01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 18/79
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кузуб С.П.- представник, дов. № 534 від 27.05.2010;
від відповідача - Дацюк І.І.- представник, дов. № 128 від 12.05.2010;
від третьої особи - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЖЕО - 105"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010
у справі № 18/79 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"
до Комунального підприємства "ЖЕО - 105"
про стягнення 297617,21 грн.
Розпорядженнями В.о. голови Київського апеляційного господарського суду, Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 30.08.2010, № 01-23/1-3 від 05.10.2010, № 01-23/1/1 від 21.10.2010 склад колегії суддів змінювався.
Відповідно до ст.ст. 69, 99, 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 31.08.2010, 28.09.2010, 05.10.2010 розгляд апеляційної скарги відкладався на 28.09.2010, 05.10.2010, 21.10.2010, відповідно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 у справі № 18/79 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 245 883,49 грн. заборгованості, 5 816,17 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № 9459-ТПВ, надані позивачем послуги оплатив частково; у поданій позивачем 23.04.2010 до господарського суду заяві про збільшення позовних вимог, останній фактично відмовляється від стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних з простроченої суми та пені.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 у справі № 18/79 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Скаржник стверджує, що судом не розглянуто клопотання відповідача про залучення до справи у якості третьої особи КП "ГІОЦ", яке утворене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 № 80 та через транзитний рахунок якого проводиться оплата за спожиті комунальні послуги мешканців будинків.
Заявник стверджує про порушення судом положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України, пункту 3.2 договору № 9459-ТПВ, зважаючи на умову пункту 3.3. договору про те, що споживач сплачує суму, яка повністю відшкодовує вартість виконаних робіт після отримання цільових коштів з бюджету міста, звертаючи увагу на погодження договору в Головному управлінні комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
На думку скаржника, судом порушено вимоги ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Скаржник посилається на порушення судом ст. 43 ГПК України, стверджуючи про недослідження судом взаємовідносин за спірним договором, оскільки висновок у рішенні суду про підтвердження вини відповідача грунтується лише на односторонньому акті звірки, наданому позивачем.
Скаржник стверджує, що судом не взято до уваги клопотання представника відповідача про неотримання копії заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 31.08.2010 сторонами та третьою особою надані письмові пояснення і документи.
Позивач у письмовому поясненні стверджує, зокрема, що шляхом укладення додаткових угод № 1 від 01.01.2010, № 2 від 01.01.2010 до договору № 9459-ТПВ, сторони продовжили його дію; строк виконання зобов'язання відповідача оплатити послугу було зазначено у претензії від 05.04.2010 № 763-П, яку відповідач відмовився прийняти, про що свідчать підписи свідків від 05.04.2010; позивач заперечує стосовно відмови від стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних, оскільки у заяві про збільшення позовних вимог від 23.04.2010 позовні вимоги чітко формулювалися стосовно зміни лише суми основної заборгованості та не стосувалися вищевказаних штрафних санкцій.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 274 462,91 грн. заборгованості, що виникла за період з 08.11.2009 по 22.01.2010 у зв'язку з порушенням виконання грошових зобов'язань за договором № 9459-ТПВ; 20 451, 01 грн. пені, 840,43 грн. 3% річних, 1 862,86 грн. інфляційних втрат та судових витрат.
У порядку ст. 22 ГПК України позивачем 23.04.2010 було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив, у зв'язку з тим, що станом на 01.04.2010 борг відповідача збільшився, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 245 883,49 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 9459-ТПВ про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.01.2009, відповідно до п.1.1 якого відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, надає йому послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ) з прибудинкових територій будинків, які знаходяться на утриманні відповідача, згідно з довідкою-дислокацією, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та строки, визначені цим договором.
Пунктами 2.5, 2.6 договору № 9459-ТПВ встановлено, що за результатами наданих послуг уповноваженими представниками сторін підраховується фактичний об'єм вивезених та знешкоджених на умовах цього договору ТПВ; за результатами підрахувань підписується акт приймання наданих послуг; акт прийняття наданих послуг підписується щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, та який є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.10.1 договору № 9459-ТПВ даний договір набуває чинності з моменту його підписання та має термін дії до 31.12.2009.
При цьому слід зазначити, що у відповідача договір № 9459-ТПВ зареєстровано за датою 01.04.2009. Однак, зважаючи на період заборгованості, зазначений позивачем, вказування сторонами різних дат договору № 9459-ТПВ не впливає на ті обставини, які мають значення у справі № 18/79.
Додатковими угодами від 01.01.2010 за №№ 1 та 2 строк дії договору № 9459-ТПВ продовжувався: на період з 01.01.2010 по 31.01.2010 та з 01.01.2010 по 31.03.2010, відповідно.
Позивачем було надано відповідачу послуг, передбачених договором № 9459-ТПВ, згідно із актами надання послуг №№ 21367, 23629, 23630, 26281, 26282, 1754, 1755, 18847, 18848, 20670, 20671 за період з жовтня 2009р. по березень 2010р., всього на загальну суму 420 318,30 грн.
Оплата наданих позивачем послуг здійснена частково, несплаченою залишилась сума вартості наданих послуг у розмірі 245 883,49 грн.
Відповідно до наданої третьою особою інформації про зарахування грошових коштів за вивіз твердих побутових відходів на розрахунковий рахунок позивача, сплачених мешканцями відповідача, зазначена сума заборгованості не погашена.
У п.3.4 договору № 9459-ТПВ сторони погодили умову про те, що у випадку, якщо сума, яка надійшла позивачу через ГІОЦ КМДА не покриває вартості виконаних робіт, підтверджених актом прийняття наданих послуг, відповідач сплачує суму, яка повністю відшкодовує вартість виконаних робіт, після отримання цільових коштів з бюджету району чи міста.
Відповідно до п.5.2.1 договору № 9459-ТПВ відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги згідно з умовами цього договору, а відповідно до п.5.3.1 договору позивач має право на своєчасне та повне отримання оплати від відповідача на надані згідно з цим договором послуги.
Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Чинним законодавством не встановлено форму пред'явлення боржнику вимоги про виконання ним свого обов'язку. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу стало відомо про пред'явлення позивачем вимоги зі сплати заборгованості із змісту позовної заяви, та заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Про подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, відповідачу було відомо, оскільки судом першої інстанції прийнято ухвалу від 18.05.2010 у справі № 18/79, у якій, зокрема, зобов'язано позивача направити відповідачу заяву про збільшення позовних вимог; також відповідачем було подано суду заяву від 02.06.2010 про надання матеріалів справи для ознайомлення, у зв'язку з поданням позивачем зазначеної заяви.
Відповідач заперечення проти сплати основного боргу не пов'язує із пред'явленням вимоги саме у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, а стверджує, що строк виконання зобов'язання обумовлений у пункті 3.4 договору № 9459-ТПВ та, відповідно до умов цього пункту, ще не настав.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.
Як вже зазначалось, пунктом 3.4 договору № 9459-ТПВ передбачено, що відповідач сплачує суму, яка повністю відшкодовує вартість виконаних робіт, після отримання цільових коштів з бюджету району чи міста.
Відповідно до умов п.2.6 договору № 9459-ТПВ у відповідача підстава для проведення розрахунків з позивачем за послуги, надані протягом вищезазначеного періоду, настала не пізніше 05.04.2010, та кошти з бюджету району чи міста повинні були бути надані на період 2009р. та 2010р.
Згідно з ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо отримання коштів для здійснення розрахунку із позивачем за одержані від нього послуги. Докази звернень про надання таких коштів, копії документів про отримання коштів, зазначених у п.3.4 договору, відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 31.08.2010, не надані.
Таким чином, відповідачем не доведено, що цільові кошти з бюджету району чи міста, передбачені в п.3.4 договору № 9459-ТПВ, ним не отримані.
Надана відповідачем довідка від 29.09.2010 за № 243, про неотримання цільових коштів з бюджету для погашення заборгованості, не може бути визнана достатнім доказом, оскільки є одноособовим документом, виданим відповідачем, тобто зацікавленою особою.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
Оскільки умовами договору № 9459-ТПВ передбачена оплатність наданих відповідачу послуг, то відсутні підстави посилатись на порушення положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України, ч.1 ст. 19 Закону України від 24.06.2004 № 1875-1У "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; договором не передбачено, що його зобов'язання породжують для Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) права щодо боржника та (або) кредитора, тому факт погодження із останнім договору № 9459-ТПВ не змінює договірні зобов'язання відповідача.
Як вже було зазначено, відповідач мав можливість та скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України, щодо ознайомлення із заявою позивача про збільшення позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.
Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що у поданій 23.04.2010 заяві позивач відмовляється від стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені з простроченої суми, як із таким, що не грунтується на змісті вказаної заяви. Адже те, що у зазначеній заяві не згадується про вимоги щодо інфляційних втрат, річних, пені, не свідчить про відмову від позовних вимог про їх стягнення, заявлених у позовній заяві. Заява про відмову від позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, річних, пені, позивачем не подавалась.
Отже, підстави, передбачені п.4 ст. 80 ГПК України для припинення провадження у справі щодо позову в частині стягнення пені, річних, інфляційних втрат, у справі № 18/79, відсутні.
Відповідно до розрахунку позивача, останнім нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення з 08.11.2009 по 22.01.2010, інфляційні втрати за період з 08.11.2009 по 31.12.2009, 3% річних за період з 08.11.2009 по 22.01.2010.
Однак, позивачем не подано доказів того, що строк виконання зобов'язання відповідача оплатити надані послуги настав до 22.01.2010. Твердження позивача про пред'явлення відповідачу вимоги здійснити оплату послуг в претензії від 05.04.2010 № 763-П, з огляду на дату претензії, не може вважатись зазначеним доказом, крім того, відсутні докази надсилання або вручення претензії відповідачу. Наявність напису на претензії про відмову від підпису та в прийнятті претензії, із підписами свідків, немає підстав визнати доказом, який має юридичну силу пред'явлення претензії, враховуючи невикористання позивачем способу надсилання претензії поштою та відсутність доказів про незацікавленість свідків.
Оскільки позивачем не підтверджено матеріалами справи порушення відповідачем грошового зобов'язання до 22.01.2010, то відсутні підстави для стягнення пені та відповідно до ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат і 3% річних за вказаний відповідачем період, отже, у цій частині у задоволенні позову належить відмовити.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 у справі № 18/79 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО - 105" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2; код ЄДРПОУ 26385486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 7-Б, кв. 47; 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 83; код ЄДРПОУ 32982190) 245 883,49 грн. основного боргу, 2 458,83 грн. державного мита, 194,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити."
3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
4. Справу № 18/79 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
19.11.10 (відправлено)