01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2010 № 4/89
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Кальницька І.С.,
Янчук А.В.,
від відповідача 1 - Мельник В.С.,
Хоменко С.О.,
від відповідача 2- не з'явився,
від третьої особи 1 - не з'явився,
від третьої особи 2 - Касянчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2010
у справі № 4/89 ( .....)
за позовом ЗАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс"
до ЗАТ "Автотранспортне підприємство "Поступ"
Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
третя особа позивача
третя особа відповідача Фонд державного майна України
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва
про визнання недійсними свідоцтва і договору, зобов"язати вчинити певні дії
Закрите акціонерне товариство Бортницьке виробничо - транспортне підприємство «Агросервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення Серія НП № 010004395 від 19.07.2001 року, та визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 20.07.2001 року, визнання права власності на об'єкти нерухомості нежитлових приміщень площею 637,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ,
вул. Леніна, 29 (мікрорайон Бортничі) та зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості нежитлових приміщень площею 637,4 кв.м. та зобов'язання видати реєстраційне свідоцтво про реєстрацію права власності, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 29 (мікрорайон Бортничі).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство Бортницьке виробничо - транспортне підприємство «Агросервіс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року повністю та прийняти по справі № 4/89 нове рішення, яким позов задовольнити повністю з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи, що мають значення по справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.11.2010 року.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 12.11.2010 року (вх. 02-7.1./7025) від відповідача - 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
16.11.2010 року від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 16.11.2010 року з'явилися представники позивача, відповідача - 1 та третьої особи - 2. Представники відповідача - 2 та третьої особи - 1 у призначене судове засідання не з'явилися.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача - 1 та третьої особи - 2, встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у мікрорайоні «Бортничі» міста Києва на вулиці Леніна під номером 29 знаходиться житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями на першому поверсі площею 637,4 кв.м.
Нежитлові приміщення належать на праві власності Акціонерному товариству закритого типу «Автотранспортне підприємство «Поступ», що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 20.07.2001 року, а також актом передачі нежитлових приміщень від 20.07.2001 року на користь відповідача-1 (а.с. 16 -20 т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, зазначає про своє право власності на нежиле приміщення по вул. Леніна, 29, літ. А в м. Києві, посилаючи на договір купівлі - продажу № 113 від 22.06.1994 року (а.с. 22-26 т. 1) укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів орендного Бортницького ремонтно-транспортного підприємства, правонаступником якого як зазначає позивач він є.
Однак, відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу № 113 від 22.06.1994 року, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного Бортницького ремонтно-транспортного підприємства, яке знаходиться за адресою: 253088 м. Київ, вул. Промислова, 2 та за адресою 253088, м. Київ, вул. Світла, 9 на земельних ділянках розміром: по вул. Промисловій, 2 - 37 275 кв.м., по вул. Світла, 9 - 13 252 кв.м.
Тобто, в п. 1.1. договору купівлі-продажу від 22.06.1994 року чітко зазначено яке саме майно підлягає приватизації, це майно по вул. Світла,9 та вул. Промислова, 2 в м. Києві.
Окрім того, з переліку нерухомого майна (а.с. 202 т. 1), яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу чітко зазначено об'єкти нерухомого майна, це чотири приміщення по вул. Світла, 9 в м. Києві, та 8 об'єктів по вул. Промислова,2 в м. Києві. жодного посилання на придбання майна по вул. Леніна,29 в м. Києві ні сам договір купівлі-продажу від 22.06.1994 року ні перелік майна до даного договору не містить.
Отже, ні з тексту договору купівлі-продажу ні з інших доданих до справи матеріалів не вбачається, що покупець придбав нежиле приміщення по вул. Леніна, 29, літера А в м. Києві.
Будь-яких інших доказів, які підтверджують виникнення прав у позивача на нежиле приміщення по вул. Леніна, 29, літера А в м. Києві позивач не надав.
Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що жодним чином права та інтереси позивача відчуженням на користь відповідача 1 майна по вул. Леніна,29, літера А в м. Києві не порушуються, а тому у позивача відсутнє право звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання договору купівлі-продажу від 20.08.2001 року укладеного між відповідачем 1 та представництвом Фонду державного майна України в Харківському районі м. Києва недійсним, оскільки позивач не є стороною даного договору і даним договором на момент його укладення не порушувались права та охоронювані законом інтереси позивача.
Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що майно по вул. Леніна, 29 в м. Києві з моменту його будівництва знаходилось у державній власності та було передано з загальнодержавного житлового фонду до комунальної власності на підставі Указу Президента України «Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність» від 15 червня 1999 року №648/99, постанови КМУ від 19.02.1996 року №222 «Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, які належать суб'єктам підприємницької діяльності» та постанови КМУ від 06.11.1995 року №891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебуває у повному господарському управлінні підприємств, установ, організацій», розпорядженням КМДА від 17.05.1996 року №729 «Про затвердження обсягів відомчого житлового фонду разом з об'єктами комунального призначення, що підлягає передачі до комунальної власності в 1996-1998 років».
18.10.1999 року розпорядженням № 721 Харківської районної державної адміністрації (а.с. 126 т. 2) вирішено прийняти від АТ «БВТП «Агросервіс» до комунальної власності Харківського району м. Києва об'єкт соціальної інфраструктури мікрорайону Бортничі вбудоване приміщення магазину у житловому будинку по вул. Леніна,29, площею 639,6 кв.м.
18.10.1999 року між Харківською РДА м. Києва та АТ «БВТП «Агросервіс» підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення по вул. Леніна, 29, площею 639,6 кв.м. (а.с. 122 т. 2).
Тобто, позивач ще в 1999 році передав у комунальну власність майно по вул. Леніна, 29 в м. Києві, яке перебувало у його віддані як державне майно.
Отже, наявні матеріали в справі в достатній мірі підтвердили належність спірного нежилого приміщення до комунальної власності територіальної громади Харківського району м. Києва та про відсутність права власності АТ «БВТП «Агросервіс» на нежиле приміщення по вул. Леніна, 29 в м. Києві.
01.12.1999 року між відповідачем та Державним комунальним управлінням житлового господарства Харківського району м. Києва укладено договір оренди на спірне майно (а.с. 130- 133 т. 2).
26.06.2001 року Харківською райрадою в м. Києві прийнято рішення № 2 про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Харківського району м. Києва, до переліку даних об'єктів входило спірне приміщення (а.с. 129 т. 2).
20.07.2001 року між відповідачем - 1 та представництвом Фонду державного майна України в Харківському районі м. Києва укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, площею 637,4 кв.м, яке знаходиться по вул. Леніна,29, літера А в м. Києві.
На момент укладення договору купівлі-продажу, майно під арештом чи забороною не перебувало.
П. 8.1 договору передбачено, що продавець гарантує, що приміщення не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, під арештом не знаходиться, судових справ щодо нього немає. Договір купівлі-продажу на момент його укладення не містив порушень закону, продавець і покупець мали належні права для укладення даного договору, всі істотні умови договору були обумовлені. відповідачу 1 було передано майно, за придбане майно відповідач 1 перерахував продавцю кошти.
Таким чином, АТЗТ «АТП «Поступ» на законних підставах набув право власності на майно і є належним добросовісним набувачем майна по вул. Леніна,29, літера А в м. Києві.
З дня укладення договору купівлі-продажу вільно володіє даним майном, і жодного разу позивач не заявляв про свої права власника на дане майно.
Крім того, оформлення права власності територіальній громаді Харківського району міста Києва на вказані нежилі приміщення здійснювалось Головним управлінням відповідно до Тимчасового порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.10.1996 № 1563 та на підставі наданих територіальною громадою Харківського району міста Києва документів, що підтверджували її право власності на ці нежилі приміщення (а.с. 105- 125 т. 2).
За результатами розгляду документів Головним управлінням відповідно до вказаного Порядку було видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення №№ 77,78 на вул. Леніна, 29.
З моменту оформлення територіальній громаді Харківського району міста Києва спірного свідоцтва про право власності на вказані нежилі приміщення, до Головного управління не надходила інформація щодо недійсності жодного документу, на підставі якого здійснювалось оформлення права власності.
Колегією суддів не приймаються до уваги твердження позивача про те, що спірне свідоцтво про право власності не відповідає вимогам законодавства, оскільки, надані документи в достатній мірі підтвердили належність нежилих приміщень до комунальної власності територіальної громади Харківського району міста Києва та Головне управління лише фіксує право власності на паперовому носії, яке виникло внаслідок того чи іншого юридичного факту та підтверджується наданими документами.
Оформлення права власності здійснювалось на підставі наданих до Головного управління розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 18.10.1999 року №721 «Про передачу до комунальної власності Харківського району вбудованого у житловий будинок по вул. Леніна, 29 приміщення магазину» та акту прийому - передачі від 18.10.1999 року, згідно якого AT «Бортницьке виробного-транспортне підприємство «Агросервіс» добровільно передає у комунальну власність Харківської районної державної адміністрації м. Києва вбудоване нежитлове приміщення магазину загальною площею 639,6 кв.м. А також рішення Харківської районної в місті Києві ради від 26.06.2001 року № 2 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Харківського району м. Києва», договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.1999 року № 639 та довідки від 09.07.2001 року №15/1056, згідно якої вказані нежилі приміщення знаходяться на балансі Державного комунального управління житлового господарства Харківського району м. Києва.
Отже матеріалами справи підтверджується, шо свідоцтво про право власності було видане Головним управлінням на підставі наданих документів, з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме Порядку та в межах компетенції Головного управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, позивач стверджуючи, що в результаті видачі свідоцтва були порушені його права, як власника нежитлових приміщень, не довів, які саме його права порушуються та яке відношення він має до нежилих приміщень №№ 77, 78, право власності на які оформлено згідно спірного свідоцтва про право власності, з наданого, договору купівлі-продажу від 22.06.1994 року № 113 не вбачається право власності позивача на нежилі приміщення №№ 77,78, на які видано свідоцтво про право власності, оскільки предметом даного договору є майновий комплекс. Докази стосовно того, що в даний майновий комплекс увійшли вищевказані нежилі приміщення позивачем не надано.
У відповідності з Указом Президента України від 19.02.1994 року №56/94 «Про єдину систему органів приватизації в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №412 «Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті» та згідно з рішенням XVII сесії Харківської районної Ради народних депутатів XXI скликання від 14.02.1995 pоку, видано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №41-п/к від 28.02.1995 року про створення представництва у Харківському районі.
Положенням про представництво Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва (затвердженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву від 13.03.1995 року) передбачено, що в питаннях приватизації майна, що перебуває у комунальній власності району і міста, представництво підзвітне відповідно районній та міській Раді народних депутатів і виконує обов'язки делеговані районною та міською Радою народних депутатів.
З 26.06.2001 року почалася підготовка об'єкта до приватизації, а саме отримано технічну документацію БТІ та проведено незалежну експертну оцінку. Отримання свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення є останньою стадією підготовки, тому після отримання свідоцтва були всі документи необхідні для підписання договору купівлі-продажу, 20.07.2001 року договір був підписаний.
Суперечності між датами 19.07 та 20.07.2001 року немає. Головне управління з питань майна Київської державної адміністрації свідоцтвом про право власності підтвердило, що згадане приміщення належить Територіальній громаді Харківського району на праві комунальної власності. А перебувало воно у районній власності з 1999 року.
20.07.2001 року почався процес відчуження цього приміщення з комунальної власності у приватну через приватизацію шляхом викупу орендарем.
Об'єктом купівлі-продажу (приватизації) було тільки нежитлове приміщення, а обладнання магазину та товари перебували у приватній власності орендаря - АТЗТ АП «Поступ».
Умови договору купівлі-продажу були виконані. За об'єкт сплачено вчасно і зроблено капітальний ремонт приміщення.
Представництво Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва мало достатні повноваження для укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в якості органу приватизації.
П. 7. ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачає, що продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.
Ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» вказує, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, органи приватизації, створені місцевими Радами. Таким органом приватизації на момент приватизації даного приміщення було Представництво Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва.
10.10.2001 року Дарницька районна у м. Києві рада прийняла рішення про утворення Фонду приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва (а.с. 134 т. 2). Згідно цього рішення Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва виступав правонаступником Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва та Представництва Фонду державного майна України у Дарницькому районі м. Києва, що реорганізовувались відповідно до чинного законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням Київради №280/1257 від 27.04.2001 р. «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи».
06.12.2001 Дарницька районна в м. Києві Рада прийняла рішення про внесення змін до рішення від 10.10.2001 (а.с. 136 т. 2), згідно якого Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва не є правонаступником Представництва Фонду державного майна у Харківському районі м. Києва. Це випливає з наступного: було видано Наказ РВ ФДМУ по м. Києву від 17.10.2001 року № 540 щодо ліквідації Представництв Фонду державного майна України в Дарницькому та Харківському районах.
Так, згідно ст. 104 Цивільного кодексу України та ст. 59 Господарського кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.
В силу ст.22 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
З аналізу вказаних норм вбачається, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
При таких обставинах справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що позивач заявив вимоги про захист прав у непередбачений законом спосіб, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення Серія НП № 010004395 від 19.07.2001 року.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства Бортницького виробничо - транспортного підприємства «Агросервіс» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 23 .09.2010 року у справі № 4/89 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Бортницького виробничо - транспортного підприємства «Агросервіс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року - без змін.
Матеріали справи № 4/89 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді