Справа № 127/17740/16-к
Провадження №11-кп/801/1356/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
зі секретарем судового засідання : ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2024 року клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено.
Продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 05.12.2024 року по 03.02.2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560, 00 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень).
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утримуватись від спілкування з особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено на час дії ухвали суду.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила замінити ОСОБА_7 запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що судом при розгляді клопотання не прийнято до уваги того, що ОСОБА_7 обвинувачувався за трьома фактами злочинної діяльності, два з яких відносяться до нетяжких злочинів і один до тяжкого. Ухвалою суду від 05.12.2024 кримінальне провадження за ч.2 ст. 185 КК України закрито з підстав втрати чинності законом, яким встановлена кримінальна відповідальність діяння, що зменшило обсяг обвинувачення ОСОБА_7 .
Крім того, ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину частково визнає, має постійне місце проживання у м. Вінниці, де він проживає зі своєю співмешканкою, а тому тримання під вартою щодо нього є безпідставним.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання в режимі відеоконференції не з'явився, за повідомленням представника Вінницької УВП №1 ОСОБА_7 відмовився приймати участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України.
Обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні №12020020010001962, 12016020010004547, 12020025020000544 по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, перебуває на розгляді у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як убачається з рішення суду першої інстанції, суд, вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , врахував обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , у якого відсутні стримуючі фактори соціального характеру, та дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які продовжують існувати.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановлені дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що інший запобіжний захід здатний забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором.
Закриття кримінального провадження за ч.2 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_7 з підстав втрати чинності законом, яким встановлена кримінальна відповідальність діяння матеріалами провадження не підтверджено та навіть за умови зменшення обсягу обвинувачення ОСОБА_7 , в даному випадку це не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, саме по собі не утворює підстав для звільнення з-під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
З матеріалів судового провадження вбачається, що при вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції про визначення застави у розмірі 60 560,00 грн. як альтернативи застосованому обвинуваченому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Визначений судом розмір застави є співмірним з даними про особу обвинуваченого, обставинами кримінальних правопорушень, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Керуючись ст. 404, 405 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2024 року щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4