01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.11.2010 № 17/159-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів:
розглянувши апеляційну скаргу ПП "НВП Ребус"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2010
у справі № 17/159-10
за позовом ТОВ "Спецмаш"
до ПП "НВП Ребус"
третя особа відповідача Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (Укрметртестстандарт)
ТОВ "НЕОН"
третя особа позивача
про визнання права власності та припинення його порушення
До Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «НВП Ребус» на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2010р. у справі № 17/159-10.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду Київським апеляційним господарським судом, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, до скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Недотримання зазначених вимог щодо додання до апеляційної скарги документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі є підставою для повернення поданої апеляційної скарги без розгляду у відповідності з пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна колегія вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про сплату чи стягнення державного мита в дохід державного бюджету України слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (далі - Декрет) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15 (далі - Інструкція).
Як визначено частиною 4 статті 7 Декрету, порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Підпунктом «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25 500,00 грн.).
Відповідно до вимог пп. «б», «г» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, які подаються до господарських судів, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із апеляційних і касаційних скарг на рішення і постанови у справах за такими позовними заявами державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмаш» звернулось з позовом до Приватного підприємства «НВП Ребус» про визнання права власності та припинення його порушення.
В постанові Верховного Суду України від 25.12.2007р. № 8/219-07 «Про розрахунок розміру держмита, коли невідома ціна позову…» викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15.
Так, згідно приписів пункту 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита; якщо при винесенні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи із збільшеної суми позову, при цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача.
Суд першої інстанції, у порушення наведених вимог, приймаючи до розгляду позов ТОВ «Спецмаш», не визначив ціну позову та попередньо не встановив розмір належного до сплати державного мита.
Разом з тим, як вбачається з апеляційної скарги Приватного підприємства «НВП Ребус» вона не відповідає вимогам статті 94 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з залученої до апеляційної скарги квитанції від 09.11.2009р. вбачається, що відповідачем було сплачено державне мито у розмірі 42,50 грн., як за розгляд немайнового спору.
З огляду на викладене, квитанція від 09.11.2009р. не може вважатися документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Згідно п. 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, зокрема, якщо до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд повертає апеляційну скаргу Приватного підприємства «НВП Ребус». Однак, слід зазначити, що згідно частини 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Керуючись статтею 86, 94 та п. 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «НВП Ребус» на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2010р. у справі № 17/159-10 з доданими до неї матеріалами не приймати до розгляду та повернути заявнику.
2. Справу № 17/159-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
22.11.10 (відправлено)