01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2010 № 55/86
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Правомир"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010
у справі № 55/86 ( .....)
за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Правомир"
до Акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним передання на баланс житлового комплексу за адресою м.Київ, вул.Б.Гмирі, 4, зобов"язання здійснити повну реституцію та зобов"язання передати житловий комплекс
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Правомир” (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Правомир” (далі - Відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська-Житлосервіс” (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним передання на баланс житлового комплексу за адресою м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4, зобов'язання здійснити повну реституцію та зобов'язання передати житловий комплекс.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 р. у справі № 55/86 (далі - Рішення суду) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Апелянт також зазначає, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю позивача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Правомир” і порушено апеляційне провадження у справі № 55/86.
У судовому засіданні 16.11.2010 р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та проси її задовольнити.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні 16.11.2010 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Відповідач-1 своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, житловий будинок № 4 по вул. Гмирі у м. Києві (будівельна адреса: житловий будинок № 2 масиву “Осокорки-Північні, 6 м-н) був побудований за замовленням Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” та прийнятий в експлуатацію згідно з відповідним Актом Державної приймальної комісії від 19.06.2008 р., затвердженим розпорядженням Дарницької РДА у м. Києві 27.06.2008р. №780, який зареєстрований Інспекцією Держархбудконтролю у м. Києві 15.07.2008р. за № 193.
Згідно з вище зазначеним Актом та відповідно до вимог п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 22.09.2004 р. № 1243, чинного на момент введення будинку в експлуатацію, до складу комісії була включена експлуатаційна організація - Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковальська-Житлосервіс”.
Таким чином, Відповідач-2 брав участь у складі державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (житлового комплексу по вул. Гмирі, 4 у м. Києві).
Рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р. вирішено передати на баланс, обслуговування і експлуатацію без права відчуження житловий будинок № 2 з вбудованими приміщеннями вздовж вул. Гмирі, Осокорки 6 мкр. (поштова адреса: вул. Гмирі, 4) ТОВ “Ковальська-Житлосервіс”.
Авізо № 395 від 28.05.2009 р. Відповідачем-2 підтверджено прийняття на баланс для зарахування в основні фонди: Осокорки, м-н 6 (ІІ черга), ж/б 2, поштова адреса об'єкту: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4.
Дарницькою районною у місті Києві Державною адміністрацією 25.03.2009 р. проведено державну реєстрацію об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Правомир”, створеного на підставі Рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 від 30.11.2008 р., про що видано Свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи (ідентифікаційний код 36342700) від 25.03.2009 р.
Згідно з Витягом з Протоколу загальних зборів Позивача від 13.12.2009 р. учасники зборів ухвалили рішення прийняти на баланс ОСББ “Правомир” весь житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 4.
Позивач 24.04.2009 р. звернувся до Відповідача-1 із заявою від 21.04.2009 р. про передачу житлового комплексу на баланс Позивача з урахуванням вимог Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, про що свідчить відмітка Відповідача-1 про прийняття вказаної заяви вх. №625/0/3-09 від 24.04.2009 р.
Відповідач-1 21.05.2009 р. надав лист-відповідь Позивачу, яким зазначив про передачу в експлуатацію вказаного житлового будинку по вул. Гмирі, 4 ТОВ “Ковальська-Житлосервіс”.
Позивач вважає, що Відповідач-1 протиправно передав на баланс житловий комплекс Відповідачу-2, не виконав зобов'язання із Гарантійного листа від 25.12.2008 р., тому Позивач не може реалізувати право прийняття житлового комплексу на баланс, а відтак - право співвласників житлового комплексу, за адресою: вул. Гмирі, 4 у м. Києві, на спільне майно, зокрема, право володіння та користування майном.
Суть спору полягає, по-перше, у визнанні недійсним передання житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 Відповідачем-1 на баланс Відповідача-2; по-друге, у зобов'язанні відповідачів здійснити повну реституцію для подальшого передання Відповідачем-1 житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 на баланс Позивачеві; по-третє, у зобов'язанні Відповідача-1 передати житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 на баланс ОСББ “Правомир”, з відповідною документацією та з дотриманням інших вимог чинного законодавства.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що місцевий суд дійшов хибного висновку про те, що предмет позову у даній справі (визнання недійсним передання житлового комплексу) не передбачений як спосіб захисту чинним законодавством.
З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Апелянт зазначає, що дії відповідачів щодо передання житлового комплексу, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, в розумінні Цивільного кодексу України є правочином, який, за твердженням скаржника, є нікчемним.
А саме, апелянт стверджує, що правочин, оформлений рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р. про передання житлового комплексу на баланс є нікчемним, виходячи з положень ч. 5 ст. 206 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів відзначає, що ст. 206 Цивільного кодексу України не містить п'ятої частини, оскільки складається лише із трьох частин, та не визначає підстави нікчемності правочинів, а містить положення про правочини, які можуть вчинятися усно.
Відтак посилання апелянта на неіснуючу норму законодавства є безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Апелянт стверджує, що рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р., оскільки прийняте до введення житлового комплексу в експлуатацію.
Цивільним кодексом України підстави нікчемності правочинів передбаченні ч. 1 ст. 219 (Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього), ч. 1 ст. 220 (Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору) ч. 2 ст. 221 (Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності), ч. 1 ст. 224 (Правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування), ч. 1 ст. 226 (Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою), ч. 2 ст. 228 (Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок), ч. 3 ст. 247 (Строк довіреності), ч. 1 ст. 249 (Скасування довіреності), ч. 2 ст. 547 (Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання), ч. 3 ст. 586 (Користування та розпоряджання предметом застави), ч. 3 ст. 614 (Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання), ч. 2 ст. 661 (Відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця), ч. 3 ст. 719 (Форма договору дарування), ч. 4 ст. 720 (Сторони у договорі дарування), ч. 2 ст. 981 (Форма договору страхування), ч. 2 ст. 989 (Обов'язки страхувальника), ч. 2 ст. 1055 (Форма кредитного договору), ч. 2 ст. 1059 (Форма договору банківського вкладу), ч. 2 ст. 1107 (Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності), ч. 2 ст. 1118 (Форма договору комерційної концесії та його державна реєстрація), ч. 2 ст. 1257 (Недійсність заповіту), ч. 2 ст. 1307 (Забезпечення виконання спадкового договору).
Нікчемність правочину щодо передання житлового комплексу балансоутримувачу з підстав такого передання до моменту його введення в експлуатацію прямо не встановлена як Цивільним кодексом України, так і іншими законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Апелянт заперечує проти дійсності правочину, оформленого рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р. про передання житлового комплексу, однак не вказує підстав для такого заперечення, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як встановлено колегією суддів, недійсність правочину щодо передання житлового комплексу балансоутримувачу з підстав такого передання до моменту його введення в експлуатацію прямо не встановлена як Цивільним кодексом України, так і іншими законами України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зважаючи на відсутність підстав, встановлених законом, з яких спірний правочин підлягав би визнанню недійсним, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на нікчемність правочину, оформленого рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р. про передання житлового комплексу.
Щодо вимог Позивача про зобов'язання Відповідачів здійснити повну реституцію для подальшого передання Відповідачем-1 житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 на баланс Позивачеві та зобов'язання Відповідача-1 передати житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 на баланс ОСББ “Правомир”, з відповідною документацією та з дотриманням інших вимог чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Житловий будинок № 4 по вул. Гмирі, 4 у м. Києві (будівельна адреса: житловий будинок №2 масиву “Осокорки-Північні, 6 м-н) був побудований на замовлення Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” та прийнятий в експлуатацію згідно з відповідним Актом Державної приймальної комісії від 19.06.2008 р., затвердженим розпорядженням Дарницької РДА у м. Києві 27.06.2008р. №780, який зареєстрований Інспекцією Держархбудконтролю у м. Києві 15.07.2008р. за № 193.
Згідно з вищезазначеним Актом та відповідно до вимог п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 22.09.2004 р. № 1243 (в редакції, чинній на момент введення будинку в експлуатацію), до складу комісії була включена експлуатаційна організація - Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковальська-Житлосервіс”.
Відповідно до ч. 13 ст. 19 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” забудовник зобов'язаний не пізніше ніж у стодвадцятиденнй строк з дня введення об'єкта в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” №60/0/5-08 від 23.05.2008 р. вирішено передати на баланс, обслуговування і експлуатацію без права відчуження житловий будинок № 2 з вбудованими приміщеннями вздовж вул. Гмирі, Осокорки 6 мкр. (поштова адреса: вул. Гмирі, 4) ТОВ “Ковальська-Житлосервіс”.
Авізо № 395 від 28.05.2009 р. Відповідачем-2 підтверджено прийняття на баланс для зарахування в основні фонди: Осокорки, м-н 6 (ІІ черга), ж/б 2, поштова адреса об'єкту: м. Київ, вул.Б.Гмирі,4.
Дарницькою районною у місті Києві Державною адміністрацією 25.03.2009 р. проведено державну реєстрацію об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Правомир”, створено на підставі Рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 від 30.11.2008 р., про що видано Свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи (ідентифікаційний код 36342700) від 25.03.2009 р.
Таким чином, за наданими в матеріалами справи документами балансоутримувачем є відповідач-2.
Апелянт зазначає, що у ч. 13 ст. 19 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” не вказано що забудовник має передати об'єкт саме на баланс об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації.
На думку скаржника, в даному випадку мається на увазі передання об'єкту для експлуатації.
З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.
Як зазначалось вище відповідно до ч. 13 ст. 19 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” забудовник зобов'язаний не пізніше ніж у стодвадцятиденнй строк з дня введення об'єкта в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією.
Відповідно до п. 1.2 „Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій”, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207, до складу технічної документації включаються: технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок; проектно-кошторисна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж водопостачання, каналізації, центрального опалення, тепло-, газо-, електропостачання тощо; акти державної комісії про приймання жилого будинку в експлуатацію; паспорти котельного господарства, котлові книги, у разі наявності вбудованих та прибудованих котелень; паспорти ліфтового господарства; акти приймання-передачі жилого будинку у разі зміни його власника чи балансоутримувача.
З наведеного вбачається, що обумовлений частиною ч. 13 ст. 19 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” механізм передання технічної документації (до складу якої входять акти приймання-передачі жилого будинку на баланс) передбачає можливість передання об'єкту об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації на баланс, а не лише, як зазначає скаржник, для експлуатації.
Крім того, колегія суддів відзначає, що питання експлуатації будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд віднесене до компетенції власника або юридичної особи, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно.
Так відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. N 1875-IV та „Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій”, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Апеляційний суд також враховує посилання скаржника на ч. 3 ст. 11 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, в якій зазначено, що у разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймальної комісії не створюють об'єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балансоутримувача.
Однак вказана норма підлягає застосуванню лише у випадку, коли забудовник не передав об'єкт на баланс об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації згідно з ч. 13 ст. 19 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.
З урахуванням наведеного посилання апелянта на помилкове застосування місцевим судом положень ч. 13 ст. 19 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” є необґрунтованим.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на пропущення відповідачем-1 передбаченого ч. 13 ст. 19 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” стодвадцятиденного строку як на підставу визнання недійсним правочину, оформленого рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р. про передання житлового комплексу.
Апеляційним судом встановлено, що недійсність правочину щодо передання житлового комплексу балансоутримувачу з підстав пропущення забудовником зазначеного строку прямо не встановлена як Цивільним кодексом України так і іншими законами України.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зважаючи на відсутність підстав, встановлених законом, з яких спірний правочин підлягав би визнанню недійсним, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на нікчемність правочину, оформленого рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р. про передання житлового комплексу.
Переглядаючи рішення по суті колегія суддів також відзначає наступне.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про об'єднання власників багатоквартирного будинку” об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів брати на баланс майно об'єднання”. Аналогічне положення зазначено в п. 2.3. Статуту Позивача.
Передача вказаного житлового комплексу на баланс Позивача була унеможливлена тим, що на момент вказаного передання об'єкта на баланс Відповідачу-2 Позивач створений не був, що підтверджено матеріалами справи, а також вставлено рішенням Господарського суду міста Києві від 22.12.2009 р. у справі № 4/630 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Правомир” до Акціонерного товариства „Холдингова компанія „Київміськбуд” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська-Житлосервіс” про зобов'язання передати на баланс житловий комплекс за адресою м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4.
Факти, встановлені вказаним рішенням суду, мають преюдиціальне у розумінні ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи.
Більш того, враховуючи загальнообов'язковий статус зазначених судових актів, визначений ст.ст. 124, 129 Конституції України, усталену практику Європейського суду з прав людини (див., наприклад, Рішення Суду від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, в якому визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів”), яка (практика) є джерелом права для національних згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 р., відповідні факти не може бути спростованими чи підданими сумніву за умов чинності вказаного рішення. Докази не набуття чинності вказаного рішення до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Для забезпечення вищенаведених функцій ст. 11 Закону надано право ОСББ після набуття статусу юридичної особи: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.
Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання.
В силу ч. 6 ст. 11 Закону передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання визначених ч. 6 ст. 11 Закону повноважень постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" затверджено Порядок передачі майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно з п. 2 Порядку рішення про прийняття житлового комплексу або його частини приймається загальними зборами об'єднання. При цьому, за змістом п. 5 Порядку, передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання. У разі втрати план земельної ділянки, технічний паспорт будинку або технічна документація виготовляються чи відновлюються за рахунок підприємства, установи чи організації, з балансу яких передається житловий комплекс або його частина, протягом місяця після надходження відповідного звернення від об'єднання, що визначено вищевказаною нормою.
Отже, із змісту вищевказаних норм права вбачається, що вирішення питання щодо передачі на баланс житлового комплексу залежить виключно від прийнятого зборами об'єднання ОСББ рішення і таке право кореспондується з обов'язком балансоутримувача у двомісячний строк після надходження відповідного звернення від об'єднання передати йому житловий комплекс та відповідну технічну документацію.
Судом встановлено, що 24.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 21.04.2009 р. про передачу житлового комплексу на баланс позивача, про що свідчить відмітка Відповідача про прийняття вказаної заяви вх. № 625/0/3-09 від 24.04.2009 р.
Відповідач-1 21.05.2009 р. надав позивачу лист-відповідь, яким не погодив вказану передачу.
Колегія суддів вважає, що станом на час надання відповідачем-1 відповіді були відсутні визначенні законодавством підстави для передання житлового комплексу позивачу, виходячи з наступного.
Як встановлено апеляційним судом, станом на квітень місяць 2009 року позивачем не було в установленому законом порядку прийнято рішення про прийняття на баланс ОСББ “Правомир” житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 4.
Згідно з Витягом з Протоколу загальних зборів Позивача лише від 13.12.2009 р. учасники зборів ухвалили рішення прийняти на баланс ОСББ “Правомир” житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 4, що відповідає порядку, встановленому статутом ОСББ та Законом "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
При цьому колегія суддів відхиляє посилання позивача на рішення установчих зборів ОСББ “Правомир” від 30.11.2008 р., яким, зокрема було вирішено прийняти на баланс ОСББ “Правомир” житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 4, оскільки станом на 30.11.2008 р. ОСББ “Правомир” не було зареєстровано як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи (ідентифікаційний код 36342700) від 25.03.2009 р.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів брати на баланс майно об'єднання. Аналогічне положення зазначене в п. 2.3 Статуту позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання може прийняти на власний баланс житловий комплекс лише після набуття статусу юридичної особи.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства рішення про прийняття на баланс майна об'єднання може прийматися не установчими зборами, а загальними зборами співвласників лише після набуття об'єднанням статусу юридичної особи.
З урахуванням наведеного колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що відповідач-1 не виконав зобов'язання із Гарантійного листа від 25.12.2008 р. щодо передачі позивачу вищевказаного житлового комплексу, оскільки позивач в установлені законом терміни та в установленому законом порядку не звернувся до відповідача-1 з відповідною заявою.
Наразі із наявних матеріалів справи не вбачається, що Позивач у період з моменту прийняття рішення про прийняття на баланс майна до моменту прийняття рішення у справі звертався до Відповідача-2, на балансі якого на даний час знаходиться житловий комплекс, про передачу йому житлового комплексу та відповідної технічної документації.
В матеріалах справи відсутні докази того що Відповідач-1 є балансоутримувачем вказаного майна, тому відсутні правові підстави для виникнення у нього обов'язку передати вказано майно Позивачу.
В свою чергу, правомірність перебування майна на балансі у Відповідача-2 не є спростованою та підтверджена чинними Рішенням Правління АТ ХК “Київміськбуд” № 60/0/5-08 від 23.05.2008 р., яким визначено передати на баланс, обслуговування і експлуатацію без права відчуження житловий будинок № 2 з вбудованими приміщеннями вздовж вул. Гмирі, Осокорки 6 мкр. (поштова адреса: вул. Гмирі, 4) ТОВ “Ковальська-Житлосервіс”, та Авізо № 395 від 28.05.2009 р.
Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:
- наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);
- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідачів;
- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Згідно з практикою застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути в натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.
В даному випадку місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність порушення Відповідачами прав один одного, що має бути захищене шляхом задоволення вимоги про зобов'язання Відповідачів здійснити повну реституцію для подальшого переданні Відповідачем-1 житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 4 на баланс Позивачеві та зобов'язання Відповідача-1 передати житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 4 на баланс ОСББ “Правомир”, з відповідною документацією та з дотриманням інших вимог з чинним законодавством. Внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Разом з тим, зазначений висновок суду не позбавляє позивача права на захист його прав та інтересів у разі їх порушення відповідачами у інший спосіб шляхом подання окремого позову.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта про те, що справу було розглянуто господарським судом за відсутністю представника позивача, оскільки згідно з протоколом судового засідання Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі № 55/86 оскаржуване рішення було прийняте за присутності представника позивача - Залізняк П.М. (дов. № 12/пра від 17.06.2010 р.), про що зазначено і у вступній частині спірного Рішення суду. Зауважень до протоколу, заяв про виправлення описок у судовому рішенні тощо матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 р. у справі № 55/86 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Правомир” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 р. у справі № 55/86 - без змін.
2. Матеріали справи № 55/86 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді