18.11.2010 року Справа № 10/286-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Соловйової О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Позняков В.С. (дов. б/н від 19.05.10 р.);
від відповідача: Калмиков М.Ю. (дов. № 4/11-470 від 16.12.09 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Александра” м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 р. у справі № 10/286-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Александра” м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ
про визнання договору оренди земельної ділянки продовженим
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 21.09.2010 р. у справі № 10/286-10 (суддя Кощеєв І.М.), яке підписано 22.09.2010 р. і оформлено відповідно до вимог статті 84 ГПК України, відмовлено у позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Александра” м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ про визнання договору оренди земельної ділянки продовженим.
Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій спросить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, а в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і ТОВ “Олександра” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки серії ВАМ № 076261 від 19.06.2003 р.
Відповідно до умов п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,0093 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Маршала Малиновського, 14-а для улаштування павільйону.
Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 09.04.03 р. № 159/8.
Відповідно до пункту 2.1 договору земельна ділянка передавалася до 09.04.2008 р.
Після закінчення терміну договору його дія скінчується.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що для продовження дії цього договору орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням.
Після закінчення строку дії договору, орендар звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003 р. серії ВАМ № 076261, укладений між сторонами, продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Ст. 12 ГПК України унормовано перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено ст. 15 ЦК України.
Отже, право на захист це один із основних елементів будь-якого суб'єктивного цивільного права. Суб'єктивні цивільні права здійснюються насамперед шляхом реалізації юридично значимих активних дій управомочених осіб. Але це право на активні дії тісно пов'язане з правом вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.
Ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у позові, зробив висновок, що вимога щодо визнання договору оренди земельної ділянки продовженим, не відповідає способам захисту цивільних прав, оскільки, як вбачається із змісту цієї вимоги, позивач просить суд встановити певний юридичний факт. Суд прийняв до уваги, що вимоги про встановлення вищезазначеного факту, не призводять до поновлення порушених прав позивача. Отже, вважає, що позовна вимога про визнання договору оренди земельної ділянки продовженим не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі, оскільки є фактом, що має юридичне значення. На думку господарського суду цей факт може встановлюватися лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Отже, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав, суд відмовив позивачеві у позові.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у позові.
Крім того, слід зазначити, що ст. 33 Закону України “Про оренду землі” не передбачає порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначає, що за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до вимог п.34 ст. 26, п.2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Пунктом 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшості депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Тобто, необхідною умовою укладання та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Зважаючи на викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними і не є підставою для її задоволення.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Александра” м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 р. у справі № 10/286-10 залишити без змін
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О. Лотоцька
О.С. Євстигнєєв
Постанова виготовлена в повному обсязі 22.11.2010 р.
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко