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору.
У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п. 3.2.10 договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, а саме, надав позичальнику кредит, що підтверджується випискою з рахунку № 206341918581/980 з 24.11.2006р. по 13.01.2010р. (копія в справі), натомість стверджує, а відповідачем не спростовано, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором, щодо сплати процентів належним чином не виконує, а відтак, станом на 07.07.2010р. заборгованість позичальника за кредитними договором становить: по сплаті процентів за користування кредитом - 112145,71 гривень та заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню -389270,91 гривень (розрахунок в матеріалах справи).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, позивач 15.07.2010р. надіслав на адресу відповідача лист вимогу № 241021/2348 (копія в справі) про дострокове погашення боржником існуючого у останнього заборгованості за кредитним договором. Факт надсилання вимоги на адресу відповідача підтверджується копією чека про відправку (копія в справі).
Відмовляючи ПАТ АК «Укргазбанк» у задоволенні вимог про дострокове стягнення всієї суми заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що банком не було надано належних та достатніх доказів, які обґрунтовують вимоги про дострокове стягнення всієї суми кредиту. Також, суд посилався на той факт, що кредитним договором чітко встановлено перелік юридичних фактів, з настанням яких у банку виникає право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості.
Однак, з позицією місцевого суду колегія не погоджується, вважає її помилковою виходячи з наступного.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Враховуючи те, що позичальник порушив строки повернення кредиту та сплати процентів, встановлені кредитним договором, банк має право вимагати дострокового повернення позичальником частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, нарахованих банком згідно з умовами кредитного договору.
В рішенні місцевий суд посилається на вимогу № 241021/2348 від 15.07.2010 року,, яка була направлена ПАТ АБ «Укргазбанк» на адресу ТОВ «Фінансова лізингова група». Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Проте, підчас ухвалення оспорюваного рішення, суд керувався обставинами, викладеними у вищевказаній вимозі, як підставою для відмови у задоволенні вимоги про дострокове стягнення всієї суми кредиту.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Одночасно, ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, чинне законодавство України не забороняє та ніяким чином не обмежує можливість звернення кредитора до суду з позовною заявою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, навіть у випадку, коли кредитором не було здійснено жодних дій по досудовому врегулюванню спору.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем було порушено зобов'язання за кредитним договором щодо повернення суми отриманого кредиту, заборгованість по кредиту у встановлені строки останній не сплатив.
З огляду на вищевикладене, колегія прийшла до висновку, що вимога позивача про дострокове стягнення суми кредиту у розмірі 389 270,91 грн. є правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В частині стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 112 145,71 грн., колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що в цій частині позов слід задовольнити повністю.
Також, суд першої інстанції відмовив банку у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 179 від 24 листопада 2006 року.
Свою відмову місцевий суд обґрунтовував тим, що одночасне задоволення вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, в рахунок погашення заборгованості, призведе до подвійного стягнення існуючої заборгованості.
З вищевказаною відмовою суду колегія не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Статтею 1 ЗУ «Про заставу» встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 ЗУ «Про заставу»).
В частині 7 ст. 20 ЗУ «Про заставу» зазначено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України (ст. 24 ЗУ «Про заставу»).
Згідно з ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про заставу» якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.
Таким чином, звернення стягнення на предмет застави є правом позивача, яке він отримує у разі невиконання відповідачем забезпеченого заставою зобов'язання, тому в цій частині позов слід задовольнити та звернути стягнення на предмет застави, а саме: бетононасос стаціонарний REED B50, який належить ТОВ «Фінансова лізингова група» на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу №21/11 від 21 листопада 2006 року, накладною № 25 від 12 березня 2007 року;
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 5.3 кредитного договору за порушення строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів з користування кредитом позичальник за вимогою Банку зобов'язаний сплатити Банку штрафні санкції (неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка) обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 129,13 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом -12681,23 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія прийшла до висновку про повне задоволення позовних вимог ПАТ АБ „Укргазбанк”.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк” задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2010 у справі №25/240 скасувати.
3. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк” задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» (ідентифікаційний номер 33602854, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12), на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (ідентифікаційний код: 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) заборгованість за кредитним договором № 179 від 24.11.2006р. в сумі 514 226,98 грн. (п'ятьсот чотирнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень дев'яносто вісім копійок), з яких: 389 270,91 гривень (триста вісімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят гривень дев'яносто одна копійка )- строкова заборгованість по кредиту; 1 343,78 гривень (одна тисяча триста сорок три гривні сімдесят вісім копійок) - строкова заборгованість по процентах ; 110 801,93 гривень (сто десять тисяч вісімсот одна гривня дев'яносто три копійки ) - прострочена заборгованість по процентах; 129,13 гривень (сто двадцять дев'ять гривень тринадцять копійок )- заборгованість штрафних санкцій (неустойки) за несвоєчасне повернення кредиту; 12 681,23 гривень (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня двадцять три копійки )- заборгованість штрафних санкцій (неустойки) за несвоєчасну сплату процентів;
У разі відсутності коштів ТОВ «Фінансова лізингова група» за кредитним договором № 179 від 24.11.2006р. звернути стягнення на предмет застави, а саме: бетононасос стаціонарний REED B50, який належить ТОВ «Фінансова лізингова група» на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу №21/11 від 21 листопада 2006 року, накладною № 25 від 12 березня 2007 року;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» (ідентифікаційний номер 33602854, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» » (ідентифікаційний код: 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) 4 717,95 грн. (чотири тисячі сімсот сімнадцять гривень дев'яносто п'ять копійок) витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. ( двісті тридцять шість гривень ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 946,35 грн. (одна тисяча дев'ятьсот сорок шість гривень тридцять п'ять копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
5.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №25/240 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді